Місто є політичним, економічним, соціальним, культурним і науковим центром Білорусі. Належить до числа найстарших містЄвропи[25].
Походження назв
Наразі більшість науковців вважає, що назва міста пішла від невеличкої річки Мєнки (Мєнь, Мєна), на якій був початково заснований Мінськ, згодом перенесений на своє теперішнє місце[26][27]. Білоруський історик М. Кузнецов зробив припущення, що назва річки походить від риби минь[28].
Деякі автори припускають, що назву місту дав обмін, торгівля, тобто «міна»[29]. Ця аргументація виглядає непереконливою, оскільки в ті часи торгівля не могла розвиватися так швидко, щоб бути підставою для іменування фортеці, яку було збудовано у 1063 році, й назва якої так широко розповсюдилася, що літописець згадує її вже під 1067 роком[28].
Існує народна легенда, де розповідається про заснування міста богатирем Мянеском, який побудував на місці сучасного Мінська свій млин і молов там борошно з каміння[30].
Одна з колишніх назв — Мі́нськ-Лито́вський (пол.Mińsk Litewski).
У листуванні мінського воєводи Федора Арсеньєва з московським царем Олексієм Михайловичем на одній стороні грамоти слова «Менеск», «Менск», «Менского» трапляються 18 разів і жодного разу «Мінск». У двох листах того ж воєводи назви типу «Менеск», «Менск», «Менского пов(іту)» зустрічаються 12 разів і тільки одного разу написано «Мінской пов.». У листі воєводи Яковлева щодо мінської шляхти також вживається лише форма «Менск». Це каже про те, що білоруська шляхта користувалася виключно цією назвою.
Перша фіксація назви Мінськ (Mynsko, Минське) знайдена дослідниками у латиномовній канцелярській книзі під 1502 роком. У польськомовних документах XVI—XVII ст. все частіше вживається транскрипція Minsk. Є. Карський[31] і О. В. Марков зазначали, що форма з -і- виникла внаслідок українського впливу XVI—XVII ст.[32]. Професор катедри білоруської філології Варшавського університету А. Обрембська-Яблонська доводила, що назва «Мінськ» з'явилася під впливом польського Мінська-Мазовецького на ґрунті польської адміністративної і мовної експансії.[33]
Остаточно форма «Мінск» заміняє «Менск» у офіційних документах тільки у XVIII століття разом із витісненням старобілоруської мови з державного вжитку. З тих самих польських документів і мап після поділівРечі Посполитої назву було механічно перенесено в російські документи й мапи[34][35].
Наприкінці XVIII століття написання «Минск» використовувалося в офіційних російськомовних документах, у той самий час форма «Менск» залишилася в народному вжитку (ці факти занотовані білоруським етнографом Павлом Шпілевським та Географічним словником Королівства Польського[36], виданому у 1885 році).
З 1916 року в середовищі білоруської інтелігенції з'являється назва Мєнськ-Білоруський. Вона вживалася в часи німецької та польської окупації, використовувалася в документах еміграційних білоруських урядів[34].
Форма «Менск» стала нормою в часи БРСР. Вона вживалася в усіх офіційних документах, а також на державному радіо[37] до 29 липня1939 року, коли постановою 2-ї сесії Верховної Ради БССР місто було перейменовано в «Мінск».[35] Це перейменування було викликане посиленням репресій проти білоруських національних кадрів[34] і закріпило русифікацію в республіці на рівні назви міста[38].
5 вересня1991 року Мінська міська рада народних депутатів передала Верховній Раді прохання про повернення місту історичної назви «Менск», проте в його задоволенні було відмовлено[39][40] За повернення назви «Менск» проголосували 142 депутати при необхідних 173.[37].
Достеменно дата заснування Мінська невідома. Існує традиція вважати першу літописну згадку в 1067 році днем заснування міста. На думку істориків Мінськ був заснований значно раніше, імовірно, навіть на початку XI століття[37].
1566: введена посада Каштеляна мінського — місцевого упорядника, який ще й засідав-представляв громаду в Сенаті Речі Посполитої (посідаючи 67 місце перед каштеляном-очільником Гданська)
16 липня1569: мінчани отримали дозвіл збудувати гостиний двір — великий торговий комплекс. Той самий привілей вважається пунктом відліку існування у Мінську цехів, заснованих на класичних європейських принципах.
1786: згідно з постановою Магістрату було встановлено номери на всіх будинках Мінська.
1791: у Мінську відкрився військовий шпиталь великолитовського війська.
кінець XVIII ст.: у Мінську почали виступати професійні театральні колективи, а у 1825 р. під міський театр було спеціально відреставровано один з будинків.
Реконструкція хоругви Мінського воєводства
Мінськ на акварелі І. Пешки]]
Краєвид міста з боку Романівської Слободи (початок XIX століття)
Площа Високий Ринок на літографії французького художника Б. Лаверня (1840)
26 червня — 17 листопада1812: центр департаменту відновленого Наполеоном Великого князівства Литовського. Адміністраційна рада Мінського департаменту налагодила випуск першої міської газети «Тимчасова газета Мінська» (пол.«Tymczasowa gazeta Mińska»).
1836: у Мінську відкрилася перша громадська бібліотека.
1937–1941: в урочищіКуропати, що неподалік від Мінська, більшовики розстріляли за різними оцінками від 30 000 до 250 000[51] (або значно більше[52]) білорусів і поляків.
5 вересня1991: Мінська міська Рада народних депутатів затвердила історичний герб міста.
Географія
Мінськ розташований на південно-східних схилах Мінської височини. Середня висота над рівнем моря 220 м. Найвища частина Мінська розміщується на ділянці між вулицями Тімірязєва та Харківською (біля Раківського шосе). Її абсолютна висота 280,4 м. Найнижча точка (181,4 м) знаходиться на південному сході міста в заплаві річки Свіслоч в районі Чижівка.
Клімат
Клімат у Мінську помірно континентальний, із значним впливом атлантичного морського повітря (з частими циклонами). Літо тепле, але не спекотне. Зима м'яка, з частою відлигою.
Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 17.7 °C (63.9 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -6.9 °С (19.6 °F)[54].
Біля міста проходить вододіл басейнів Балтійського і Чорного морів. Через Мінськ протікає річка Свіслоч, у яку в межах міста впадають ще шість невеликих річок. Усі вони належать до Чорноморського басейну. Є водосховища: Дрозди, Криниця, Чижовське, Комсомольське тощо; Вілейсько-Мінська та Слеп'янська водні системи.
Екологія
Республіканський центр радіаційного контролю і моніторингу навколишнього середовища контролює середньодобові концентрації твердих частинок РМ-10, діоксиду азоту, рівень формальдегіду, діоксиду вуглецю, дози гамма-випромінювання[55] Після Чорнобильської катастрофи екологічна ситуація в Мінську зазнала значно менших змін, ніж в інших білоруських містах.
Адміністративний поділ
Адміністративний поділ у Мінську було запроваджено у 1938 році у зв'язку зі значним ростом населення міста (218 тис. осіб). Постановою ЦВК БРСР від 17 березня 1938 року були утворені Сталінський (з 2 листопада1961 року — Заводський), Ворошиловський (з 2 листопада — Совєтський) і Кагановицький (з 20 липня 1957 року — Кастричніцький) райони. Зараз місто розділене на 9 адміністративних районів:
Зміна кількості населення Мінська у XVII—XXI століттях (тис. осіб)
У 1909 році структура національного складу населення Мінська мала такий вигляд: євреї — 43,3 %, росіяни — 34,8 %, поляки — 11,4 %, білоруси — 8,2 %, татари — 1,3 %, німці — 0,9 %[56]. За переписом 1999 року в Мінську проживало 79,3 % білорусів, 15,7 % росіян, 2,4 % українців, 1 % поляків, 0,6 % євреїв, 0,1 % литовців, 0,1 % татар, 0,1 % циган тощо.
Динаміка національного складу Мінська за даними переписів населення[57][58]:
Національний склад у районах міста за даними перепису 2009 р.:
населення
білоруси
росіяни
українці
поляки
євреї
Заводський район
238 798
84,7 %
7,8 %
1,2 %
0,7 %
0,2 %
Ленінський район
215 151
82,5 %
8,7 %
1,3 %
0,8 %
0,2 %
Московський район
270 240
80,4 %
8,1 %
1,2 %
0,7 %
0,2 %
Октябрьський район
155 061
79,8 %
9,5 %
1,4 %
0,8 %
0,2 %
Партизанський район
97 592
78,1 %
12,2 %
1,8 %
0,7 %
0,4 %
Первомайський район
213 985
73,6 %
13,5 %
2,1 %
0,7 %
0,4 %
Совєтський район
162 315
74,6 %
13,0 %
1,8 %
0,7 %
0,5 %
Фрунзенський район
372 431
79,9 %
9,0 %
1,3 %
0,8 %
0,2 %
Центральний район
111 235
74,2 %
13,2 %
1,9 %
0,8 %
0,5 %
Мінськ
1 836 808
79,3 %
10,0 %
1,5 %
0,7 %
0,3 %
Освіта
Академія наук Білорусі
У Мінську 818 навчальних закладів: від дошкільних до вищих. Під управлінням освітнього комітету Мінміськвиконкому знаходиться 760 освітніх установ, серед яких 405 — дошкільної освіти, 27 закладів професійно-технічної освіти, 24 — позашкільної освіти та виховання. У мережі закладів загальної середньої освіти функціонує 251 установи, у тому числі 2 ліцеї, 2 гімназії-коледжі, 34 гімназії, 10 початкових шкіл, 4 школи-дитсадка, 184 загальноосвітні школи, 5 шкіл-інтернатів, 6 вечірніх шкіл.
Для навчання та виховання дітей з особливостями психо-фізичного розвитку створена диференційована мережа установ і структур спеціальної освіти: 8 спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів), 9 центрів корекційно-розвивального навчання та реабілітації, інтегровані і спеціальні класи у 93-х середніх школах; в 262 дошкільних закладах спеціальні групи, пункти корекційно-педагогічної допомоги та інтегровані групи.
З метою організації дозвілля учнів та студентської молоді діють 13 районних центрів позашкільної роботи, Мінський державний палац дітей та молоді, державний туристсько-екологічний центр, 7 спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, 9 дитячо-юнацьких клубів фізичної підготовки.
Нині національна вища школа готує фахівців з 360 спеціальностей за понад 1000 напрямками і спеціалізаціями[60]. У Мінську знаходиться Національна академія наук Білорусі.
Медицина
Державна система охорони здоров'я Мінська сьогодні складається з 12 стаціонарних лікувальних установ для дорослого населення, 4 дитячих клінічних лікарень, 9 диспансерів, міського пологового будинку, 2 центрів реабілітації дітей, лікарні паліативного лікування «Хоспіс», 33 міських поліклінік для дорослого населення, двох медичних амбулаторій, 18 дитячих поліклінік, консультативно-діагностичного центру, центру пластичної хірургії та косметології. Стоматологічна допомога надається у 11 міських стоматологічних поліклініках, міській дитячій стоматологічній поліклініці та інших. На підприємствах і в установах міста функціонують 13 медичних та 161 фельдшерських пунктів здоров'я. У 64 амбулаторно-поліклінічних закладах функціонують денні стаціонари на 1473 ліжка, в 14 міських поліклініках — домашні стаціонари.
Швидка і невідкладна допомога здійснюється силами 146 бригад міської станції швидкої медичної допомоги[61].
Мінськ має дуже багато історико-культурної, духовної та інтелектуальної спадщини. Архітектурні пам'ятки, музеї, театрально-концертна сфера, розвинута мережа культурно-просвітницьких установ, плеяда талановитих, високопрофесійний діячів мистецтва складають величезний культурно-творчий потенціал, невичерпні можливості для розвитку духовного життя мінчан. Всього до системи культури столичного та державного підпорядкування входять 12 театрів, 120 бібліотек, 18 музеїв, 36 закладів клубного типу, 8 вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, 27 дитячих шкіл мистецтв, понад 10 концертних організацій і самостійних творчих колективів[62].
Мінськ — найбільший промисловий центр Білорусі, в якому розташовані такі потужні складальні підприємства, як Мінський тракторний завод, що випускає близько 8-10 % від світового обсягу ринку колісних тракторів, а також завод Амкодор — виробник дорожньо-будівельної та іншої спеціалізованої техніки та обладнання. Мінськ — великий виробник дорожньої техніки, найбільші підприємства в цій галузі — Мінський автомобільний завод, що випускає великовантажні автомобілі, автобуси, тролейбуси і причіпну техніку, Мінський завод колісних тягачів VOLAT і виробник дизельних двигунів Мінський моторний завод. На початку 1990-х років на базі ремонтного трамвайно-тролейбусного заводу було організовано нове підприємство — Белкомунмаш, яке зараз є одним з найбільших у східній Європі виробників електротранспорту.
Окрім великих транспортних підприємств, існує ряд інших: фабрика високоточної оптики Цейс-БЕЛома і лазерів ЛЕМТ. Виробляються телевізійна техніка марки «Горизонт», побутова техніка «Атлант» Мінського заводу холодильників, а також рідкокристалічні екрани і мікросхеми на заводі Інтеграл.
Мінськ — великий транспортний центр. Перевезення пасажирів здійснюється на 9 трамвайних маршрутах, близько 70 тролейбусних, понад 100 автобусних, три лінії метрополітену, чимало маршрутних таксі.
У місті знаходяться Центральний автовокзал, декілька автобусних і залізничних станцій. Міжнародний аеропорт Мінськ-2 за 40 км від міста і з'єднаний висококласною автомагістраллю з центром міста. Довжина Мінської кільцевої автодороги становить понад 56 км.
У місті працюють міські автобуси виробництва Мінського автомобільного заводу: 12-метрові МАЗ-103 і МАЗ-104, 18-метрові зчленовані «гармошки» МАЗ-105 на базі МАЗ-104 і 14-метровий тривісний подовжений автобус МАЗ-107.
Мінськ має велику тролейбусну систему, на якій працюють такі моделі тролейбусів як МАЗ 103Т виробництва МАЗу, що був розроблений на базі міського автобуса МАЗ 103. Також працюють тролейбуси виробництва мінського заводу Белкомунмаш: АКСМ-101 (той же ЗіУ-682, перше покоління БКМ); 12-метрові АКСМ-201 і 18-метрові АКСМ-213[63]; 12-метровий АКСМ-221, який повністю уніфікований з МАЗ-103Т та МАЗ-103 (друге покоління БКМ); 11,8-метровий БКМ-321 та новий зчленований БКМ-333, особливістю якого стала дизельно-генераторна установка дизельного двигуна APU (третє покоління); четверте покоління тролейбусів, представлене розробкою тролейбуса БКМ-420, який обладнаний акумуляторними батареями для забезпечення автономного ходу.
Спорт
Станом на 2007 рік у Мінську було 3519 спортивних споруд, у тому числі 18 великих стадіонів, 664 спортивні зали, 57 плавальних басейнів, 6 манежів, 5 спортивних споруд зі штучним льодовим покриттям, 138 стрілецьких тирів. Серед найбільших: Мінський палац спорту, «Мінськ-Арена», Палац водного спорту, футбольний манеж, Мінський льодовий палац спорту, палац тенісу, стадіони «Динамо», «Трактор», спортивний оздоровчий комплекс «Олімпійський» та ін.
Мінський футбольний клуб «Динамо» — чемпіон СРСР, багаторазовий чемпіон Білорусі; хокейні клуби «Динамо», «Юність» та «Керамін» — чемпіони країни останніх сезонів; чоловічий гандбольний клуб СКА — неодноразовий переможець єврокубків, чемпіонатів СРСР та Білорусі.
Інформація для туристів
Готель «Європа»
Столиця Білорусі — перспективний центр туризму міжнародного значення. У Мінську створено туристичні зони Верхнє місто, Лошицький садибно-парковий комплекс, туристичні маршрути «Музеї Мінська», «Мінськ театральний», «Мінськ археологічний», «Пам'ятки забудови міста XVIII — початку XX століття», «Мінськ — столиця Республіки Білорусь», «Місто на Менці» тощо.
Готелі: «Crowne Plaza», «Агат», «Академічний», «Алгоритм», «Білорусь», «Вікторія», «Дружба», «Жалонь», «Журавінка», «Зірка», «Олімпієць», «Орбіта», «Мінськ», «Паркова», «Планета», «Політ», «Спорт», «Супутник», «Стандарт», «Турист», «Урсула», «Експрес», «Європа», «Ювілейний», «40 років Перемоги», МВС, Мінського моторного заводу, РУП «МАЗ» (готелі і готельний комплекс), «МТЗ», спортивного клубу міністерства оборони, кіностудії «Білорусьфільм» тощо.
Греко-католицькі: Свято-Вознесенська церква (1620[64]) при Свято-Вознесенському монастирі (мури церкви, ймовірно, були використані при побудові будинку Міністерства оборони[65]), церква Св. Духа (XVII ст.), монастир василянів Св. Духа (XVII століття), монастир василянок Св. Духа (XVI століття), монастир василянок Св. Трійці (1799–1800).
Пам'ятні адреси БНР: Енгельса, 7 / Міський театр; Володарського, 9 / Серпуховська, 9; Володарського, 12 / Серпуховська, 6; Свободи пл., 7 / Будинок губернатора; Незалежності пр., 26 / Ювілейний будинок; Леніна, 13 / Губернаторська, 32.
Палаци, садиби: Садибно-парковий комплекс Одадурова (XIX століття), Садибно-парковий комплекс Любанських у Лошиці (XVII—XIX століття), Садиба Ваньковичів у Великій Слепянці (XIX століття), Садиба Ваньковичів на Високому Ринку (XIX століття).
У Мінську розташовуються практично всі посольства країн, з якими Білорусь має дипломатичні відносини. Тут знаходяться понад 40 іноземних посольств, 2 генеральних консульства, 9 почесних консульств, представництва міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, МВФ, ЮНІСЕФ та інші). Крім Мінська, дипломатичні установи інших країн у Білорусі розташовуються тільки в Бресті (консульський пункт Монголії, генеральні консульства Республіки Польща, Російської Федерації та України), Гродно (генеральні консульства Литовської Республіки та Республіки Польща) і у Вітебську (консульство Латвійської Республіки).
Міста-побратими
Станом на січень 2008 року Мінськ має 14 міст-побратимів[67]:
↑Чирский Н. А. Чирский Е. Н. Минск: Путеводитель. Мн.: Университетское, 2002. C. 8
↑Жучкевич В. А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. Мн., 1974. С. 232—234 // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 22
↑Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. — 696. С. 14
↑ абМ. В. Кузняцоў. Таямніца далёкіх вякоў // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 34
↑Шпилевский П. М. Путешествие по Полесью и белорусскому краю. Мн., 1992. // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 31—32
↑Карский Е. Ф. Труды по белорусскому и другим славянским языкам. — М., 1962. — С. 483
↑Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М., 1986. — Т. 2. — С. 625
↑Obrębska-Jabłońska A. Czy ukraiński wpływ na toponimię białoruską? // Slavia Orientalis. XXII, 1973, № 2, 261—265.; Крамко І. І., Штыхаў Г. В. Калі Менск стаў Мінскам // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 34—35
↑ абвШыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада / Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 10
↑ абКрамко І. І., Штыхаў Г. В. Калі Менск стаў Мінскам // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 36
↑Mińsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom VI. — Warszawa, 1885. S. 453 [Архівовано 27 січня 2012 у Wayback Machine.]
↑А. К. Цітоў. Пячаткі і герб / Сімвалы горада і Менскага ваяводства // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 215
↑Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 168
↑Хроніка важнейшых падзей // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 564
↑Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 187
↑Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 124
↑Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 128
↑Гісторыя Беларусі (у кантэксце сусветных цывілізацый). Вучэбн. дапаможнік / В. І. Галубовіч, З. В. Шыбека, Д. М. Чаркасаў і інш.; Пад рэд. В. І. Галубовіча і Ю. М. Бохана. — Мн.: Экаперспектыва, 2005. С. 401
↑Zdzisław J. Winnicki, Szkice kojdanowskie, Wydawnictwo GAJT, Wrocław 2005, ISBN 83-88178-26-1. S. 77—78.
↑Norman Davies, Powstanie '44, Wydawnictwo Znak, Kraków 2004, ISBN 83-240-0459-9. S. 195
.png)
![Мінськ на акварелі І. Пешки]]](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Miensk,_Va%C5%82oki_Po%C5%82ackija._%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA,_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D1%96_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%86%D0%BA%D1%96%D1%8F_(J._Pie%C5%A1ka,_1800).jpg)
.jpg)
_(2).jpg)
.jpg)
_(2).jpg)
,_Sentinel-2_satellite_image,_2019-05-19.jpg)
.svg){kind=small}
_with_historic_coat_of_arms.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg)
