Село розташоване на відстані 53 км від м. Дубровиця та 174 км від обласного центру м. Рівне.[джерело?]
Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «кризова».[5]
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[6] Опадів 622 мм на рік.[6] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 30 мм.[6] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[6] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[6] Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,6 °C.[6] Річна амплітуда температур становить 24,3 °C.[6]
Виникло село 1577 року. За переказами старожилів назва села Будимля походить від вислову мандрівників «будемо тут перебувати», випадкові прохожі, які шукали місце, де перебути до ранку, так і залишилися жити на місці уже нинішнього села.[джерело?]
Перша письмова згадка про село відноситься до 1855 року.[7]
1887 року, коли відбувся російський перепис населення, жителів села, як і всіх жителів Полісся, причислили до білорусів, але звичаї в селі так і залишилися українськими.[джерело?]
У 1915 році в селі Будимля було 7 хат: в більшості це були однокімнатні дерев'яні будівлі з солом'яним або очеретним дахом, з великою пічю в середині.[джерело?]
Після війни головою сільської ради став Іван «Молоток» (прізвисько). 1949 року в селі збудували ферму, де відгодували корів, коней, телят. В 1977 році добудували два великі корівники. Ферма проіснувала до 1992 року.[джерело?]
У 1947 році село Будимиля разом з хуторами Дітківка, Залізо, Корчі, Чертежик та Язвине підпорядковувалося Будимильській сільській раді Висоцького районуРовенської областіУРСР.[13]
Після війни в селі почало працювати лісове господарство, яке працює і до нинішнього часу. В 1959 році село Будимля віднесли до Дубровицького району. В 1966-1967 роках провели світло і підключили деяким сім'ям.[джерело?]
У 80-х роках в селі почали будувати сільський клуб з актовим залом, бібліотекою та фоє для дискотеки. У 1987 році будівництво закінчилося і відбулося урочисте відкриття клубу. В селі були школа, медичний пункт, продуктові та господарчі крамниці, церква християн-п'ятидесятників.[джерело?]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[14] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони безумовного (обов'язкового) відселення за розрахунками доз додаткового опромінення.[ком. 3][16] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,41 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 22,79 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 4,81 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 642 мбер, з якої: зовнішнього — 31 мбер, загальна від радіонуклідів — 611 мбер (з них Cs — 600 мбер).[17]
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 741 особа.[1]
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 53 будинки та 370 мешканців, з них: 200 чоловіків та 170 жінок; 347 православних та 23 юдеї; 345 записані білорусами, 23 євреями та 2 українцями (русинами).[4]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 679 осіб, з яких 342 чоловіки та 337 жінок.[18] На кінець 1993 року в селі мешкали 692 жителі, з них 263 — дітей.[17]
Село входить до виборчого округу № 155.[26] У селі розташована виборча дільниця № 560282.[26] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 434 особи.[1]
Культура
У селі працює Будимлянський сільський клуб на 300 місць.[27] Діє Будимлянська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 9547 книг та яка має 4 місця для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 420 осіб.[28]
Релігія
Список конфесійних громад станом на 2011 рік:
Назва громади
Релігійна організація
Дата реєстрації
Орієнтовна кількість парафіян
Тип ритуальної будівлі
Джерела
Релігійна громада Помісної церкви ХВЄ П'ятидесятників
У селі діє Будимлянська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[30] У 2011 році в ній навчалося 133 учні (із 100 розрахованих) та викладало 14 учителів.[30]
Інфраструктура
В селі діє медичний пункт, 4 продуктово-господарчі крамниці.[джерело?]
↑«Зона безумовного (обов'язкового) відселення — це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км² та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км² та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км² та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період..»[15]
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
Інші
Матеріал взято з переказів місцевих старожилів. Торчило Василя Мироновича.[неавторитетне джерело]