|
Переходичі
Перехо́дичі — село в Україні, у Старосільській сільській громаді Сарненського району Рівненської області. Населення становить 510 осіб. ІсторіяПереходичі — гов. переход (перехода) «людина, яка часто переселяється з одного місця в інше», «чоловік, який здійснює переправу через трудно доступні місця». «Село спочатку називали Переходи за іменем урочища, до якого треба було „переходити“ через болото й численні заливні під час поводі простори. Людей, які жили в Переходах, прозвали сусіди переходичами, а село — Переходичі».[1]. До Переходич прийшла цивілізація: з усіма її атрибутами, позитивами, зручністю, та село продовжує розвиватися і надалі. 17 травня 2018 року увійшло до складу Старосільської сільської громади НаселенняЗа переписом населення 2001 року в селі мешкало 457 осіб[2]. 100 % населення вказали своєї рідною мовою українську мову[3]. Освіта та культураВ 1959 році була відкрита Переходицька сільська бібліотека. Це була хата — читальня. Першим бібліотекарем працював житель села Домантович Павло Романович. Фонд бібліотеки в 1964 році становив 1153 примірника книг. З часом фонд поповнювався. Бібліотека переноситься з приміщення в приміщення. Пізніше для бібліотеки було виділено окрему кімнату в приміщенні сільського клубу, а вже потім під бібліотеку було виділено окреме приміщення. Постійно міняються і працівники бібліотеки: Домантович Микола Дем'янович, Василевич Євдокія Іванівна, Лісовець Раїса Іванівна. Бібліотечний фонд постійно поповнюється як книгами, так і періодичними виданнями. В бібліотеці започатковано проведення Тижня дитячого читання. Проводилось дуже багато цікавих заходів — це і дитячі ранки, конкурси, вікторини, тематичні вечори та інше. В 1997 році сільська бібліотека була закрита, фонд бібліотеки був переданий в шкільну бібліотеку. Шкільна бібліотека знаходилась в приміщенні восьмирічної школи, яка відкрилась в 1969 році. Початковий фонд нараховував 200 примірників книг. Тривалий час в бібліотеці працювала Василевич Євдокія Іванівна. Пізніше Домантович Сергій Михайлович, Василевич Іван Іванович. В 1997 році після закриття сільської бібліотеки Лісовець Раїса Іванівна очолює шкільну бібліотеку. З роками фонд поповнюється за рахунок бюджетних коштів, але в основному підручниками. Бібліотека одержує понад 20 назв періодичних видань. З 2002 року шкільна бібліотека підпорядковується районному відділу культури і перейменована в публічно — шкільну бібліотеку. З 2001 по 2007 рік бібліотекарем працює — Лісовець Оксана Миколаївна. З 2007 року бібліотекар публічно-шкільної бібліотеки Лісовець Раїса Іванівна.
Сільський клуб був збудований у 1961 році. Першим зав. клубом був Гребіневич Степан Пилипович. З 1982 по 1984 рік Полюхович Зіна Павлівна. З 1984 по 1987 рік у клубі працює Гребіневич Олександр Ісакович, з 1987 по 2005 рік Гребіневич Степан Володимирович. З 2005 і поданий час зав. клубом працює Коляди Микола Володимирович. 2001 року у клубі було зроблено капітальний ремонт. Діють гуртки «Вокальний» та «Художнє читання». МедицинаУ 1974 році було збудоване приміщення в якому перебуває фельдшерсько-акушерський пункт. До цього часу окремого приміщення не було тому фельдшерсько-акушерський пункт знаходився в різних пристосованих приміщеннях. В медпункті працює 1,5 штатні одиниці фельдшер та санітарка. Першою санітаркою була Василевич Марія Гордіївна, певний період працювала Крижик Любов Іванівна, на даний час санітаркою працює Домантович Людмила Андріївна. З 1971 року фельдшером працює Домантович Євгенія Миколаївна, у 2000-х роках введено додаткову одиниці на посаді працює Гребіневич Ніна Євгенівна. Релігія
Сфера послугНа території села діє 2 торговельні точки. Перший магазин в селі було відкрито в 50-х роках спеціально збудованого приміщення не було торгівля проводилась у хаті. У 1983 році збудоване приміщення магазину, зав. магазином Домантович Степан Іванович, Гребіневич Денис Остапович. З 1986 року працює продавцем Петровець Любов Карпівна та Петровець Петро Федорович. У 2014 році збудоване нове приміщення магазину «Рибалки», продавець Петровець Любов Карпівна. У 2000-х роках в селі відкрито приватний магазин «Мрія». Відомі людиВасилевич Архип Титович (1903 — 11.07.1984). Народився 1903 року в селі Переходичі. Воював в Смоленському запасному полку 313. Дійшов до Східної Пруссії. Там 17 вересня 1944 року його було поранено. Лікувався у військових госпіталях Литви, Смоленську. Потім в Рівному, Львові, Рокитному. Демобілізувався в березні 1945 року. Нагороджений медалями: «60 років Збройних Сил СРСР», «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та іншими військовими медалями. Помер 11.07.1984 року.[4] Василевич Федір Степанович (1913 — 27.09.1986). Народився 1913 року в селі Переходичі. В 1943 році добровільно пішов у партизанський загін ім. Давидова з'єднання Боженка. Загін базувався на Ковальських хуторах, між селами Грабунь і Березово. Коли Радянська Армія підійшла до місця базування загону, Федір Степанович призвався в армію і потрапив в запасний полк в місто Бориспіль. Далі відбував службу в місті Біла Церква після чого потрапив на фронт. В Австрії в горах Альпи був поранений 1 травня 1945 року. Потрапив у госпіталь в Будапешті, до кінця війни лікувався в Бухаресті (Румунія). Демобілізувався зимою 1946 року. Нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «60 років Збройних Сил СРСР», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Помер 27.09.1986 року.[4]
Народився в 1923 році в селі Переходичі. В квітні 1944 року їх загін з'єднався з військовими частинами радянської армії на території Волинської області в місті Рожище. Там польовим військоматом Мартина Архиповича направили на 1 Білоруський фронт. Форсував річку Віслу. Мартин Архипович був у почесному параді при переговорах Великої Трійки в Постдамі. В 1946 році був при параді наших військ у Берліні. Демобілізувався в квітні 1947 року. Нагороджений: орденом Слави III ступеня, медалями: «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «За бойові заслуги», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Помер 24 січня 2003 року.[4] Гребіневич Пилип Степанович (28.11.1902 — 16.05.1985). Народився 28.11.1902 року в селі Переходичі. З 15 червня 1944 року відбував службу у 23-у запасному стрілецькому полку. Бойовий шлях в діючій Радянській Армії почався в місті Каунасі Литовської PCP воював у 3-му білоруському фронті, з боями дійшов до міста Кенігсберга, де його тяжко поранили. З листопада 1944 по серпень 1945 року був на лікуванні у госпіталі. Демобілізований на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР. Нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною», «За бойові заслуги», «За визволення Варшави». Помер 16.05.1985 року.[4] Петровець Ілля Якович (1916—1994). Народився 1916 року в селі Переброди Дубровицького району, проживав в селі Переходичі. Зимою 1943 року добровільно пішов в партизанський загін з'єднання ім. Боженка. Далі відбував службу в частинах радянської Армії, після чого потрапив на фронт. Був поранений. Після лікування Ілля Якович був демобілізований з Австрії весною 1945 року. Нагороджений: орденом «Червоної Зірки» та медалями: «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», ювілейною медаллю «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Помер 1994 року.[4] Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
