До 1939 року землі сучасного села Нетреба входили до складу Польщі та належали поміщикам. Село мало прикордонне розташування — за два кілометри від нього проходив державний кордон між Польщею та Радянською Україною. У місцевості, відомій як урочище «Олевське», розташовувалася польська прикордонна застава. Тут на великому камені стояв пам’ятник польському державному діячеві Юзефу Пілсудському. Камінь зберігся до сьогодні, а алеї з дерев, що його оточували, частково збереглися.[1]
До радянської анексії західноукраїнських земель 1939 року існували три окремі села: Будки Борівські, Окопи і Нетреба[2]. Нетреба була найменшою — тут було лише 28 дворів. У Будках Борівських нараховувалося 58 дворів, а в Окопах — 34. Розташування сіл розподілялося таким чином: Будки Борівські займали західну частину, Окопи — північну, а Нетреба — східну.
Населення сіл мало різноманітний склад: у Будках Борівських і Окопах переважно мешкали поляки, тоді як у Нетребі проживали українці, росіяни та поляки.
В Окопах функціонували костел, школа та гуральня. Навчання в школі, яка мала чотири класи, було спільним для дітей із трьох сіл. У 1939 році до села з Варшави був направлений ксьондз Людвік Вродарчик, який проводив богослужіння в місцевому костелі.
.jpg)
