Гра́ні — село в Україні, у Дубровицькій міській громадіСарненського районуРівненської області.[2] Населення становить 80 осіб (2011).[1] Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[3]
Назва
На думку польського дослідника Мечислава Орловича назва села є пам'яткою про кордон між землями деревлян та дреговичів.[4] Польською мовою згадуються як Granice, Grań,[4]Hranie,[5] російською — як Грани.[6]
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[7] Опадів 606 мм на рік.[7] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[7] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 87 мм.[7] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 59 мм.[7] Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,4 °C.[7] Річна амплітуда температур становить 23,9 °C.[7]
З 1939 року — у складі Дубровицького районуРівненської областіУРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби у лавах УПА та ОУН,[13] на території села діяла боївка СБ «Стіжка» (УПА).[14][15] У квітні 1943 року німці з поляками намагалися спалити село Грані, проте напад був відбитий відділом УПА.[16] 28 травня 1943 німці та поляки здійснили низку нападів у ґміні Дубровиця, внаслідок якої село Грані було частково спалене[17]. За даними українського націоналістичного підпілля у липні 1943 року більшовики спалили в Гранях ще 40 хат.[18] У липні цього ж року відбувся бій між відділом УПА та польською бандою, яка приїхала грабувати село.[19] Загалом встановлено 65 жителів Гранів, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 44 загинуло, 15 було репресовано.[20]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[22] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][24] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,38 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 3,65 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,7 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 123 мбер, з якої: зовнішнього — 18 мбер, загальна від радіонуклідів — 105 мбер (з них Cs — 94 мбер).[25]
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 80 осіб.[1] Густота населення — 270 особи/км².[2]
Станом на 1906 рік у селі було 74 двори та мешкала 451 особа.[6]
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 119 будинків та 618 мешканців, з них: 314 чоловіків та 304 жінки; 549 православних, 40 римо-католиків, 28 юдеїв та 1 євангельський християнин; 442 українці (русини), 141 поляк, 28 євреїв та 7 осіб іншої національності.[5]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 129 осіб, з яких 58 чоловіків та 71 жінка.[26] На кінець 1993 року в селі мешкало 112 жителів, з них 20 — дітей.[25]
Місцеві органи влади до 2020 року були представлені Трипутнянською сільською радою.[2] Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.[3]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[23]
Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.
Олександр Денищук. Злочини польських шовіністів на Волині. Книга перша. Рівненська область. — Рівне : ППДМ, 2003. — 352 с. — ISBN 966-96174-4-8.
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
