Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[5] Опадів 610 мм на рік.[5] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[5] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[5] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм.[5] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[5] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[5]
Рудня[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)Рудня[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)
Село Рудня розташоване поблизу старих ранньосередньовічних городищ і селищ, над автомобільною дорогою Старокостянтинів — Городище. А колись, це був Волинський тракт, що проходив через саме село. В назві села збереглися відомості про заняття місцевих жителів ще з часів добування та переробки болотної руди на залізо. На цей вид корисних копалин ці болотні краї були багаті. В межах села ймовірно було значне родовище руди.[джерело?]
Стародавня людина тут поселилася ще 35-15 тис. років тому. Тоді в цій місцевості з'явилися мезолітичні племена північного (поліського) типу. Вони займалися полюванням, рибальством, збиральництвом та спорудженням легкого житла а також майстерно обробляли камінь, виготовляючи з нього вістря стріл, шкребки, проколки, різці, сокири, молотки та інше. Тут про це свідчать сім місць проживання людини, які відкрили вчені — археологи. Це археологічні пам'ятки, розташовані поблизу села, а саме:[джерело?]
дві стоянки, поселення та могильник в заплаві річки Сирань (притока річки Горинь), на лівому березі, (ІХ — УІ тис. до н. е., У — ІІ тис. до н. е., 1Х — Х тис., ІІ тис до н. е.) розмір 100×200 м;
стоянка мезолітична в урочищі «Млин, Млинища» (УІІ тис. до н. е.), розмір (80х50м);
стоянка фінальнопалеолітична (ІХ — УІ до н. е.) площа 120×70 м;
поселення ранньослов'янське на північно — східній частині піщаного мису, на відстані 800 метрів на схід від села (початок І тис. н. е.) розмір 120 х 70 метрів.
В краєзнавчій літературі перша згадка про село датується 1552 роком, проте джерело звідки взята дата, не вказується. В 1861 році село Рудня є приписним до дубровицької Різдво Богородичної православної церкви (кам'яної).[джерело?]
З 1939 року — у складі Рівненської областіУРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[11] У липні 1941 року до села зайшли німці. У роки війни тут також діяли формування Бульби (Боровця). У 1943 році прийшли на Полісся групи ОУН УПА (Б).[джерело?] За даними українського націоналістичного підпілля 27 жовтня 1943 року більшовицька банда пограбувала село та вбила господарчого.[12] Загалом встановлено 29 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 10 загинуло, 13 було репресовано.[13]
У 1944 році у селі знову встановлений радянський контроль. Збройний опір УПА проти більшовицької окупації тривав до 1951 року.[джерело?]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[15] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][17] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 5,44 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 5,54 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,84 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 211 мбер, з якої: зовнішнього — 71 мбер, загальна від радіонуклідів — 14 мбер (з них Cs — 136 мбер, Sr — 3 мбер).[18]
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Рудня налічувалося 11 дворів та 120 жителів (67 чоловіків і 53 жінок), з них 113 православних і 7 євреїв[19]. Станом на 1906 рік у селі було 34 двори та мешкало 347 осіб.[4]
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі та сусідньому хуторі Прасодівка разом налічувалося 71 будинок та 459 мешканців, з них: 220 чоловіків та 239 жінок; 449 православних, 6 юдеїв та 4 римо-католики; 449 українців, 6 євреїв та 4 поляки.[3]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 581 особа, з яких 282 чоловіки та 299 жінок.[20] На кінець 1993 року в селі мешкало 617 жителів, з них 179 — дітей.[18]
Село входить до виборчого округу № 155.[28] У селі розташована виборча дільниця № 560270.[28] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 411 осіб.[1]
Культура
У селі працює Руднянський сільський клуб на 56 місць.[29] Діє Руднянська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 4635 книг та яка має 2 місця для читання, 1 особу персоналу, кількість читачів — 400 осіб.[30]
↑«Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[16]
Літопис УПА / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім . М. С. Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво «Літопис УПА» та ін, 2007. — Т. 11: Мережа ОУН(б) і запілля УПА на території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). — 849 с.
Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
