Станом на 1885 рік складалася з 16 поселень, 15 сільських громад. Населення — 7768 осіб (3861 чоловічої статі та 3907 — жіночої), 518 дворових господарства[1].
Висоцьк — колишнє власницьке містечко при річці Горинь за 160 верст від повітового міста, 1040 осіб, 125 дворів; волосне правління; православна церква, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, постоялий будинок, 5 ярмарок, 2 водяних млини. За 2 версти — колонія Софіївка із кирхою. За 4 версти — садиба Бродець з винокурним заводом та кінним млином. За 25 верст — смоляний завод.
Біла — колишнє власницьке село, 320 осіб, 28 дворів, кладовищенська каплиця, водяний млин.
Велюнь — колишнє власницьке село при річці Горинь, 517 осіб, 47 дворів, православна церква, постоялий будинок, кінний млин.
Золоте — колишнє власницьке село при річці Став, 427 осіб, 52 двори, кладовищенська каплиця, постоялий будинок, водяний млин.
Лютинськ — колишнє власницьке село при озері Глинище, 525 осіб, 50 дворів, кладовищенська каплиця.
Озери — колишнє власницьке село при озері Велике, 540 осіб, 51 двір, православна церква, водяний млин, цегельний завод.
Удрицьк — колишнє власницьке село при річці Горинь, 227 осіб, 22 двори, каплиця, водяний млин, вітряк, кінний млин.
хутори: Хочин, Хочин Миляцький, Баранець, Висока Заросля
У складі СРСР
27 листопада 1939 року Висоцька волость включена до Сарненського повіту УРСР у процесі випрямлення кордону з БРСР[5]. 17 січня 1940 року ґміна ліквідована через утворення Висоцького району.
Населення
Станом на 10 вересня 1921 року в гміні налічувалося 1973 будинки та 11 620 мешканців, з них[6]:
_(1796).gif)
