Зульня (Дубровицький район)

село Зульня
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада Зульнянська сільська рада[1]
Основні дані
Перша згадка до 1772[⇨]
Існувало до 1950—1965[⇨]
Географічні дані
Географічні координати 51°27′42″ пн. ш. 26°22′24″ сх. д. / 51.46167° пн. ш. 26.37333° сх. д. / 51.46167; 26.37333
Карта
Зульня. Карта розташування: Земля
Зульня
Зульня
Зульня. Карта розташування: Рівненська область
Зульня
Зульня
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зульня (значення).

Зульня — колишнє село в Дубровицькому районі Рівненської області України[1]. Припинило існувати в 1950-1960-х роках[⇨]. У 1921 році населення становило 269 осіб[⇨].

Назва

Польською мовою згадується як Zulnia[2], російською — як Зульня[3][4].

Географія

Зульня розташовувалася за 6 км на північний захід від містечка Бережниця[5][6] і за 132 км від Луцька[7][8], поблизу сіл Осова та Кідри, найближчі містечка — Бережниця, Дубровиця та Володимирець[3].

Рельєф

Через село проходив південний ланцюг кінцевих морен місцевості[9]. В озерці біля села траплявся бурштин[5][6].

Флора

У середині XX століття на території села траплялася гудієра повзуча[10].

Історія

Зульня на мапах
Зульня (Zulne) на мапі Джованні Антоніо Рицци Занноні 1772 року
Село Зульня[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)
Зульня[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1915 року (рос. дореф.)
Зульня[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)

У часи перебування в Російській імперії село входило до складу Осовської волості Луцького повіту[7][8], згодом (принаймні після 1906 року) — до Бережницької волості того ж повіту[4]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки[11][12].

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[13] У 1921 році село входило до складу гміни Бережниця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[2]. Після ліквідації розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі від 23 березня 1928 року гміни Бережниця Зульня увійшла до складу гміни Домбровиця[14]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства[15]. У 1936 році належало до громади Зульня гміни Домбровиця Волинського воєводства[16].

З 1939 року — у складі УРСР. У 1940 році включене до складу Дубровицького району Ровенської області УРСР[17]. Після встановлення радянської влади декілька мешканців села були репресовані, серед них: Марія Ільчук — у 1944 році[18], Самуїл Сорока — у 1946 році[19], Параска Кедрук, Пестина Рудник та Наталія Рудник — у 1950 році[20][19], Надія Рудник та Марія Кедрук — у 1951 році[19][20].

У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до української національно-визвольної боротьби[21]. 13 вересня 1944 року біля Зульні відділ УПА «Сіромахи» (Федора Трофимчука) зробив засідку на автомобіль з більшовицькою групою з дев'ятнадцяти осіб, після чого зав'язався бій, під час якого до червоних надійшла підмога і повстанці були змушені відступити з 5 вбитими та 3 пораненими[22]. Після бою більшовики спалили два господарства, забрали кількох осіб, зокрема дівчат[22]. За даними українського націоналістичного підпілля 1 жовтня 1944 року більшовицька банда кількістю 60 осіб, приїхавши в Зульню, пограбувала трьох господарів, спалила два господарства та схопила три дівчини, після чого від'їхала в село Великі Цепцевичі[23]. На початку вересня 1946 року під час «пропагандивного рейду» північними районами Рівненської області в Зульні побував загін політвиховника «Ярославенка»[24]. Загалом встановлено 38 жителів Зульні, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 31 загинув, 6 було репресовано[25].

У 1946 році село Зульня було центром та єдиним населеним пунктом Зульнянської сільської ради Дубровицького району Ровенської області УРСР[1]. Рішенням Дубровицької райради депутатів трудящих від 17 червня 1950 року 5 господарств колгоспу ім. 8 Марта села Зульня були занесені у список «бандпособницьких» і підлягали виселенню за межі УРСР[26].

У післявоєний час до Зульні приєднано хутір Острів[27]. Саму Зульню включено до складу села Осова до 1965 року[27]. В адміністративно-територіальному устрої Дубровицького району станом на 1972 рік населений пункт з такою назвою відсутній[28].

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1906[4] 220 —
1921[2] 269 +22.3%

Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 24 доми та 164 мешканці[7][8]. Станом на 1906 рік у селі було 33 двори та мешкало 220 осіб[4].

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 52 будинки та 269 мешканців, з них[2]:

  • 145 чоловіків та 124 жінки;
  • 258 православних та 11 юдеїв;
  • 261 українець та 8 поляків.

Релігія

У XIX столітті село належало до православної парафії церкви Різдва Пресвятої Богородиці містечка Бережниця Бережницької волості[29][30]. У 1938 році католицька громада села належала до парафії Бережниці[31].

Особистості

Народилися

  • Рудник Антон («Матня»; 1916 — 18 лютого 1945) — господарчий УПА, вбитий більшовиками в Зульні[25].

Див. також

Примітки

Коментарі

  1. ↑ рос. [деревня] Зульня, до 20 дворів.
  2. ↑ рос. Зульня, 14 дворів.
  3. ↑ нім. Zulnia, 39 дворів.

Джерела

  1. ↑ а б в Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  2. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 58. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка) (пол.)
  3. ↑ а б Лист 20-5 c привязкой, Дубровица (Домбровица). Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 9 листопада 2019. (рос.)
  4. ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 116. (рос. дореф.)
  5. ↑ а б Охріменко Г. В. Населення Волині та Волинського Полісся в праісторичні часи. — Луцьк : Волин. обл. друк, 2003. — С. 108.
  6. ↑ а б Український науковець склав «бурштинову мапу» Полісся. Радіо ТРЕК. 1 березня 2019. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  7. ↑ а б в Цинкаловський О. Зульня // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 471.
  8. ↑ а б в Zulnia 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 721. (пол.)
  9. ↑ Отчетъ о состояніи и дѣятельности Геологическаго Комитета за 1903 годъ // Извѣстія Геологическаго Комитета. — С.-Петербургъ : Типо-Литографія К. Биркендельда, 1904. — Т. 23. — С. 8. (рос. дореф.)
  10. ↑ Барбарич А. І. Флора і рослинність Полісся Української РСР // Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. — К. : Київ. ун-т, 1955. — С. 281.
  11. ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
  12. ↑ Ukrainia [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]. The London Geographic Institute. 1919.
  13. ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
  14. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 23 marca 1928 r. o zmianach terytorjalnych gmin wiejskich na obszarze województwa poleskiego. Dz.U. 1928 nr 46 poz. 452 [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  15. ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
  16. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
  17. ↑ Виставка-репортаж до 73 річниці утворення Дубровицького району. www.dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 9 листопада 2019.
  18. ↑ Реабілітовані історією. Рівненська область / редкол. тому (співгол. С. І. Павлюк, співгол. О. І. Савчук, відп. секр. А. А. Жив’юк та ін.); упоряд. О. А. Білоконь, Р. П. Давидюк, А. А. Жив’юк (кер.) та ін. — Рівне : ПП ДМ, 2014. — Т. 4. — С. 542. — ISBN 978-617-515-148-8.
  19. ↑ а б в Реабілітовані історією. Рівненська область / Реабілітовані історією. Рівненська область / редкол. тому (співгол. О. Ю. Данильчук, співгол. О. В. Муляренко, відп. секр. А. А. Жив’юк та ін.); кер. кол. упоряд. А. А. Жив’юк. — Рівне : Дятлик М, 2018. — Т. 8. — С. 176. — ISBN 978-617-515-291-1.
  20. ↑ а б Реабілітовані історією. Рівненська область / редкол. тому (співгол. С. І. Павлюк, співгол. О. І. Савчук, відп. секр. А. А. Жив’юк та ін.); упоряд. О. А. Білоконь, Р. П. Давидюк, А. А. Жив’юк (кер.) та ін. — Рівне : ПП ДМ, 2014. — Т. 5. — С. 185-186. — ISBN 978-617-515-154-9.
  21. ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 9 листопада 2019.
  22. ↑ а б Літопис УПА, 2006, с. 761.
  23. ↑ Літопис УПА, 2006, с. 763.
  24. ↑ Літопис УПА, 2006, с. 1248.
  25. ↑ а б Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 131, 134. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  26. ↑ Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 38. — (Реабілітовані історією)
  27. ↑ а б Ровенська область: Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1965 р / Викон. ком. Ровен. обл. Ради депутатів трудящих; [упорядник: О. Сєромолот]. — Львів : Каменяр, 1966. — С. 78, 82.
  28. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1972 року) / В. I. Кирненко (відп. ред.), Д. О. Шелягін (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1973. — С. 375-376.
  29. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 256. — ISBN 978-966-690-132-6.
  30. ↑ Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 г. — Житомир : Типо-лит. Е. П. Льва, 1892. — Т. 2. — С. 329. (рос. дореф.)
  31. ↑ Bereżnica (parafia). www.wolhynia.pl. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 12 грудня 2019. (пол.)

Книги

  • Літопис УПА / НАН. України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.C.Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво "Літопис УПА” та ін, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. — 1448 с. — (Нова серія) — ISBN 966-96340-5-9.

Мапи

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.