TAS2R13

TAS2R13
Ідентифікатори
Символи	TAS2R13, T2R13, TRB3, taste 2 receptor member 13
Зовнішні ІД	OMIM: 604792 MGI: 2681259 HomoloGene: 41542 GeneCards: TAS2R13
Онтологія гена Молекулярна функція • G protein-coupled receptor activity • signal transducer activity • taste receptor activity • bitter taste receptor activity Клітинна компонента • клітинна мембрана • мембрана • integral component of membrane Біологічний процес • positive regulation of cytokinesis • detection of chemical stimulus involved in sensory perception of bitter taste • GO:0072468 сигнальна трансдукція • відповідь на стимул • sensory perception of taste • G protein-coupled receptor signaling pathway Джерела:Amigo / QuickGO
Ортологи
Види	Людина	Миша
Entrez	50838	387349
Ensembl	ENSG00000212128 ENSG00000277254 ENSG00000273457	ENSMUSG00000071150
UniProt	Q9NYV9	Q7M720
RefSeq (мРНК)	NM_023920	NM_207024
RefSeq (білок)	NP_076409	NP_996907
Локус (UCSC)	Хр. 12: 10.91 – 10.91 Mb	Хр. 6: 132.68 – 132.68 Mb
PubMed search	[1]	[2]
Вікідані
Див./Ред. для людей Див./Ред. для мишей

TAS2R13 (англ. Taste 2 receptor member 13) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 12-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 303 амінокислот, а молекулярна маса — 35 118[4].

Послідовність амінокислот

10		20		30		40		50
MESALPSIFT		LVIIAEFIIG		NLSNGFIVLI		NCIDWVSKRE		LSSVDKLLII
LAISRIGLIW		EILVSWFLAL		HYLAIFVSGT		GLRIMIFSWI		VSNHFNLWLA
TIFSIFYLLK		IASFSSPAFL		YLKWRVNKVI		LMILLGTLVF		LFLNLIQINM
HIKDWLDRYE		RNTTWNFSMS		DFETFSVSVK		FTMTMFSLTP		FTVAFISFLL
LIFSLQKHLQ		KMQLNYKGHR		DPRTKVHTNA		LKIVISFLLF		YASFFLCVLI
SWISELYQNT		VIYMLCETIG		VFSPSSHSFL		LILGNAKLRQ		AFLLVAAKVW
AKR

A: Аланін
C: Цистеїн
D: Аспарагінова кислота
E: Глутамінова кислота
F: Фенілаланін
G: Гліцин
H: Гістидин
I: Ізолейцин
K: Лізин
L: Лейцин
M: Метіонін
N: Аспарагін
P: Пролін
Q: Глутамін
R: Аргінін
S: Серин
T: Треонін
V: Валін
W: Триптофан

Y: Тирозин

Кодований геном білок за функціями належить до рецепторів, g-білокспряжених рецепторів, білків внутрішньоклітинного сигналінгу. Локалізований у мембрані.

Література

• Fischer A., Gilad Y., Man O., Paeaebo S. (2005). Evolution of bitter taste receptors in humans and apes. Mol. Biol. Evol. 22: 432—436. PMID 15496549 DOI:10.1093/molbev/msi027
• The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
• Montmayeur J.-P., Matsunami H. (2002). Receptors for bitter and sweet taste. Curr. Opin. Neurobiol. 12: 366—371. PMID 12139982 DOI:10.1016/S0959-4388(02)00345-8
• Margolskee R.F. (2002). Molecular mechanisms of bitter and sweet taste transduction. J. Biol. Chem. 277: 1—4. PMID 11696554 DOI:10.1074/jbc.R100054200

Примітки

1. Human PubMed Reference:.
2. Mouse PubMed Reference:.
3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:14919 (англ.) . Процитовано 11 вересня 2017.
4. UniProt, Q9NYV9 (англ.) . Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.

Див. також

• Хромосома 12

Портал «Біологія»   Портал «Хімія»