Російська зброя на Донбасі або «путінський воєнторг»[1][2][3] — незаконні поставки Російською Федерацією зброї та бронетехніки через неконтрольовані ділянки українського кордону. Зброя та бронетехніка використовується у веденні війни проти України як безпосередньо військами вторгнення РФ, так і збройними формуваннями окупаційних військ.
Вже у листопаді 2014 року компанія «ARES», що займається дослідженнями ринку зброї, опублікувала звіт, у якому проаналізовано понад 100 специфічних видів зброї, понад 60 видів боєприпасів та понад 70 моделей пересувних засобів, що застосовувалися у війні на сході України. У звіті зазначається, що проросійська сторона використовує як типову для Збройних сил України номенклатуру зброї, так і унікальні види стрілецької та бронетанкової зброї, що виробляються лише в Росії. За словами Майкла Кофмана, експерта центру Вудро Вільсона, Росія намагається удати, що зброя, яку використовують проросійські збройні формування, походить з захоплених українських складів, але ця версія не підтверджується фактами, зокрема й тому, що більшість складів зброї ще за радянських часів розміщувалася не на сході України, а на заході.[5]
У вересні 2016 року командою ІнформНапалм було опубліковано відео, де на основі їх попередніх розслідувань було виділено понад 30 унікальних видів російської зброї, в тому числі й новітньої 2004—2015 років випуску, що застосовувалися у війні в Україні[4].
Історія
Піхотна зброя
У ніч на 2 травня 2014 року під Слов'янськом були збиті два українські гелікоптери Мі-24, які здійснювали повітряне патрулювання. Заступник міністра оборони України Ігор Кабаненко повідомив, що обстріл вертольотів був здійснений з переносних зенітно-ракетних комплексів російського виробництва. Він констатував, що групи диверсантів озброєні сучасною високотехнологічною зброєю.[6]
... проти нашої держави застосовується військова сила - так, незвичайним способом, так, з використанням відповідної асиметрії. Це все вимагає нашого реагування, щоб не дати цій заразі поширитися.
— адмірал Ігор Кабаненко, заступник міністра оборони України. 2 травня 2014.
18 травня 2014 року в районі Краматорського аеродрому українськими спецпризначенцями було знешкоджено групу проросійських диверсантів, а також затримано двох представників прокремлівського медіа LifeNews, що були разом з диверсантами.[7][8] У групи було вилучено ПЗРК Grom польського виробництва, оприлюднено відео затримання.[9]
20 травня 2014 року заступник секретаря РНБОВікторія Сюмар повідомила, що ПЗРК знаходився в багажнику автомобіля журналістів LifeNews. За її словами, журналісти Олег Сидякін і Марат Сайченко працювали у взаємодії з диверсантами, супроводжували їх, знімаючи напади на українських військових, обстріли та вбивства.[10][11]
Польський експерт зі зброї Тадеуш Врубель 20 травня дав коментар, що ПЗРК Grom ймовірно був переданий з Росії. У 2006 р. Польща поставила Грузії 30 пускових установок та 100 ракет ПЗРК «Grom» власного виробництва. Внаслідок Російсько-грузинської війни 2008 року, частина партії була захоплена росіянами, і у 2014 році доставлена на Донбас.[12][13][14][15]
У 2016 році було опубліковано подробиці спецоперації — спостерігач-розвідник 8-го полку спецпризначення ще зранку 17 травня зняв завантаження ПЗРК до салону нещодавно викраденого автомобіля в Краматорську. Наступного дня 8-м полком спецпризначення була влаштована засідка, і двох диверсантів було знешкоджено при спробі атаки на український літак, що заходив на посадку на Краматорський аеродром. Вилучений у диверсантів переносний зенітно-ракетний комплекс складався з польської пускової труби Grom E2 і російського пускового модуля 9П516 від ПЗРК «Ігла».[16][17]
1 червня 2014 року Майкл Смолвуд з центру досліджень зброї ARES опублікував матеріал, в якому ідентифікував використання вогнеметів МРО-А проросійськими збройними угрупованнями у бою 26 травня за ДАП. Це було одне з перших підтверджень використання МРО-А, винятково російської версії вогнемету РПО-А, у війні на Донбасі.[18]
6 червня 2014 року після успішного відбиття атаки батальйону «Восток» на пункт пропуску «Маринівка» на місці бойових дій було знайдено ящик від виробів 9М39 (зенітна керована ракета від ПЗРК «Ігла»). Пакувальний листок, що знаходився у ящику, свідчить про те, що зазначені ПЗРК зберігалися з 2001 року у військовій частині протиповітряної оборони ЗС Росії № 33859 (Єйськ, Краснодарський край). Остання відмітка про перевірку їхньої наявності у місці зберігання на складі в/ч № 33859 датована 12 квітня 2014 року. Таким чином, ще 12 квітня зазначені ракетні комплекси зберігалися на військовій базі ЗС РФ у Єйську, а вже 6 червня були використані при штурмі пункту пропуску «Маринівка» на українсько-російському кордоні.[19][20]
18 червня 2014 року Україна в рамках чергового засідання Форуму ОБСЄ з питань співробітництва в галузі безпеки звернулася до Російської Федерації з вимогою надати роз'яснення, яким чином ПЗРК «Ігла» потрапили з російської військової бази до рук проросійських сепаратистів.[21]
Передача Російською Федерацією ПЗРК терористам не лише підтверджує факти прямого втручання РФ у внутрішні справи України та підтримку Росією тероризму як явища, але й є грубим порушенням російською стороною міжнародних зобов'язань щодо контролю за зберіганням та передачами ПЗРК в рамках Вассенаарської домовленості – «Елементів експортного контролю за переносними зенітно-ракетними комплексами».
В ніч на 14 червня 2014 року було збито Іл-76 — військово-транспортний літак, у якому загинули 49 українських військових. Неподалік місця падіння літака було знайдено місце засідки диверсантів, де лишилися три пускові труби 9П39-1 від ПЗРК 9К38 «Іґла», одна з яких не спрацювала з ракетою 9М39 всередині. На місці були також консерви з російським маркуванням.[22]
11 червня 2014 року Луганськом пройшла колона з трьох тентованих вантажівок «Урал».
Точне місцеположення відеозйомки було встановлене згодом — 1-ша Керамічна вулиця.[23]
О 7:30—8:20 ранку 13 червня по блокпосту Збройних сил України в районі Добропілля, що стояв на виїзді з міста в сторону Святогорівки, було здійснено обстріл з установок залпового вогню БМ-21 «Град». Проте обстріл був неточний — залп ліг на 500 метрів далі, і влучив у овочеву базу «Перспектива». Об 11:50 повідомлялося, що військові встановили місце звідки вівся обстріл — в районі Мерцалове виявили покинуту установку «Град», що була підпалена і замінована. З 40 ракет в установці 14 були не вистрілені. Внаслідок обстрілу загинув охоронець овочебази, було поранено дівчину.[24][25][26][27] Це було першим застосуванням систем залпового вогню у конфлікті на Донбасі.[28]
Місцеві жителі згодом повідомили, що військова колона, що під'їхала до підприємства «Глини Донбасу» мала дві установки «Град», два бронетранспортери і супровід джипів.
Міністерство оборони повідомило, що установка БМ-21 мала всі ознаки маскування під звичайну вантажівку — була обладнана фальшбортами та кріпленням додаткового тенту. Шасі установки мало свіжі сліди кріплення машини під час ймовірного перевезення на спеціальному трейлері.[29][30]
За серійним номером установки, тактичним знаком та документами, що були знайдені в бойовій машині, встановлено належність установки 18-й мотострілецькій бригаді РФ (в/ч 27777, Чечня). У документах згадується колишній командир батареї — капітан Збройних сил РФ Дмитро Афанасьєв (рос.Дмитрий Афанасьев), що проходив службу у 18 ОМСБр до 2011 р.
Було встановлено, що захоплена установка перебувала у складі колони тентованих «Уралів», знятих в Луганську за два дні до обстрілу.[23][31][32]
Трофейний БМ-21 «Град»
Загальний вид. Червень 2014.
Трофейна установка на виставці в Києві. Вересень 2016.
Того ж дня, 12 червня, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що танки прибули з Росії, і один з них був підбитий в районі Сніжного. У повідомленні помилково зазначалося, що модель танків — Т-72.[34]
13 червня зранку Дмитро Тимчук повідомив, що з прибулих танків два були підбиті.[35]
Роман Бурко сповістив, що модель помічених напередодні танків є Т-64БВ. За його словами, була ймовірність що вони походять із бази зберігання в Артемівську, проте уточнення фактів показало, що всю боєготову техніку з бази вивезли раніше, а безуспішний штурм бази 8—9 червня, здійснений бойовиками — це обманний маневр і операція прикриття з метою подати думку, нібито танки проросійським силам вдалося захопити в Україні. Також Роман оприлюднив фото місцевого жителя, який зняв танк на причепі військової вантажівки на території Ростовської області у безпосередній близькості з кордоном України.[36]
Антон Геращенко висловив припущення, що ці танки могли перебувати на озброєні українських військових частин у Криму, які були захоплені російськими військовими навесні 2014 року.[37]
Того ж дня Дмитро Тимчук уточнив, що всі українські танки Т-64БВ з Криму (41 одиниця) були виведені на материкову частину України. Разом з тим, за даними міжнародних організацій, танки Т-64БВ є в Росії — вони виведені з бойового складу російської армії, однак перебувають на базах зберігання МО РФ[38].
14 червня НАТО опублікувало супутникові знімки, вказавши на накопичення танків у військовому таборі у Ростовській області Російської Федерації станом на 11 червня, а також те, що про прохід трьох танків 12 червня через контрольно-пропускний пункт «Должанський» звітували українські офіційні особи. Було відзначено, що камуфляж і відсутні тактичні знаки танків, що були зафільмовані у Сніжному, Торезі та Макіївці, не характерний для українських військ, а техніка ескорту танкової колони в Макіївці ідентична залученій при російській інтервенції до Криму.[39][40]
Друга партія російських танків зайшла до України 20 червня 2014 року.[41][42]
Детальні розслідування згодом встановили, що Росія ще з травня 2014 року почала переброску танків Т-64 з 2544-ї Центральної бази резерву танків (в/ч 54630, Козульки, Красноярський край). Спочатку трансфер здійснювався літаками Ан-124 «Руслан» та Іл-76 з аеропорту Красноярська «Ємельяново» в Таганрог, а згодом — залізницею.[41] Перші поставлені танки були пронумеровані синьою фарбою на інфрачервоних прожекторах — від 1 до 10. Танки № 7 і № 8 були сфотографовані і зафільмовані ще в Росії у Ростовській області на трасі М4 «Дон»,[41] а танк № 10 з заводським номером «3311» був навіть знайдений на фото ще на 2544-й базі у Красноярському краю.[42][45][46]
27 червня 2014 року, під час чергового невдалого нападу проросійських угруповань на склад в Артемівську, українські військові захопили трофеєм танк Т-64БВ № 5, який проросійські угруповання використали для штурму. Згідно з його заводським номером, танк був випущений харківським танковим заводом імені В. О. Малишева в жовтні 1987 року, і був відправлений до військової частини, яка знаходилася на території РРФСР. Українські військові також вилучили у бойовиків ручний вогнемет РПО-А «Джміль» російського виробництва з написом «З Росії з любов'ю». За інформацією Міністерства оборони України, цю зброю також було привезено з Росії.[48][49][50]
Трофейний вогнемет РПО-А «Шмель»
Загальний вид. Червень 2014.
Маркування.
Маркування.
5 липня 2014 року, під час спроби незаконних збройних формувань прорватися з оточеного Слов'янська, було захоплено 2 танки Т-64. Танк № 6 був раніше пошкоджений і покинутий угрупуванням Гіркіна ще в Слов'янську, а № 7 був у доброму стані і захоплений як трофей під час спроби прориву.[42] Машина № 6 мала заводський номер Ц11ЕТ12109, і виготовлена у листопаді 1987 року на харківському заводі ім. В. О. Малишева. У складі Збройних Сил України танк не перебував. Під час огляду виявлені акумуляторні батареї марки 12СТ-85РМ 2010 року виготовлення (виробник — Ленінградський акумуляторний завод, ЗАТ «Электротяга», місто Санкт-Петербург). Маркування на корпусі АКБ свідчить про те, що акумулятори були закріплені за підрозділами в/ч 74814 (205-та окрема мотострілецька бригада (м. Будьонновськ, Ставропольський край).[51]
Трофейний Т-64БВ бортовий № 6
На виставці «Докази агресії російських військ на території України». Київ, 2015.
У музеї Другої світової війни. Київ, 2016.
Серійний номер.
Серійний номер.
2 липня 2014 року один із підрозділів ВДВ вилучив у бойовиків броньований КАМАЗ новітнього зразка, в причепі якого було знайдено 33 ящики 120 мм мін, 2 міномети 2С-12 «Сани» (російського виробництва), 2 міномети 82 мм БМ-37 «Поднос» (російського виробництва), РПО «Джміль», АГС-17, ПТКР та 2 ПЗРК, велику кількість стрілецької зброї[52].
Вторгнення регулярних військ: перші танки Т-72 і БТР-82
12—13 серпня 2014 року вперше з'явилися численні фото і відео зразків техніки, що до цього не була залучена до бойових дій. Були ідентифіковані танки Т-72, що стояли на озброєнні російської армії, і не перебували на той час озброєнні України, а також бронетранспортери новітньої російської модифікації — БТР-82А. Географія появи і участі в боях подібної техніки — Дмитрівка, Степанівка, Сніжне, Макіївка.[53][54]
14 серпня 2014 року російські ЗМІ, включно з державними, масово опублікували повідомлення, що нібито Угорщина продала Україні танки Т-72, причому видання стверджували про наявність корупційної складової в угоді.[55][56]
30 серпня 2014 року з'явилося відео, де у Каменськ-Шахтинському Ростовської області на трейлерах везуть танки Т-72Б з написами «За Донбасс».[58]
Восени 2014 року РФ продовжувала перекидати танки Т-64, тепер вже залізницею. На станції Каменськ-Шахтинський були зафільмовані танки Т-64 з жовтим маркуванням негабариту Н-0200, які згодом були неодноразово помічені у лавах проросійських збройних угрупувань, зокрема батальйону «Сомалі».[59]
На початку лютого 2015 року військовослужбовці 2-го артилерійського дивізіону 128-ї механізованої бригади захопили під Дебальцевем у бойовиків російський Т-72, на якому успішно повернулися на свої позиції.[60]
Наприкінці лютого 2015 року генеральний секретар НАТОЄнс Столтенберг заявив, що Росія за останні місяці перекинула на Донбас більше тисячі одиниць техніки, танків, артилерії і систем ППО.[61]
СБУ отримала 23 червня 2015 р. нові беззастережні докази щодо наявності у терористів так званих «ДНР/ЛНР» зброї та засобів бронезахисту російського виробництва.[62]
У травні 2017 року команда ІнформНапалм оприлюднила розслідування із документами 1-ї «Слов'янської» мотострілецької бригадиокупаційних військ РФ на Донбасі, в якому встановлено серійні номери вузлів і шасі 6 самохідних гаубиць 2С1 «Гвоздика» з бортовими номерами 410—415, що перебувають на озброєнні гаубичного самохідного артилерійського дивізіону.[63] Після запиту до Міністерства оборони України щодо серійних номерів було отримано відповідь, що «техніка не перебуває і ніколи не перебувала на озброєнні ЗСУ».[64]
Аналіз документів ліквідованого у червні 2017 року у бою під Жолобком капітана ЗСРФ Олександра Щерби показв, що зброю той отримував з РФ.[65]
Кількість
2014
Станом на 6 червня 2014 року, за оцінками Георгія Учайкіна, у проросійських збройних формувань на Донбасі лише легкої стрілецької зброї на руках приблизно на 400 мільйонів доларів за цінами «чорного ринку», при цьому 50-60 % цієї зброї — російського походження, а решта дісталася бойовикам шляхом нападів на відділення МВС, СБУ, військові частини.[15]
Після визволення Слов'янська було вилучено 4 одиниці ПЗРК.[66]
Протягом 10 вересня 2014 року через Ізварине пройшла колона із 100 одиниць техніки: 12 танків, 48 БТРів, 1 БРДМ, 20 вантажівок «Урал» з боєприпасами і 8 — з особовим складом, 4 автомобіля ППО, 5 паливозаправників.[67]
Протягом 15-17 листопада 2014 року Росія перекинула в Україну понад 100 одиниць військової техніки.[68]
2015
Станом на середину січня 2015 року, за повідомленням секретаря РНБО Олександра Турчинова, бойовики мали на своєму озброєнні 542 одиниці танків, 990 бойових броньованих машин, 694 одиниці артилерійських систем, в тому числі систем залпового вогню.[69]
У повідомленні від 8 квітня 2015 року заступник командувача АТО Валентин Федичев сказав, що РФ незаконно доправила на територію України майже 700 танків, понад 1100 бронемашин, майже 600 артилерійських систем, понад 380 реактивних систем залпового вогню і 110 засобів ППО.[70]
Бойовики від самого початку вторгнення в Україну у квітні 2014 року широко застосовують АК-74 третього покоління модифікації 1984—1990 років з деталями із темного поліаміду («сливовий обвіс»).[71][72][73] Автомати цієї модифікації на початку конфлікту часто хибно ідентифікували як АК-100[74][75][76].
22 червня 2014 повідомлялося, що проросійські сили застосували ВССК «Вихлоп» під Слов'янськом.[80] 18 липня 2015 року були опубліковані фото осіб із знаками розрізнення Новоросії і гвинтівкою «Вихлоп».[81]
У липні 2014 року кулемет був ідентифікований у проросійських формувань у боях під Слов'янськом.[82] У травні 2015 кулемет ідентифікували у членів угрупування «Спарта».[83]
Про використання кулемету повідомлялося у звіті за грудень 2014 року компанії «ARES», що займається дослідженнями ринку зброї.[5] Кулемет був знятий у військовослужбовців 37 ОМСБр РФ під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року.[77] У травні 2015 кулемет ідентифікували у членів угрупування «Спарта».[83]
одноразовий гранатомет з термобаричним зарядом, калібр: 93 мм
Після першого бою за Донецький аеропорт 26 травня 2014 року було захоплено значну кількість гранатометів, серед них і декілька РПО-А.[84] 27 червня російський РПО-А був взятий трофеєм під час невдалого штурму бази в Артемівську проросійськими силами. 25 лютого 2016 року поблизу с. Зайцеве на Донеччині під час бою було захоплено вогнемет «Шмель» з російським маркуванням.[85] 17 березня 2017 року на місці бойового зіткнення з бойовиками у районі Світлодарської дуги правоохоронці знайшли реактивний піхотний вогнемет «Шмель», виробником якого є Росія.[86]
У серпні 2015 року постріл ТБГ-7В був взятий як трофей у боях під Широкине.[89] У лютому 2020 року боєприпас виробництва РФ 2003 року був виявлений біля позицій в районі селища Станиця Луганська.[90]
Загони Гіркіна були озброєні РПГ-26 ще під час захоплення Слов'янська у квітні 2014 року. 2 та 4 травня блокпости під Слов'янськом були обстріляні з гранатометів. На місці були виявлені використані контейнери-пускові установки РПГ-26, що мали номери 254-1-93, де 254 — завод виробник, 1 — номер партії, 93 — рік випуску. На обліку в Збройних Силах України РПГ-26 1993 року випуску не перебувають.[91] 23 червня 2014 року на Донбасі знайшли схованку бойовиків із російською зброєю, де було, зокрема, РПГ-26. Рік виготовлення вказував на російське походження. Разом з боєприпасами знайдено пломбу Федеральної митної служби Російської Федерації.[92]
13 серпня 2016 року виявлений неподалік Станиці Луганської.[93] 11 серпня 2017 міжнародними спостерігачами IHRC фіксувалося застосування комплексу на Луганщині.[94] 9 грудня 2019 після обстрілу бойовиками позицій ЗСУ в Луганській області, було виявлено відстріляний боєприпас від РПГ-27 «Таволга».[95]
25 серпня 2019 року окупаційні сили обстріляли населений пункт Золоте-3 Попаснянського району Луганської області. Залишок боєприпасу був з РПГ-32 2012 року випуску.[99]
6 червня 2014 року після бою під КПП «Маринівка» були виявлені ящики від ПЗРК з документами з військової бази у Єйську, датованими 12 квітня 2014.[19][20]
3 танки були зафільмовані в районі залізничного переїзду біля села Лисе під Новосвітлівкою у серпні 2014.[102]
6 танків було знято розвідниками 15 ОМСБр на відео від 26 серпня 2014. За припущенням дослідників, ймовірний район зйомки — під Луганськом: Новоганнівка або Новосвітлівка.[103]
У серпневих боях під Іловайськом українські бійці захопили та знищили декілька танків Т-72Б3 6-ї танкової бригади РФ. При виході з оточення з-під Іловайська танк був повторно втрачений, і російські журналісти видавали його за новітній західний танк.[104][105] Танками Т-72Б3 влітку 2014 року була озброєна батальйонно-тактична група вторгнення 17 ОМСБр. У серпневих боях під Луганськом танками Т-72Б3 була озброєна 200 ОМСБр.[106][107][108] Взимку 2015 року Т-72Б3 були використані 6-ю танковою бригадою і у боях за Дебальцеве. Британський журналіст Грем Філліпс показав колону цих танків у селі Санжарівка.[109] Відомо про один знищений Т-72Б3 у зимових боях в районі н.п. Восьме березня.
У серпневих боях під Іловайськом використовувалася танкістами 21 ОМСБр. Два танки були підбиті українськими військами під Старобешевим при виході з оточення.
У серпні 2014 колона танків зафільмована у Луганську. Один з танків, бортовий номер 315, належав 35 ОМСБр, і пізніше переданий угрупованню «Одесса».[110] У вересні 2014 року велика колона 74 ОМСБр з танками Т-72Б зр. 1989 була зафільмована під Краснодоном.[111][112]
У січні 2015 року, під час боїв за Дебальцеве, колона танків Т-80У спостерігалися на марші поряд з російсько-українським кордоном. У лютому 2015 танк Т-80У зі складу російської 4-ї танкової дивізії був знятий з членами проросійських збройних формувань.[113] Танк Т-80У 4-ї танкової дивізії був також знятий взимку 2015 року із солдатами 8 ОМСБр (г), що видавалися згодом за нерегулярні формування «ополчення».[114]
Перша колона з трьох танків була передана проросійським угрупованням з Росії 12 червня 2014 року. Тоді ж танки були задіяні у першому бою за Савур-Могилу.[28] Ці танки мали характерні сині номери на інфрачервоних ліхтарях, згодом партія була збільшена до 10 одиниць,[28] а невдовзі — до понад 40. Розслідування дослідника Askai встановило, що з травня 2014 року Т-64 доправлялися у Ростовську область літаками, а згодом — залізницею, з бази зберігання у Сибіру.[41]
20 червня 2014 при спробі прориву під Маринівкою з боку Росії вглиб території України групи проросійських сил, бійці Національної гвардії України захопили модифікований БТР-80.[120][121][122] У січні 2017 року пропагандисти сепаратистського каналу «News-Front» показали відео із Донецька, на якому модифікований російський БТР-80 з прицілом ТКН-4ГА-01 російського виробництва. Дану модифікацію БТР виробляє тільки Ростовський оптико-механічний завод, в Україну ця модель не постачалась.[123]
У серпні 2014 року РХМ-6 у складі колони техніки 18 ОМСБр був зафільмований у Новошахтинську, РФ.[125] Під час літніх боїв під Степанівкою на ній був знятий полковник 18 ОМСБр Віталій Кульгав'юк.[126]
31 грудня 2014 бронеавтомобілі були залучені до маневрів на окупованій території Луганщини.[127] 10 січня 2015, під час боїв за Дебальцеве, колона російської техніки разом з БПМ-97 «Постріл» зайшла через Краснодон.[128] Декілька бронеавтомобілів було знищено до серпня 2015 року.[129]
11 червня 2014 колона з трьох тентованих БМ-21 «Град» пройшла Луганськом. 13 червня 2014 поблизу Добропілля українськими солдатами була захоплена пошкоджена установка БМ-21 «Град», яку проросійські сили кинули після залпу. Це було першим застосуванням систем залпового вогню у конфлікті.[28] На установці залишились погано зафарбовані розпізнавальні знаки Збройних сил РФ, залишки кріплення для тенту, а також документація, що свідчила про належність 18-й окремій мотострілецькій бригаді.[28]
22 січня 2015 року установка була ідентифікована в Кіровському районі Донецька. На відео вона вела вогонь.[134][135][136] У лютому 2016 року дві установки були ідентифіковані під Торезом під час навчань окупаційних корпусів.[137]
На початку вересня 2014 року було завдано декілька потужних артилерійських ударів по штабу Сектора А в Луганській області в районі села Побєда. У звіті IPHR зазначалося, що використовувалися снаряди типу «Торнадо-С».[141][142]
важка вогнеметна система залпового вогню, калібр 220 мм
ні
13 січня 2015 штаб АТО повідомив, що по околиці населеного пункту Веселе були обстріляні з ТОС-1 «Буратіно». У жовтні 2015 СММ ОБСЄ зафіксувала ТОС-1 «Буратіно».
У серпні 2014, під час боїв за Іловайськ, щонайменше 1 екземляр «Нона-К» був задіяний проросійськими формуваннями. У лютому 2015, під час боїв за Дебальцеве, проросійські формування вже мали щонайменше 3 екземпляри «Нони-К».[154]
У червні 2018 року у зоні бойових дій на сході України військовослужбовцями ЗСУ знайдені рештки розгонного двигуна і стабілізаторів, схожі на хвостовий відсік радянської модифікації снаряда «Краснополь» або його української копії «Квітник». Було висунуто припущення про постачання цих боєприпасів з Росії.
14 лютого 2019 року о 07.33 з напрямку м. Вуглегірськ було здійснено обстріл сел. Новолуганське. Обстеження уламків ідентифікувало високоточний боєприпас «Краснополь» калібру 152 мм.
протитанкова міна, варіант ТМ-62 із полімерним корпусом
ні
Інформація про наявність у російських окупаційних сил цієї модифікації мін з'явилася у липні 2018 року. Міни були виготовлені у 1994 році на Брянському хімічному заводі. Обладнані підривачами МВП-62М, які також неможливо виявити металошукачами.[156]
Російська телекомпанія «Russia Today» опублікувала відео, де члени проросійських формувань пересуваються Донецьком на російському військовому вантажному автомобілі КАМАЗ-5350 «Мустанг», на дверях якого — тактичний знак 18 ОМСБр.[82]
Вантажівки були зафіксовані 2015 року на параді перемоги в Донецьку.[158]
Вантажівки зафіксовані на відео у серпні 2014 року в районі м. Суходільськ Луганської області.[159] Дві такі вантажівки були спалені в районі сел. Краснолуцький.[160]
27 серпня 2014 року броньована вантажвіка розвідки 18-ї мотострілецької бригади була знята на відео у м. Амвросіївка на центральній площі. Ймовірно, вона ж була підбита згодом під с. Новодвірське під час боїв за Іловайськ.[162]
Перша фіксація комплексу на Донбасі датується липнем—серпнем 2014 року, комплекс був виявлений в цей період на знімках Google Earth. В кінці серпня — восени 2014 року декілька разів було виявлено залишки об'єкту 95Я6 — двигуна, першого ступеню ракет цієї системи «Панцир-С1», вони виявляються неподалік Луганського аеропорту, в районі боїв за Іловайськ, інших місцях. У період осені 2014 — зими 2015 року система фіксується на фото і відео в районі Дебальцевого, Шахтарська, Макіївки, Луганська, Харцизька. У лютому 2015 року Міністерство закордонних справ Великої Британії опублікувало фотографії ЗРГК «Панцир-С1», зроблені на сході України — у Шахтарську і Донецьку 24 січня, 4 та 5 лютого 2015 року.
У процесі розслідування катастрофи малайзійського Boeing-777 рейсу MH17 незалежними експертами виявлено, що літак був збитий ракетою «Бук», запущеної з російською установки з території, що контролювали бойовики. «Бук» належав 53-й зенітно-ракетній бригаді, що базується під Курськом, та було перевезено за маршрутом Курськ — Донецьк — Сніжне.
У січні 2015 був зафіксований в Шахтарську, на вулиці Крупської.[163] У звіті ОБСЄ від 20 вересня 2017 було зазначено, що ЗРК «Тор» було зафіксовано під Шимшинівкою.[164][165]
На початку травня 2015 року українські військові збили безпілотник IAI Searcher[167] 20 травня 2015 року українськими військовими поблизу с. Водяне був збитий безпілотний літальний апарат «Форпост», бортовий номер 923. Він ніс станцію тактичної розвідки, тепловізор і радіолокаційну станцію. Було знайдено фото цього апарату ще на заводі в Росії.[168]
У серпні 2016 року ГУР МОУ повідомляла про фіксацію роботи двох комплексів «Зоопарк-1» на західній околиці м. Горлівка.
У березні 2016 року кореспондент з російської сторони повідомляв про роботу двох комплексів у Донецьку, що коригували удар по позиціях ЗСУ в районі м. Гірник.
У 2014 році колона з СНАР-10М «Пантера», СНАР-10 «Леопард» та АРК-1 «Рись» йшла між м. Торез і м. Шахтарськ трасою Н21.[179]
Засоби радіоелектронної боротьби
Протягом війни на сході України українські військові багаторазово стикалися з випадками приглушення сигналів зв'язку. Російська Федерація застосовувала на Донбасі широкий арсенал комплексів РЕБ та РЕП. На початку березня 2015 року командувач сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Годжес повідомив, що існують неодноразові випадки впливу електронними методами на роботу безпілотників ОБСЄ. «Це неможливо зробити за допомогою обладнання, яке майструють у підвалі», — наголосив Годжес.[180]
Був вперше ідентифікований на Донбасі навесні 2015 року, а вперше представлений в Росії і переданий на озброєння військ РФ лише у жовтні 2015.[181] Комплекс також був приустній на навчаннях 1-го мотострілецького батальйону «Вікінги» російсько-окупаційних військ у травні 2015.[181]
11 серпня 2018 СММ ОБСЄ зазначили у звіті, що 28 липня біля с. Чорнухине БПЛА місії зафіксував одразу 4 системи РЕБ, зокрема й РБ-341В «Леєр-3».[182]
В квітні 2016 року ГУ Розвідки МО України виявило мобільні комплекси «Свет-КУ» на озброєнні російських бойовиків в населених пунктах Сміле, Кіровськ і Первомайськ[189].
Комплекс зафіксовано 19 серпня 2016 року в Луганську на перетині вулиць 50-річчя утворення СРСР і Курчатова.[190]
У січні 2018 року повідомлялося про виявлення станції «Ауріга» в районі м. Дебальцеве.[198] У жовтні 2018 року Атлантична рада опублікувала розслідування, в якому станцію зв'язку було ідентифіковано на військовій базі полку «Восток» в м. Макіївка.[199]
Виставки зброї та документів російських терористів
Національний Музей історії України у Другій світовій війні
У меморіальному комплексі Національного музею історії України у Другій світовій у липні 2014 року відкрита спеціальна виставка матеріалів, що свідчать про фінансування та військову підготовку Російською Федерацією терористів, яких державні структури РФ вербують на території Росії та України під час російсько-української війни 2014 року. Державні органи Рф також здійснюють контрабанду зброї та транспортування терористів на територію України. На виставці представлена зброя та військова техніка, що її Міністерство оборони РФ надає бандформуванням для ведення військових дій на території України. Надані також докази інформаційної агресії РФ проти України через мережу Інтернету[200][201].
Реактивна установка «Град», вилучена у терористів під час антитерористичної операції 2014 p. на Донбасі. Музей історії ДСВ
Ручні протитанкові гранатомети РПГ-7Д1, що використовували терористи на Донбасі. Музей історії ДСВ
На озброєнні терористів Донбасу ПТРК «Фагот» (пускова установка 9Н131М і контейнер із ракетою 9М113 «Конкурс»). Музей історії ДСВ
Контейнер із ракетою 9M111-2K для ПТРК «Фагот». Музей історії ДСВ
У лютому 2015 року в Києві на Михайлівській площі розпочала роботу документальна виставка «Присутність. Докази агресії російських військ на території України». Зокрема, було представлено захоплені українськими військовими гранатомети, датовані 2014 роком випуску, які не виробляються на території України; безпілотники, що виготовляються тільки на території РФ; уламки боєзапасів ракетної системи «Смерч»; інша військова техніка; документи російських військових тощо.[202]
Фрагменти реактивного боєприпасу РСЗВ 9К58 «Смерч», випущеного 10 лютого 2015 р. по житлових кварталах Краматорська Донецької області
Існує чимало фактів фінансової та матераільної підтримки бойовиків з боку РФ.
Найбільшого розголосу щодо матеріальної підтримки набули так звані «гуманітарні конвої» з Росії. Їхній вміст ніколи не дозволяли оглядати українським митникам. Існують факти, що з цими «конвоями» бойовики отримували продовольство, військову амуніцію, паливно-мастильні матеріалидля техніки та зброю.
30 листопада 2014 року спостерігачі від ОБСЄ зафіксували колону автомобілів, що перетнула кордон з Україною у складі т.з. «гуманітарного конвою». Крім вантажівок, він містив 18 бензовозів і чотири «супроводжуючих транспортні засоби».[203]
Журналіст Томас Сейнер, 01.12.2015 р. опублікував фотографії «гуманітарного конвою», який прийшов на схід України. На фото видно, що на територію Донбасу привезли амуніцію, засоби зв'язку та інші предмети військового призначення.[204]
На одному з відео, яке поширювали бойовики видно, що вантажівки «гуманітарного конвою» містили боєприпаси.[205]
Реакція
25 червня 2014 року МЗС України заявило, що незаконні збройні формування, що діють на сході України, фінансуються, контролюються і підтримуються Росією:[206]
Саме з російської зброї, яка безперешкодно і, є всі підстави говорити про це, за сприяння російської влади, у великій кількості потрапляє на схід України, терористи вбивають українських військових і мирних жителів.
— Євген Перебийніс, директор департаменту інформаційної політики МЗС.
Згідно розслідування «Путін. Війна» російського опозиціонера Бориса Нємцова, опублікованого у травні 2015 року, на війну на сході України було витрачено близько 53 млрд руб. з російського бюджету за десять місяців.[207]
25 січня 2017 року Суд Європейського Союзу щодо позову російського концерну Алмаз-Антей про зняття санкцій зазначив: «Шляхом виготовлення озброєння і військової техніки для Російської Федерації, яка постачає зброєю сепаратистів на сході України, „Алмаз-Антей“ матеріально підтримує дії, які підривають або ставлять під загрозу територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України».[208]
Під час слухання справи за позовом України проти Росії в Міжнародному суді ООН у Гаазі 7 березня 2017 року представник РФ Ілля Рогачев продовжував заперечувати підтримку матеріальну сепаратистів з боку РФ. Він заявив:[209]
Головне джерело зброї, яка опинилася у повстанців — це запаси радянських часів, що були на території України. Велика частина цих була залишена в шахтах Донбасу і опинилася у повстанців. … Крім того, велика частина була залишена українською армією, яка тікала.
— Ілля Рогачев, представник РФ в Міжнародному суді ООН у Гаазі, 7 березня 2017.
19 листопада 2014 року міністр Великої Британії у справах Європи Девіді Лідінгтонате опублікував статтю, в якій стверджував, що Росія відрядила на Донбас своїх військових та постачає сепаратистів озброєнням і танками в необмеженій кількості. За його словами, у урядів західних держав є неспростовні докази системних військових постачань, а також участі російських військових у бойових діях на Донбасі: «У нашому розпорядженні є супутникові знімки, фотографії від людей на місцях, звіти місії ОБСЄ та оповіді очевидців. Спроби Росії спростувати це просто не викликають жодної довіри».[210]
Голова СММ ОБСЄ заявив, що спеціальна моніторингова місія ОБСЄ з самого початку своєї роботи на Донбасі фіксувала факти, які свідчать про участь російської армії в конфлікті на сході України, зокрема бронетехніку, засоби РЕБ та військовослужбовців.[211]
19 липня 2019 року ЄС закликав Росію припинити постачання високотехнологічних систем радіоперешкод та радіоелектронної боротьби своїм збройним формуванням на Донбасі. В ЄС наголосили, що особи, відповідальні за будь-яке умисне пошкодження, знищення або втрату безпілотних літальних апаратів СММ ОБСЄ та інших засобів, «повинні бути притягнуті до відповідальності — як політично, так і фінансово».[212]