Бої за Довжанський (2014)
Бої за Довжанський влітку 2014 року — бої між українською армією з однієї сторони, і терористичними угрупованнями «ЛНР», російських донських козаків та підрозділами російської армії з іншої, в ході війни на сході України за розташований в с. Довжанському пункт пропуску державного кордону «Довжанський». ПередісторіяКонтроль над пунктом пропуску «Довжанський» з червня належав частинам російських козаків та бойовикам ЛНР. 12 червня через пункт пропуску Росія вперше передала проросійським збройним угрупованням важку бронетехніку — колону танків Т-64. Хід боївПовернення контролю над пунктом пропускуВ результаті боїв 17 червня[1] — 1 липня[2][3][4] українські військові змогли повернути контроль Україні над пунктом пропуску «Довжанський»[5]. 10 липня 2014-го на дорозі «Довжанський-Бірюкове» БМП 24-ї бригади підірвалась на фугасному заряді великої потужності. Внаслідок вибуху загинув майор Шірпал Леонід Вікторович, сержант Леськів Андрій Ігорович та старший солдат Проць Сергій Володимирович[6]. За інформацією Дмитра Тимчука та щоденному звіту АТО, від вибуху загинуло 4 військовослужбовців.[7][8] ВідступВнаслідок серії артилерійських ударів з російської території[9], було виведено з ладу або нейтралізовано опорні пункти українських військ, що забезпечували безпеку наземного шляху сполучення. Українські з'єднання опинилися відрізаними від основних сил і мали розпочати відступ[10]. 22 липня 2014-го уночі при виконанні бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу загинули старші солдати 24-ї механізованої бригади Васькало Роман Вікторович та Савченко Олександр Юрійович. Четверо українських військовиків знаходилися в бліндажі тиждень, заблоковані противником, підмоги не було змоги надіслати. Буквально наступного дня, 23 липня, російський військовослужбовець виклав фото самохідних мінометів 2С9 «Нона», окопаних на позиціях навпроти Довжанського.[11][12][13] 27 липня від обстрілів «Градами» загинули прикордонники Володимир Блажко, Павло Дмитренко, Олександр Дзюбелюк, Віктор Соколовський. 1 серпня 2014 року українські військові залишили позиції біля КПП «Довжанський».[14][15] Під час відходу українських формувань відзначився Бувалкін Владислав Віталійович — старший матрос Державної прикордонної служби України, котрий, ризикуючи власним життям, повернувся, аби забрати Прапор України і не полишити його на плюндрування.[16] 8 серпня 2014 року контроль над КПП «Довжанський» перейшов до донських козаків.[17][неавторитетне джерело] Список загиблих
ПриміткиКоментарі Посилання на джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
