|
Корсунський інцидент
Корсунський інцидент, відомий у російських джерелах як Корсунський погром — подія, що сталася увечері 20 лютого 2014 року під Корсунь-Шевченківським на Черкащині і стала основою для фальсифікацій російської пропаганди. Колона автобусів з активістами Антимайдану, які поверталися з Києва до Криму, була зупинена активістами Євромайдану та місцевими жителями на блокпості у Корсунь-Шевченківському, у 135 км від Києва. Пасажирів автобусів вивели, провели обшук і декотрих побили, декілька автобусів спалили. Антимайданівців відправили до Криму електричками. З автобусів було також звільнено трьох чоловік, прихильників Майдану, яких антимайданівці взяли в полон раніше. У подіях під Корсунь-Шевченківським не підтверджено жодної людської смерті, не було опубліковано також жодного імені загиблого чи зниклого безвісти у тих подіях. Проте здебільшого російські ЗМІ неправдиво повідомили про значні людські жертви — 7 чоловік загиблими, 30 зниклими безвісти, та розповсюдили інформацію про жорстокі тортури, яким було піддано антимайданівців. Подія набула значного розголосу в російському середовищі. Володимир Путін назвав корсунський інцидент приводом для військової операції в Криму, МЗС Росії вніс інцидент до «Білої книги», події були відображені російськими фільмами рос. «Корсуньский погром» і рос. «Крым. Путь на родину», що позиціюються як документальні, а також у художньому рос. «Крым: С любимыми не расставайтесь». Передумови18—20 лютого 2014 року у Києві відбулися події завершального етапу Євромайдану. 18 лютого сотні активістів Євромайдану були побиті активістами Антимайдану, міліціонерами в цивільному та службовцями Беркуту у Маріїнському парку перед Верховною Радою та на прилеглих вулицях. У сутичках того дня загинуло понад 20 осіб. У ніч з 18 на 19 лютого почався штурм Майдану із застосуванням бронетехніки як таранів, було спалено Дім профспілок на Майдані Незалежності. Президент Янукович ініціював початок антитерористичних заходів у Києві з операціями «Бумеранг» та «Хвиля». 20 лютого 2014 ранковий наступ Беркуту на Майдан було зупинено вогнепальним вогнем його захисників, після чого майже 50 євромайданівців були убиті чорною ротою Беркуту на вулиці Інститутській. Перебіг подійКолона з щонайменше семи[1] автобусів з учасниками Антимайдану виїхала з Києва. Надвечір 20 лютого на блокпосту під Корсунь-Шевченківським, активісти Майдану та містяни зупинили п'ять із восьми автобусів із беркутівцями та антимайданівцями («тітушками») — дорогу перекрили шлагбаумом та автомобільними покришками.[2] За словами Володимира Воропая, одного з керівників блокпосту, до зупинених автобусів вийшло приблизно 2 тис. місцевих містян, і до 200 членів самооборони.[2] На запит вийти на вулицю, пасажири автобусів почали жбурляти з вікон світлошумові гранати. За словами майданівців, ті у відповідь почали бити битами по склу автобусів.[3] Затриманих беркутівців та антимайданівців корсунські активісти роззброїли. За їх словами, вони вилучали дерев'яні бити із цвяхами, ножі і навіть мачете — усі предмети залиті кров'ю. За даними черкаських активістів, були в кримчан і відео побиття майданівців, і закривавлені щити 14 сотні самооборони Майдану.[3] Три автобуси були спалені.[4] За словами Сергія Шульги, учасника корсуньської самооборони, майданівці звільнили з автобусів заручників — їх взяли в полон антимайданівці раніше:[3]
21 лютого 2014 року голова обласного відділення УДАРу Віталій Ілляшенко повідомив, що амуніцію у беркутівців, що їхали в колоні, було відібрано. Він зробив припущення, що це був харківський підрозділ Беркуту, оскільки їх автобус мав харківські номери.[5] ПостраждаліТого ж дня МВС України в Черкаській області спростувало чутки про загиблих у подіях під Корсунь-Шевченківським,[6] інформацію про відсутність жертв повторив і голова Кримської Ради Анатолій Могильов.[7] Міністр охорони здоров'я АРК Олександр Каневський повідомив про трьох поранених внаслідок сутичок:[4]
Формування і розвиток міфу21 лютого 2014 року з посиланням на агентство «АР-Крим» новину про 8 загиблих антимайданівців розповсюдили 0692.ua.[7] Про загиблих під Кіровоградом також почали поширювати інші новинні ресурси, а вже увечері того ж дня дезинформація була оприлюднена у прайм-тайм на ток-шоу телеканалу «Россия-1».[8] Вже 10 березня почали оприлюднюватися розповіді про жорстокі тортури:[9]
У травні 2014 року з'являються все нові подробиці:[10]
Російському журналісту Андрію Кондрашову, автору фільму «Крым. Путь на родину» учасник події розказав таке:[11]
Хоча МВС України Черкаської області ще у день інциденту у 2014 році спростувало чутки про загиблих,[12][6] диктор у фільмі «Крым. Путь на родину», знятому 2015 року, посилався нібито на дані МВС України про семеро загиблих:
Реакція
НаслідкиМіністерство закордонних справ Російської Федерації зафіксувало події під Корсунь-Шевченківським у своїй «Білій книзі».[17][18] Подальші згадуванняУ 2019 році, перед виборами, Євгеній Мураєв повторив російську дезинформацію про убитих людей:[19]
Див. такожПримітки
Матеріали
ПосиланняВідео
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
