Міжнародний суд
Міжнародний суд (англ. International Court of Justice, фр. Cour internationale de justice) — головний судовий орган Організації Об'єднаних Націй, до юрисдикції якого входять усі питання, що передаються йому державами, та всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договорами та конвенціями. Цей орган складається з 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років. Суддів обирають за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Проте не може бути обрано двоє суддів з однієї країни. Суд розташований у місті Гаага (Нідерланди). Країни-члени можуть передавати на розгляд Міжнародного суду справи про прикордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні копалини та інші спірні питання. Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть консультуватися з Міжнародним Судом з будь-якого питання. Офіційні мови Суду — французька й англійська. Повний список держав членів та рік вступу до Міжнародного суду доступний у виданні: ISBN 978-92-1-157268-1 Nde vente seles number:1076 ANNUAIRE YEARBOOK 2013—2014 ІсторіяМіжнародний суд ООН — один із шести головних органів ООН і головний судовий орган цієї організації. Заснований 1945 року замість Постійної палати міжнародного правосуддя (ППМП) при Лізі Націй, що існувала до Другої світової війни. У жовтні 1945 року вона на своїй останній сесії ухвалила рішення про передачу своїх архівів і майна Суду, який також мав засідати в Палаці миру в Гаазі. 31 січня 1946 року судді Палати пішли у відставку і 5 лютого 1946 року Генеральна Асамблея і Рада Безпеки ООН вибрали перших членів Міжнародного Суду. У квітні 1946 року Постійна палата була офіційно розпущена, і Суд, зібравшись на перше засідання, вибрав своїм Головою суддю Хосу Густава Герроро (Сальвадор), який був останнім головою попередньої міжнародної судової установи. Перше засідання було проведене 18 квітня 1946 року. Суд формується і діє відповідно до свого Статуту, який є невід'ємною частиною Статуту ООН. Статут Міжнародного Суду був підписаний 26 червня 1945 року і набув чинності 24 жовтня 1945 року. ФункціїСторонами в справах, що розглядаються Судом, можуть бути тільки держави. Суд уповноважений:
До суду можуть звертатися учасники його Статуту, до числа яких автоматично входять всі члени ООН. Держава, що не є членом ООН, може стати учасником Статуту на умовах, що визначаються у кожному окремому випадку ГА ООН за рекомендацією РБ ООН. Всі держави учасники Статуту Міжнародного Суду можуть бути сторонами в справах, що розглядаються ним. Інші держави можуть передавати на його розгляд справи на умовах, що визначає РБ ООН. Крім того, РБ ООН може рекомендувати передати на розгляд Суду будь-яку юридичну суперечку. СудочинствоРозгляд порушується одним з двох таких способів:
У документах, що супроводжуються листом міністра закордонних справ відповідної держави або його посла в Гаазі, має вказуватися точний предмет суперечки та назви сторін. Заява повинна бути докладнішою, ніж спеціальна угода: крім вищезазначених елементів, держава заявник повинно вказати підстави наявності, на його думку, у Суду юрисдикції. Воно повинне також вказати точний характер претензії та представити короткий виклад фактів і підстав, що лежать в основі цієї претензії. Секретар негайно супроводить спеціальну угоду або заяву іншій стороні й суддям, а також Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй і всім державам членам, що мають право звертатися до Суду. Він включає справу в загальний список Суду та інформує пресу. Рішення Суду є обов'язковим для відповідних сторін. У статті 94 Статути Організації Об'єднаних Націй передбачається, що «кожен член Організації зобов'язується виконати рішення Суду у тій справі, в якій він є стороною». Будь-яка держава, незалежно від того, чи є вона членом Організації Об'єднаних Націй чи ні, яка вважає, що інша сторона не виконала рішення Суду, може довести це питання до відома Ради Безпеки. Остання, якщо визнає це необхідним, може зробити рекомендації або вирішити про вживання заходів для виконання рішення. Джерела права, що використовує СудПри розгляді справи та винесення ухвал Суд застосовує джерела права, які визначені в статті 38 його Статуту, а саме:
Крім того, у разі домовленості сторін суперечки, Суд може вирішувати справу на основі принципу ex aequo et bono, тобто по справедливості, не обмежуючи себе нормами міжнародного права, що діють. СуддіФормування складу судуУ складі Суду 15 суддів. Вони обираються ГА ООН і РБ ООН, що голосують незалежно одна від одної. Для того, щоб бути обраним, кандидат повинен отримати абсолютне число голосів в обох органах. У цілях забезпечення спадкоємності у складі Суду не всі терміни повноважень 15 суддів закінчуються в один і той же час. Кожні три роки проводяться вибори однієї третини членів Суду. Одним з головних принципів формування складу суду є принцип представництва в Суді найголовніших форм цивілізації й основних правових систем світу. Так, місця в Суді розподілені по головних регіонах світу: три члени від Африки, два члени від Латинської Америки, три члени від Азії, п'ять членів від Західної Європи й інших держав включаючи Канаду, Сполучені Штати, Австралію і Нову Зеландію і двох членів від Східної Європи (включно з Росією). З лютого 2018 року до складу Суду входять чотири судді з Групи західноєвропейських та інших держав і чотири з Групи держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону.[3] У 2023 році, представника Росії вперше в історії не обрали до складу Міжнародного суду ООН[4]. Члени Суду не можуть виконувати жодних політичних або адміністративних обов'язків і виступають як особи, а не як представники держав, громадянами яких вони є, проте серед суддів не може бути більше одного громадянина будь-якої держави. До роботи судді залучаються також тимчасові судді. Судді ad hocСтаття 31 Статуту встановлює процедуру, відповідно до якої судді ad hoc розглядають спірні справи, що перебувають на розгляді суду. Система дозволяє будь-якій стороні у спірній справі (якщо вона не має у складі суду свого громадянина) обрати одну додаткову особу, яка буде суддею лише у цій справі. Таким чином, в одній справі може засідати до сімнадцяти суддів. Ця система може здатися дивною у порівнянні з національними судовими процесами, але її мета полягає в тому, щоб заохотити держави подавати справи до суду. Наприклад, якщо держава знає, що вона матиме суддю, який може брати участь у дебатах і запропонувати іншим суддям місцеві знання та розуміння перспективи держави, вона може з більшим бажанням підкоритися юрисдикції цього суду. Хоча ця система не дуже добре узгоджується з судовою природою органу, вона, як правило, не має великого практичного значення. Судді ad hoc зазвичай (але не завжди) голосують на користь держави, яка їх призначила, і таким чином нівелюють один одного[5]. Необхідність у введенні в судовий процес суддів ad hoc забезпечує дотримання одного з головних принципів функціонування Суду - принципу рівності сторін. Часто деякі судді ad hoc після завершення розгляду справи обиралися членами Суду. ПалатиЯк правило, суд засідає у повному складі, але протягом останніх п'ятнадцяти років він іноді засідав у складі палати. Статті 26-29 статуту дозволяють суду утворювати менші палати, зазвичай з 3 або 5 суддів, для розгляду справ. Стаття 26 передбачає два типи палат: по-перше, палати для розгляду спеціальних категорій справ, а по-друге, створення спеціальних палат для розгляду конкретних спорів. Палати, за згодою сторін, можуть засідати та виконувати свої функції в інших місцях, крім Гааги. У 1993 році відповідно до статті 26(1) Статуту Міжнародного Суду була створена спеціальна палата для розгляду конкретно екологічних справ, яка періодично відтворювалася до 2006 року. Протягом 13 років, однак, жодна держава ніколи не просила, щоб справа розглядалася нею. У зв'язку з цим у 2006 році Суд вирішив не проводити вибори до цієї Палати. Спеціальні палати скликаються частіше. Наприклад, палати використовувалися для розгляду справи про затоку Мен (Канада/США). У цій справі сторони чітко заявили, що відкличуть справу, якщо суд не призначить суддів до складу палати, прийнятної для сторін. Рішення палати можуть мати або менший авторитет, ніж рішення повного складу Суду, або обмежувати належне тлумачення універсального міжнародного права з урахуванням різноманітних культурних і правових перспектив. З іншого боку, використання палат може сприяти більшій кількості звернень до суду і, таким чином, покращити вирішення міжнародних спорів[6]. Забезпечення роботи суддівЧлени Суду користуються дипломатичними привілеями, імунітетами та пільгами. У Нідерландах Голова суду має старшинство перед усіма послами, акредитованими при короні Нідерландів. Щорічний оклад членів Міжнародного суду становить 160 000 доларів США (станом на 2000 рік). Голова Суду отримує спеціальну надбавку. Після виходу на пенсію судді отримують щорічну пенсію, яка після дев'ятирічного терміну служби становить половину окладу. Судді, які пропрацювали 18 років і більше, мають право на пенсію в розмірі двох третин від їхнього окладу. Рішення про оклади та надбавки ухвалює Генеральна Асамблея ООН. Чинні суддіСтаном на 6 листопада 2021 року склад суду наступний:[7][8]
КерівництвоСуд шляхом таємного голосування, в якому беруть участь всі 15 суддів Міжнародного суду ООН, обирає строком на три роки голову і віцеголову (заступника) Суду, які можуть бути переобрані. Суд призначає свого секретаря. 8 лютого 2021 року, на посаду голови Міжнародного суду ООН, була обрана американка Джоан Донохью (англ. Joan Donoghue). Заступником нового голови суду був вибраний 67-річний російський суддя Кирило Геворгян. Голова суду
Які справи розглядає СудБільша частина справ, які розглядає Суд, стосується територіальних і прикордонних суперечок. Значне число пов'язане з морськими суперечками та питаннями, що стосуються морського права. Інша група справ пов'язана з питаннями державної юрисдикції та дипломатичного і консульського права. Найважливіші суперечки в практиці Суду стосувалися тверджень про незаконне застосування сили. Крім того, до Суду поводяться з проханнями винести ухвалу по претензіях комерційного характеру або претензіям приватно-правового характеру до однієї держави, яка підтримує іншу державу. Приклади спірних справ
Україна і міжнародний суд
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|