Рада ООН з прав людини

Рада ООН з прав людини
англ. United Nations Human Rights Council
Тип	рада організація ООН^d
Засновано	15 березня 2006
Сфера	громадянські права[1] і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права[1]
Галузь	права людини
Штаб-квартира	Женева
Попередник	Комісія з прав людини ООН[2]
Керівник	Václav Bálek^d (1 січня 2023)
Дочірня(і) організація(ї)	Working Group on Discrimination Against Women and Girls^d Q129910021?
Вебсайт: ohchr.org/en/hrbodies/hrc/home
Рада ООН з прав людини у Вікісховищі

Рада ООН з прав людини (англ. The United Nations Human Rights Council, UNHRC) — міжнародний правозахисний орган у системі ООН, що замінив Комісію ООН з прав людини (UNCHR). Рада з прав людини є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН.

Історія

Перше засідання Ради відбулося 19 червня 2006 року[3]. Вона є головною в обговоренні і співпраці з прав людини. Здійснює загальні дослідження, готує рекомендації та проєкти міжнародно-правових актів у сфері захисту прав людини, заслуховує доповіді спеціально створених нею допоміжних органів.

7 квітня 2022 року Генасамблея ООН призупинила членство Росії у Раді з прав людини через грубі та систематичні порушення прав людини після вторгнення російських військ в Україну[4]. За виключення РФ проголосували 93 країни, проти — 24[5]. 10 травня Генасамблея ООН обрала Чехію членом Ради з прав людини замість Росії[6].

4 лютого 2025 року Президент США Дональд Трамп підписав Указ про вихід Сполучених Штатів із Ради ООН з прав людини[7].

5 лютого 2025 року, Міністр закордонних справ Ізраїлю оголосив про вихід країни з Ради ООН з прав людини через дискримінацію. За його словами, понад 20 % усіх резолюцій Ради були спрямовані проти його країни[8].

Попередник

Рада утворена у 2006 році на базі Комісії ООН з прав людини, яка діяла з 1946. Раду очолює Верховний Комісар ООН з прав людини.

Комісія ООН з прав людини була створена 10 грудня 1946 року за рішенням Генеральної асамблеї ООН від 16 листопада 1946 року на основі статті 68 Статуту ООН. На неї було покладено надання допомоги Економічній і Соціальній Раді ООН (ЕКОСОР) при виконанні нею завдань з захисту прав людини.

15 березня 2006 року на основі резолюції 60/251 Генеральної Асамблеї ООН Комісія була перетворена на Раду ООН з прав людини. Рада складається з 47 держав-членів, які обираються відповідно до регіонального представництва. Інші держави мають статус спостерігача.

Резолюція про створення Ради визначила її основне завдання — проведення всеосяжних періодичних оглядів та виконання кожною державою її зобов'язань у сфері прав людини, які забезпечують універсальність і однакове ставлення до всіх держав, тобто універсальні періодичні огляди (УПО).

Склад

Поточний

Термін	Африка (13)	Азія (13)	Східна Європа (6)	Латинська Америка (8)	Західна Європа та інші (7)
2022–2024 [9]	Бенін  Камерун  Еритрея  Гамбія  Сомалі	Індія  Казахстан  Малайзія  Катар  ОАЕ	Литва  Чорногорія	Аргентина  Гондурас  Парагвай	Фінляндія  Люксембург
2021–2023 [10]	Кот-д'Івуар  Габон  Малаві  Сенегал	КНР  Непал  Пакистан  Узбекистан	Росія (членство призупинене)[4]  Чехія[6]  Україна	Болівія  Куба  Мексика	Франція  Велика Британія
2020–2022 [11]	Лівія  Мавританія  Судан  Намібія	Індонезія  Японія  Маршаллові Острови  Південна Корея	Вірменія  Польща	Бразилія  Венесуела	Німеччина  Нідерланди

Попередній

Термін	Африка (13)	Азія (13)	Східна Європа (6)	Латинська Америка (8)	Західна Європа та інші (7)
2016—19	Єгипет  Руанда  Туніс ПАР	КНР  Ірак Японія  Саудівська Аравія	Хорватія  Угорщина	Бразилія  Куба	Велика Британія  США
2015—18[12]	Бурунді  Кот-д'Івуар  Ефіопія  Кенія  Того	Південна Корея  Киргизстан  Монголія  Філіппіни  ОАЕ	Грузія  Словенія	Еквадор  Панама  Венесуела	Бельгія  Німеччина  Швейцарія
2014—17[13]	Ботсвана  Республіка Конго  Гана  Нігерія	Бангладеш  Індія  Індонезія  Катар	Албанія  Латвія	Болівія  Сальвадор  Парагвай	Нідерланди  Португалія
2013—16	Алжир  Марокко  Намібія ПАР	КНР  Мальдіви  Саудівська Аравія  В'єтнам	Північна Македонія  Росія	Куба  Мексика	Франція  Велика Британія
2012—15	Ефіопія  Кот-д'Івуар  Габон  Кенія  Сьєрра-Леоне	Японія  Казахстан  Пакистан  Південна Корея  ОАЕ	Естонія  Чорногорія	Аргентина  Бразилія  Венесуела	Німеччина  Ірландія  США
2011—14	Бенін  Ботсвана  Буркіна-Фасо  Республіка Конго	Індія  Індонезія  Кувейт  Філіппіни	Румунія  Чехія	Чилі  Коста-Рика Перу	Італія  Австрія
2010—13	Ангола  Лівія  Мавританія  Уганда	Катар  Малайзія  Мальдіви  Таїланд	Молдова  Польща	Еквадор  Гватемала	Швейцарія  Іспанія
2009—12	Джибуті  Камерун  Маврикій  Нігерія  Сенегал	Бангладеш  КНР  Йорданія  Киргизстан  Саудівська Аравія	Росія  Угорщина	Куба  Мексика  Уругвай	Бельгія Норвегія  США
2008—11	Буркіна-Фасо  Габон  Гана  Замбія	Бахрейн Японія  Пакистан  Південна Корея	Словаччина  Україна	Аргентина  Бразилія  Чилі	Франція  Велика Британія
2007—10	Єгипет  Ангола  Мадагаскар ПАР	Індія  Індонезія  Катар  Філіппіни	Боснія і Герцеговина  Словенія	Болівія  Нікарагуа	Нідерланди  Італія
2006—09	Джибуті  Камерун  Маврикій  Нігерія  Сенегал	Бангладеш  КНР  Йорданія  Малайзія Саудівська Аравія	Азербайджан  Росія	Куба  Мексика  Уругвай	Німеччина  Канада  Швейцарія
2006—08	Габон  Гана  Малі  Замбія	Японія  Пакистан  Шрі-Ланка  Південна Корея	Румунія  Україна	Бразилія  Гватемала Перу	Франція  Велика Британія
2006—07	Алжир  Марокко ПАР  Туніс	Бахрейн  Індія  Індонезія  Бангладеш	Польща  Чехія	Аргентина  Еквадор	Фінляндія  Нідерланди

Президент

№	Президент	Країна	Термін
19	Jürg Lauber	Швейцарія	01/01/2025 — до сьогодні[14]
18	Omar Zniber	Марокко	01/01/2024 — 31/12/2024[15]
17	Václav Bálek	Чехія	01/01/2023 — 31/12/2023[16]
16	Federico Villegas	Аргентина	01/01/2022 — 31/12/2022
15	Nazhat Shameem	Фіджі	01/01/2021 — 31/12/2021
14	Elisabeth Tichy-Fisslberger	Австрія	01/01/2020 — 31/12/2020
13	Coly Seck	Сенегал	01/01/2019 — 31/12/2019
12	Vojislav Šuc	Словенія	01/01/2018 — 31/12/2018
11	Joaquín Alexander Maza Martelli	Сальвадор	01/01/2017 — 31/12/2017
10	Choi Kyong-lim	Південна Корея	01/01/2016 — 31/12/2016
9	Joachim Rücker	Німеччина	01/01/2015 — 31/12/2015[17]
8	Baudelaire Ndong Ella	Габон	01/01/2014 — 31/12/2014
7	Remigiusz Henczel	Польща	01/01/2013 — 31/12/2013[18]
6	Laura Dupuy Lasserre	Уругвай	19/06/2011 — 31/12/2012
5	Sihasak Phuangketkeow	Таїланд	19/06/2010 — 18/06/2011[19]
4	Alex Van Meeuwen	Бельгія	19/06/2009 — 18/06/2010[19]
3	Martin Ihoeghian Uhomoibhi	Нігерія	19/06/2008 — 18/06/2009
2	Doru Romulus Costea	Румунія	19/06/2007 — 18/06/2008
1	Luis Alfonso de Alba	Мексика	19/06/2006 — 18/06/2007

Примітки

1. https://www.ohchr.org/EN/HRBodies/CCPR/Pages/CCPRIndex.aspx
2. list of members of the United Nations Commission on Human Rights
   d:Track:Q779332
3. Органы ООН по правам человека. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 17 лютого 2020.
4. Генасамблея ООН призупинила членство Росії у Раді з прав людини. DW. 7 квітня 2022.
5. Russia suspended from the Human Rights Council - UN General Assembly Emergency Special Session (укр.), процитовано 10 квітня 2022
6. Чехія офіційно увійшла до Ради ООН з прав людини - замість вигнаної РФ. Європейська правда (українською) . 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
7. Трамп вивів США з Ради ООН з прав людини та підтвердив, що хоче згорнути програму USAID. // Автор: Оля Березюк. 04.02.2025, 23:33
8. Ізраїль слідом за США вийде з Ради ООН з прав людини. 05.02.2025, 20:26
9. Election of the Human Rights Council (14 October 2021). United Nations General Assembly. United Nations. 14 жовтня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
10. Election of the Human Rights Council (13 October 2020). United Nations General Assembly. United Nations. 13 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
11. Election of the Human Rights Council (17 October 2019). United Nations General Assembly. United Nations. 17 жовтня 2019. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
12. Bauzon, Bernice Camille (29 жовтня 2015). PH reelected to UNHRC. The Manila Times. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.
13. HRC > Current Membership of the Human Rights Council by regional groups. [Архівовано 16 лютого 2017 у Wayback Machine.] Retrieved 15/05/2015.
14. Ambassador Jürg Lauber, President of the 19th cycle.
15. Ambassador Omar Zniber, President of the 18th cycle.
16. Ambassador Václav Bálek, President of the 17th cycle.
17. Joachim Rücker, President of the Human Rights Council, Ninth Cycle (2015). [Архівовано 31 жовтня 2015 у Wayback Machine.] Retrieved 22/05/2015.
18. United Nations News Centre — UN Human Rights Council: new President will help promote human rights equitably. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 16 жовтня 2015.
19. Human Rights Council – Membership of the Human Rights Council. .ohchr.org. Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 26/02/2011.

Джерела

• Репецький В М Міжнародне публічне право: Підручник 2-ге вид. . — К, 2011. 437 с. ISBN 978-617-07-0042-1
• Асірян Сюзанна Рафіківна. Статус Ради ООН з прав людини у системі Організації Об'єднаних націй [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Право і суспільство — № 1-2 / 2014 — С. 298—300
• Асірян Сюзанна Рафіківна. Створення та діяльність Комісії ООН з прав людини (1946—2006 р.) [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія Юридичні науки — Випуск 4. Том 2. 2013 — С. 174—106

Література

• О. О. Мережко. Комісія ООН з прав людини // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X