Гійче вперше згадується в історичній літературі за 1513 рік, але археологічні знахідки свідчать, що на території села поселення існували значно раніше.[2] Село складалось з таких присілків: Івануси, Федюки, Колонія Гійче, Гряда, Діброва, Мельники, Луг, Дячки, Село, Пістуни.
9 вересня 1914 року під селом Гійче відбувся бій між Австро-Угорським військами та солдатами Російської імперії, який перейшов у рукопашне зіткнення. Австрійські війська представляв відомий на той час другий полк Тірольських стрільців під командуванням полковника Олександра Броша. В результаті бою з російської сторони загинуло близько 300 бійців. Австрійці ж зазнали більших втрат – близько восьми сотень вояків. В 1917-18 рр. за допомогою італійських спеціалістів на місці бою був збудований Меморіал слави.
Село належало до Равського повіту. На 01.01.1939 в селі проживало 2790 мешканців, з них 2690 українців-грекокатоликів, 60 українців-римокатоликів, 20 поляків і 20 євреїв[3].
Гійче (пол.Hujcze) — село в Рава-Руському повіті, на 14 км віддалена від Рави-Руської. Власність двору становить 1369, у тому числі 805 моргів лісу; селянська власність становить 3716 моргів. Населення: 27 римо-католиків, які належать до парафії в Раві-Руській, 1630 греко-католиків, які мають парафію в селі, яка належить до Потелицького деканату, Перемишльської дієцезії, до складу якої входить філія в Забір'ї з 823 парафіянами, разом 2455 греко-католиків. Село, очевидно, засноване волохами за згодою короля Стефана Баторія; на місці, на якому тепер стоїть кам'яний хрест, колись стояла волоська церква. Від волохів залишилась частина одягу, яка називається «гунька», яку носять також у Вільках і в деяких інших гмінах угнівського деканату. Акт заснування парафії в Гійче походить з 1718 року, а в Забір'ї з 1739 року. Етатова школа з одним вчителем належить до окружної шкільної ради в Жовкві. Власником більшої власності є Зигмунт Вишневський.
Пістун Микола Данилович — доктор географічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України.
Різничок Петро Михайлович — військовослужбовець ЗСУ, учасник бойових дій, ветеран війни. Нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест" та медаллю "За оборону міста Бахмут".
Кулай Василь (24.04.1970 - 23.06.2022) - сержант ЗСУ. загинув поблизу м. Лисичанськ, Сєвєроднецького району, Луганської області. Поховали захисника на кладовищі 29.06.2022 в с. Гійче.
Федюк Михайло - солдат ЗСУ, загинув 05.01.2023 у м. Соледар, Бахмутського району, Донецької області. Поховали захисника 10.01.2023 на кладовищі в с. Гійче.
Збишко Степан Ігорович (25.12.1992 - 02.07.2024) - солдат ЗСУ, загинув в районі с. Урожайне, Волноваського району, Донецької області. Попрощалися із захисником 07.07.2024 в с. Гійче.
Івануса Тарас Ярославович (08.03.1991 - 25.08.2024) - солдат ЗСУ, загинув в районі м. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області. Попрощалися зі захисником 29.08.2024 в с. Гійче.
Бібліографія
Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880-1902, t. 1-15.
Посилання
Каплиця поч. XX ст. - мурована каплиця в неоготичному стилі [1][2]
