Ягідня
Я́гідня (давні назви — Ягоня, Ягунін) — село в Україні, у Кам'янка-Бузькій міській громаді, Львівського району Львівської області[1]. До 2020 року села Зубів Міст, Грушка, Обидів, Рожанка та Ягідня підпорядковувалося Зубівмостівській сільській раді[7], нині орган місцевого самоврядування — Кам'янка-Бузька міська рада. Населення становить 260 осіб[1]. ГеографіяСело Ягідня розташоване за 45 км від обласного центру, 45 км від районного центру та 4 км від адміністративного центру міської громади. За 3 км знаходиться найближча залізнична станція Батятичі[6].
У селі Ягідня налічується 4 вулиці[8].
Населення1900 року у селі мешкало 146 осіб, з них: 6 українців та 140 поляків, 1921 року — 145 осіб, з них: 13 українців та 132 поляки[2]. Станом на 1 січня 1939 року у селі мешкало 140 осіб, з них: 20 українців, 40 поляків та 80 німецьких колоністів[9]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 248 осіб[10], у 2021 році — 260 осіб[1].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[10]:
ІсторіяСело Ягідня, яке раніше мало назву Ягоня або Ягунін, вважається заснованим 1550 року, проте це, швидше за все, стосується лише присілка села Обидів, на якому у 1803-1804 роках місцевий власник Йосиф Мієр оселив німців-католиків з південної Моравії, назвавши утворене таким чином поселення зменшувально-пестливим ім'ям дочки Ядвіги[2]. Пам'ятки, визначні місцяКаплиця святого великомученика ДимитріяКаплиця святого великомученика Димитрія розташована у центрі села на місці попередньої каплиці, яка, на жаль, не збереглася[11]. Вперше у шематизмах Львівської архідієцезії філіальна мурована каплиця в Ягоні згадується 1910 року, коли чисельність римо-католицької парафії у селі становила близько 170 вірних. Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці Струмиловій. Наприкінці 1930-х років кількість католиків латинського обряду в Ягоні зменшилася до 130 осіб. Після другої світової війни радянська влада, ймовірно, використовувала храм як складське приміщення. Пізніше колишню римсько-католицьку святиню у суттєво зруйнованому стані отримали греко-католики[2]. 1997 року стараннями о. декана Володимира Касіяна та парафіян відновили її як каплицю святого великомученика Димитрія[11]. Нині церква перебуває у користуванні місцевої релігійної громади Сокальсько-Жовківської єпархії Української греко-католицька церкви парафії святого великомученика Димитрія. Парохи, які обслуговували каплицю[2]: Відомі люди
Примітки
Джерела та література
Посилання
|