Фелікс Штайнер
Фелікс Штайнер (нім. Felix Steiner; нар. 23 травня 1896, Шталупенен, Східна Пруссія — пом. 12 травня 1966, Мюнхен) — німецький воєначальник, СС-обергрупенфюрер та генерал Ваффен-СС часів Третього Рейху (1943). Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944). БіографіяВ березні 1914 року вступив у сухопутні війська. Учасник Першої світової війни, служив в ударних (штурмових частина) на Східному і Західному фронтах. Після війни був членом фрайкору. З 1920 року служив у рейхсвері, командир роти. З жовтня 1929 року — ад'ютант 1-го піхотного полку. 1 січня 1933 року вступив у НСДАП (партійний квиток №4 264 195) і СА. В грудні 1933 року вийшов у відставку і поступив в Прусську земельну поліцію. До 1935 року керував службою підготовки СА. 24 травня 1935 року вступив у СС (посвідчення №253 351), командир 3-го штурмбану 1-го штандарту СС. Один із керівників створення військ СС, найближчий помічник Пауля Гауссера. Разом з бароном Кассіусом фон Монтіньї розробив систему підготовки особового складу військ СС за зразком штурмових частин німецької армії. З 1 червня 1936 року — командир штандарту СС «Дойчланд». Учасник окупації Судетської області, Польської і Французької кампаній. Відзначився у боях під Дюнкерком. З 1 грудня 1940 року керував формуванням добровольчої моторизованої дивізії СС «Германія» (формування завершили в квітні 1941 року) в ранзі командира дивізії. Учасник німецько-радянської війни, успішно діяв під Ростовом і Туапсе. Дивізія Штайнера першою вийшла до Майкопських нафтових родовищ на Кавказі. З 21 листопада 1942 по 2 січня 1943 року — одночасно командував корпусною групою військ СС. З 30 березня 1943 року — командир 3-го танкового корпусу СС. В січні 1944 року дії корпусу Штайнера врятували від знищення 18-ту армію під Ленінградом. Корпус зазнав великих втрат в боях під Нарвою. 5 лютого 1945 року Генріх Гіммлер призначив Штайнера командувачем 11-ї армії. Чисельність армії була невелика, а Штайнер не проявив талантів керівника великими з'єднаннями, тому 5 березня він був знятий з поста. 25 березня сформував армійську групу «Штайнер». 22 квітня Адольф Гітлер наказав Штайнеру об'єднати під своїм командуванням всі наявні сили і нанести контрудар по радянських військах в районі південного передмістя Берліна. Штайнер проігнорував самовбивчий наказ і вивів свої війська на Захід, де 3 травня здався британським військам. 27 квітня 1948 року звільнений. Помер уві сні від зупинки серця. Нагороди
Військова кар'єра
Див. також
Бібліографія
Література
Посилання
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia