1 квітня 1927 року поступив на службу в 18-й кінний полк. В 1933 році очолив відділ Ганноверського кавалерійського училища. Був активним кінним спортсменом. З 1936 року — викладач кавалерійської шокли, з 1938 року — керівник шкільних конюшень.
З 1 жовтня 1939 року — командир 3-го ескадрону 5-го розвідувального батальйону, з 1 квітня 1940 року — командир батальйону. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. Восени 1941 року відкликаний з фронту і 1 жовтня призначений начальником кавалерійської групи училища рухомих військ у Потсдамі. З 1 березня 1943 року — командир 23-го моторизованого полку, відновленого замість полку з аналогічним номером, знищеного в Сталінграді. З 15 жовтня 1943 року — командир танкового фузілерного полку «Велика Німеччина». 24 серпня 1944 року важко контужений і відправлений на лікування в Берлін. переніс декілька операцій і дивом вижив, втратив ліву руку.
З 15 січня 1945 року — командир навчальної танкової дивізії, з якою 10 березня відійшов за Рейн. Вів бої в Рурському котлі, де 3 квітня був важко поранений. До кінця війни залишався у шпиталі, де був заарештований британською військовою владою. Після закінчення війни займався кінним спортом. З 1952 року — віце-президент Німецького олімпійського комітету з кінного спорту. З 1954 року — президент Товариства кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста. Після створення бундесверу зарахований до його складу бригадним генерал танкових військ.
Studien über die Gangarten von Pferden. Deutsche Richtervereinigung für Pferdeleistungsprüfungen, 1965
Література
Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.613-614 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(англ.)
Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.(нім.)
Franz Kurowski: Generalmajor Horst Niemack – Vom Reiteroffizier zum Panzergeneral, Verlagshaus Würzburg-Flechsig (2015), ISBN 978-3881897853(нім.)
Handbuch der Bundeswehr und der Verteidigungsindustrie 1987/88, Bernard & Graefe, Koblenz 1988 (нім.)
Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 570, ISBN 978-3-938845-17-2 (нім.)
Gordon Williamson, Malcolm McGregor: German Commanders of World War II. S. 49.(англ.)
Dermot Bradley: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. Band 3. Laegeler - Quiel. Biblio-Verlag, Bissendorf 2005, ISBN 3-7648-2382-8, S. 384,385. (нім.)
Oliver von Wrochem: Erich von Manstein: Vernichtungskrieg und Geschichtspolitik. Krieg in der Geschichte, Vol. 27, Schöningh, 2006, S. 316. (нім.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Горст Німак
Horst Niemack. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 16 листопада 2012. (нім.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_werd_verleend_aan_de_Stuka_piloot_Hans-Ulrich_Rudel.jpg)
