Отто Гітцфельд

Не плутати з Оттмаром Гітцфельдом — футбольним тренером 1990-х—2010-х років.

Отто Гітцфельд
Otto Hitzfeld
Народження	7 травня 1898(1898-05-07) Шлухзе, Баден
Смерть	6 грудня 1990(1990-12-06) (92 роки) Доссенгайм, Баден-Вюртемберг
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1915–1945
Звання	генерал від інфантерії
Формування	73-тя піхотна дивізія
Командування	102-га піхотна дивізія LXVII-й армійський корпус 11-та армія
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна:
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Офіцер ордена Корони Румунії Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Михая Хороброго 3-го класу Штурмовий піхотний знак в сріблі Нагрудний знак «За поранення» в золоті Кримський щит

О́тто Максиміліан Гі́тцфельд (нім. Otto Maximilian Hitzfeld; нар. 7 травня 1898, Шлухзе — пом. 6 грудня 1990, Доссенгайм, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1945). Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1945). Дядько відомого футбольного тренера Оттмара Гітцфельда.

Біографія

18 січня 1915 року поступив в запасний батальйон 142-го піхотного полку і 10 липня відправлений на фронт. В травні-червні 1916 року навчався на курсах взводних і ротних командирів 29-ї піхотної дивізії, у вересні — на курсах ударних частин 14-го армійського корпусу. З 5 травня 1917 року — ордонанс-офіцер 142-го піхотного полку. 11 травня 1918 року поранений. З 26 червня 1918 року — командир роти запасного батальйону свого полку, з 29 липня — ад'ютант 3-го батальйону, з 19 грудня — виконувач обов'язків полкового ад'ютанта.

Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. В січні-жовтні 1919 року — ад'ютант 2-го Баденського добровольчого батальйону. З 11 жовтня 1919 року — батальйонний ад'ютант 113-го стрілецького полку. 1 січня 1921 року переведений в 14-й піхотний полк, в лютому-березні закінчив курси зв'язку в Ютербозі. З 1 жовтня 1923 року — батальйонний ад'ютант 14-го піхотного полку. З 1 жовтня 1927 року служив у кулеметних підрозділах. 1 жовтня 1931 року переведений в 6-й артилерійський полк і призначений ад'ютантом навчального полку Дрезденського піхотного училища. 1 квітня 1932 року зарахований в 3-й автомобільний полк. З 1 травня 1933 року — в штаті Дрезденського піхотного училища. З 1 жовтня 1934 року — командир роти піхотного полку «Тюбінген». З 1 жовтня 1935 року — керівник інструкторів 4--ї кулеметної роти 35-го піхотного полку. З 1 січня 1937 року — інструктор з тактики Дрезденського піхотного училища. З 12 вересня 1938 року — 1-й офіцер Генштабу в управлінні генерал-майора Райнгардта. З 10 листопада 1938 року — ад'ютант військового училища у Вінер-Нойштадті.

З 26 серпня 1939 року — командир 3-го батальйону 158-го піхотного полку 82-го піхотного полку. Учасник Французької кампанії. З 15 листопада 1940 року — командир 593-го піхотного полку 323-ї піхотної дивізії, розташованого у Франції. З 5 липня 1941 року — командир 213-го піхотного полку 73-ї піхотної дивізії. Учасник операцій в Криму і Північному Кавказі. З 19 січня по 10 листопада 1943 року — командир 102-ї піхотної дивізії. Вів бої під Ржевом і Орлом, в жовтні 1943 року дивізія зазнала значних втрат під Гомелем і була зведена в бойову групу.

З 1 грудня 1944 року — в.о. командира 67-го армійського корпусу. З 2 по 8 квітня 1945 року — в.о. командувача 11-ю армією. 19 квітня взятий у полон американськими військами. 12 травня 1947 року звільнений.

Нагороди

Військова кар'єра

• 22 квітня 1915 — фанен-юнкер-єфрейтор
• 19 травня 1915 — фанен-юнкер-унтер-офіцер
• 30 вересня 1915 — фенріх
• 18 лютого 1916 — лейтенант
• 31 липня 1925 — обер-лейтенант
• квітень 1932 — ротмістр
• 1 квітня 1936 — майор
• 1 серпня 1939 — оберст-лейтенант
• 17 грудня 1941 — оберст
• 1 квітня 1943 — генерал-майор
• 8 листопада 1943 — генерал-лейтенант
• 1 березня 1945 — генерал від інфантерії

• Залізний хрест
  • 2-го класу (5 вересня 1914)
  • 1-го класу (5 листопада 1915)
• Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Німецький імперський спортивний знак
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (25 серпня 1940)
  • 1-го класу (15 серпня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • лицарський хрест (30 жовтня 1941)
  • дубове листя (№ 65; 17 січня 1942)
  • мечі (№ 158; 9 травня 1945)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Орден Корони Румунії, офіцерський хрест з мечами (22 червня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія) (6 жовтня 1942)
• Кримський щит
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті

Див. також

• Йоганнес Майер
• Гайнц-Георг Лемм
• Сміло фон Лютвіц
• Рудольф Шикеніус
• Ганс-Валентін Губе
• Фрідріх-Вільгельм Мюллер

Бібліографія

• Ein Infanterist in zwei Weltkriegen — Erinnerungen 1898—1980, Biblio-Verlag (1983), ISBN 978-3764812690.

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.707-708 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Dermot Bradley: Otto Maximilian Hitzfeld — Ein Infanterist in zwei Weltkriegen. Erinnerungen des Generals der Infanterie a. D. 1898—1980, in: «Soldatenschicksale des 20. Jahrhunderts», Band 4, Biblio-Verlag 1983, ISBN 3-7648-1269-9.

Посилання

• Hitzfeld, Otto-Maximilian. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
• General der Infanterie Otto Hitzfeld. на geocities.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 23 січня 2013. (англ.)
• Hitzfeld, Otto-Maximilian — нагороди генерала від інфантерії Гітцфельда (англ.)

Примітки

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант Йоганнес Фріснер	командир 102-ї піхотної дивізії 19 січня — 5 листопада 1943	Наступник: генерал-лейтенант Вернер фон Беркен
Попередник: генерал від інфантерії Отто Шпонгаймер	командир LXVII армійського корпусу 17 грудня 1944 — квітень 1945	Наступник:  —
Попередник: генерал артилерії Вальтер Люхт	Командувач 11-ї армії 2 — 8 квітня 1945	Наступник: капітуляція