Герберт Отто Гілле

Герберт Отто Гілле
Herbert Otto Gille
Народження	8 березня 1897(1897-03-08) Бад-Гандерсгайм, Брауншвейг, Німецька імперія
Смерть	26 грудня 1966(1966-12-26) (69 років) Штеммен (Ротенбург), Нижня Саксонія інфаркт міокарда
Країна	Німецька імперія  Третій Рейх
Приналежність	сухопутні війська  Ваффен-СС
Вид збройних сил	Ваффен-СС
Рід військ	артилерія танкові війська
Роки служби	1910–1919, 1934–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1][2][3]
Член	СС[1] і Загальні СС (1933)[4]
Звання	Обергруппенфюрер СС,  генерал військ СС
Командування	5-та танкова дивізія СС «Вікінг» 4-й танковий корпус СС
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна Польська кампанія Французька кампанія Німецько-радянська війна Операція «Барбаросса» Ростовська операція Битва за Кавказ Третя битва за Харків Битва на Курській дузі Дніпровсько-Карпатська операція Корсунь-Шевченківська операція Придушення Варшавського повстання Будапештська операція Операція «Конрад I» Операція «Конрад II» Операція «Конрад III» Операція «Фрюлінгсервахен» Віденська операція
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами Медаль «За вислугу років у СС» (12 років) Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Спортивний знак СА Кільце «Мертва голова» Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»

Герберт Отто Гілле (нім. Herbert Otto Gille; нар. 8 березня 1897, Бад-Гандерсгайм, Брауншвейг — пом. 26 грудня 1966, Штеммен, Нижня Саксонія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, обергруппенфюрер СС та генерал військ СС (1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям, мечами та діамантами (1944).

Біографія

Закінчив кадетський корпус в Берліні-Ліхтерфельді. 1 серпня 1914 року поступив в 30-й (2-й Баденський) польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, воював в рядах 55-го резервного артилерійського полку, командир взводу. 31 березня 1919 року демобілізований. В 1922—26 роках — член Сталевого шолому. В 1929—31 роках працював на автомобільному заводі в Брауншвейгу, в 1931-33 роках заснував власний бізнес. 1 травня 1931 року вступив у НСДАП (партійний квиток №537 337), 10 жовтня — в СС (посвідчення №39 854). З жовтня 1931 року — командир 5-го штурму, з 27 січня 1933 року — автомобільного загону 49-го штандарту СС. З 20 квітня 1933 по 4 квітня 1934 року — начальник штабу 4-го абшніту СС в Брауншвейгу. 20 травня 1934 року поступив в частини посилення СС і очолив 11-й штурм 1-го штандарту СС (згодом — штандарт СС «Дойчланд»). З 1 жовтня 1936 року — начальник штабу штандарту, з 15 березня 1937 року — командир 2-го штурмбанну. В травні 1939 року призначений командиром 1-го дивізіону артилерійського полку СС, з яким брав участь у Польській і Французькій кампаніях. З 15 листопада 1940 по 1 травня 1943 року — командир 5-го артилерійського полку СС. У складі 5-ї добровольчої моторизованої дивізії СС «Вікінг» воював на радянсько-німецькому фронті. З 20 червня 1942 року — командувач артилерією танкового корпусу СС. З липня 1942 року — командир полку СС «Вестланд». Учасник третьої битви за Харків, потім успішно командував групою під Ростовом. З 1 травня 1943 року — командир 5-ї моторизованої дивізії СС «Вікінг». В березні-квітні 1944 року успішно провів оборону під Ковелем від переважаючих радянських військ. На чолі 4-го танкового корпусу СС відзначився у боях під Варшавою і Будапештом. В травні 1945 року відвів свій корпус в Австрію, де 8 травня здався американським військам. Засуджений до 10 місяців ув'язнення. В травні 1948 року звільнений. Заснував журнал ветеранів 5-ї дивізії СС «Клич вікінга».

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Спортивний знак СА в сріблі
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Кільце «Мертва голова»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (26 жовтня 1939)
  • 1-го класу (21 листопада 1939)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія)
• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» (травень 1941)
• Німецький хрест в золоті (28 лютого 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (15 вересня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами
  • лицарський хрест (8 жовтня 1942)
  • дубове листя (№315; 1 листопада 1943)
  • мечі (№47; 20 лютого 1944)
  • діаманти (№12;19 квітня 1944)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Двічі відзначений у Вермахтберіхт (6 квітня і 2 вересня 1944)

Військова кар'єра

• 27 січня 1915 — лейтенант
• 31 березня 1919 — обер-лейтенант

---

• грудень 1931 — анвертер СС
• 1932 — шарфюрер СС
• 20 квітня 1933 — унтерштурмфюрер СС
• 20 квітня 1935 — оберштурмфюрер СС
• 9 листопада 1935 — гауптштурмфюрер СС
• 20 квітня 1937 — штурмбанфюрер СС
• 19 жовтня 1939 — оберштурмбанфюрер СС
• 30 січня 1941 — штандартенфюрер СС
• 1 жовтня 1941 — оберфюрер СС
• 9 листопада 1942 — бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС
• 9 листопада 1943 — групенфюрер та генерал-лейтенант СС
• 9 листопада 1944 — обергруппенфюрер та генерал СС

Див. також

• Гельмут Дорнер
• Вільгельм Біттріх
• Йозеф Дітріх
• Вальтер Крюгер (обергрупенфюрер СС)
• Карл Улльріх

Література

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.135-136, ISBN 978-5-9955-0081-0
• Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
• Fraschka, Günther (1994). Knights of the Reich. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military/Aviation History. ISBN 0-88740-580-0.
• Krätschmer, Ernst-Günther (1999). Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS. Coburg, Germany: Nation Europa Verlag GmbH. ISBN 3-920677-43-9.
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
• Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-644-5.
• Günter Fraschka: Mit Schwertern und Brillanten, 7. Auflage, 1977, S. 146-155, ISBN 3809021229
• Karsten Wilke: Die »Hilfsgemeinschaft auf Gegenseitigkeit« (HIAG). Veteranen der Waffen-SS in der Bundesrepublik. Schöningh, Paderborn 2011, ISBN 978-3-506-77235-0, S. 38–42, 265.

Посилання

• Herbert Otto Gille [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Herbert Otto Gille. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 27 травня 2012. (нім.)
• Gille, Herbert Otto [Архівовано 19 травня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди обергруппенфюрера Гілле (англ.)
• Herbert Otto Gille (1897–1966) [Архівовано 2 червня 2012 у Wayback Machine.] фото
• Herbert Otto Gille
• Herbert Otto Gille
• Акунов В. Дивизия СС «Викинг». История Пятой танковой дивизии войск СС. 1941–1945 гг. М., 2006

Примітки

1. Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
   d:Track:Q63098423
2. Braunbuch: Kriegs- und Naziverbrecher in der Bundesrepublik: Staat, Wirtschaft, Armee, Verwaltung, Justiz, Wissenschaft — 1968.
   d:Track:Q108699834
3. Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371
4. Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: группенфюрер СС Фелікс Штайнер	командир 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг» 1 травня 1943 — 6 серпня 1944	Наступник: штандартенфюрер СС Едуард Дайзенгофер
Попередник: оберфюрер СС Ніколаус Гайльман	командир 4-го танкового корпусу СС 6 серпня 1944 — 8 травня 1945	Наступник: капітуляція