Садиба Розумовського (Київ)
Сади́ба (пала́ц) Розумо́вського — палац у стилі класицизму, зведений у Києві на замовлення останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Архітектурні форми будівель садиби нагадують яготинський палац[1]. Збереглися лише кам'яні фундаменти. Частину території колишньої садиби займає «Будинок-літак», розташований на вулиці Івана Мазепи, 3. ІсторіяЗа повелінням російської цариці Катерина II російський сенат своїм указом від 17 листопада 1764 року ліквідував посаду Гетьмана Війська Запорозького[2]. Останній гетьман Кирило Розумовський виїхав за кордон. 1777 року він повернувся до України, де почав будувати собі палаци в Києві, Яготині і Батурині[3]. Для київського маєтку Розумовський обрав ділянку із садом і двома будівлями, поруч із Пустинно-Микільським монастирем. У 1780-х роках тут звели великий дерев'яний палац на кам'яному фундаменті. Однак Розумовський не вселився у палац. Із початком у 1787 році Російсько-турецької війни на вимогу київської комендатури у маєтку хотіли розквартирувати військових. Колишній гетьман вирішив відмовитися від садиби. Він наказав своїм яготинським селянам розібрати палац і відбудувати його у Яготині. Маєток перейшов у розпорядження київського генерал-губернатора Івана Салтикова. Пилип Вігель, обер-комендант Києво-Печерської фортеці в 1788—1801 роках, у своїх «Спогадах» залишив опис садиби. За його словами, «в побудованому давно, але досі ніким не заселеному, великому дерев'яному будинку графа Розумовського», щотижня справляли бали. Сама будівля «висіла над урвищем, і <з неї відкривалися> чудові краєвиди за Дніпро. Будинок цей здавався чарівним, коли в літню, темну ніч південного краю, він блищав вогнями». У святкові дні у садибі влаштовували «феєрверки, ілюмінації, й іноді запускали невеликі повітряні кулі»[4]. Пізніше у колишньому маєтку виділили ділянку для Інженерного двору Київської фортеці. 1934 року частково на території садиби розпочали будівництво житлового комплексу Українського військового округу. АрхітектураПалац звели за проєктом англійського архітектора Адама Менеласа[en]. За повідомленням українського історика-мистецтвознавця Федора Ернста, чільний палацовий фасад виходив на квадратне подвір'я і теперішню вулицю Івана Мазепи, а садовий — на Дніпро[5]. ФлігеліПерпендикулярно вулиці стояли два флігелі. Їхні архітектурні форми нагадують яготинський палац. Дерев'яний флігель, розташований праворуч від палацу, мав вузький фасад, чотириколонний портик і готичне віконце у фронтоні. Дворовий фасад прикрасили довгою колонадою, яку знищили в другій половині XIX століття. Будівля була ще ціла у 1930-х роках. Лівий флігель укріпили цеглою і сильно зіпсували фасад[1]. Фундаменти палацу Кирила РозумовськогоУ березні 2024 року під час будівельних робіт на вулиці Івана Мазепи, 3-В виявили мурований фундамент із склепінням. Археологи, пам'яткоохоронці й активісти звернулися до місцевих органів влади з проханням зберегти залишки гетьманської садиби. Департамент охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації розглянув подані документи й ухвалив рішення про внесення фундаменту палацу Кирила Розумовського до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини[6]. Примітки
Джерела
|