Гетьман Війська Запорозького

Гетьман Війська Запорозького
Державний прапор
Тип	гетьман і голова держави
Резиденція	Чигирин (початково) Гетьманська резиденція, Батурин
Номінує	Козацька рада
Створення	26 січня 1648
Перший на посаді	Богдан Хмельницький
Останній на посаді	Кирило Розумовський
Скасовано	17 листопада 1764

Гетьман Війська Запорозького — колишня історична урядова посада та політична інституція Війська Запорозького в Україні, яка була еквівалентом голови держави. Посада була ліквідована указом Російського Правлячого Сенату від 17 листопада 1764.[1]

Коротка історія

Вперше посада була заснована Богданом Хмельницьким у часи великого повстання в середині XVII століття. Напередодні Зборівської битви король Ян II Казимир зі свого боку номінував на неї Семена Забузького, але через поразку змушений був підписати Зборівський договір, згідно з яким вона все ж була визнана за Хмельницьким. Протягом цього періоду посада була виборною. Всі вибори, крім перших, затверджувалися Радою Старшини в Чигирині, який до 1669 року слугував столицею Війська Запорозького.

Від часі Переяславської ради 1654 року декілька полковників та іншої старшини змовилися з Московським царством та 1663 провели Чорну раду в Ніжині, яка обрала Івана Брюховецького, як альтернативного гетьмана. Від часів поразки Петра Дорошенка в 1669 році титул Гетьмана було прийнято обраними про-Російськими гетьманами резиденція яких знаходилася в Батурині. В ході Великої Північної війни один з них, Іван Мазепа, вирішив повстати проти російського панування в 1708 році, що пізніше призвело до жахливих наслідків для Війська Запорозького, як і для Запорозької Січі. Адміністрація була перенесена в Глухів де лялька Мазепи була публічно страчена й піддана анафемі Російською православною церквою. Пізніше, наприкінці XVIII століття вона була успішно скасована урядом Росії при розширенні території Російської імперії до узбережжя Чорного моря.

У 1764 році російська імператриця Катерина II видала секретну інструкцію для князя Вяземського, який був генерал-прокурором Правлячого Сенату.[2][3]

Інструкція до Сенату

“Малоросія, Лівонія, Фінляндія є провінціями, які управляються на основі наданих їм привілеїв; порушити їх раптовим скасуванням буде дуже неетично, але назвати їх чужими і ставитися до них, як таких, було б більшим за помилку; можливо, навіть нонсенсом. Ці провінції, а також Смоленськ повинні бути найпростішим способом русифіковані для того, щоб вони перестали «дивитися, як вовки в ліс». Досягти цієї мети буде дуже легко, якщо мудрі мужі будуть обрані губернаторами цих провінцій. Коли Малоросія не матиме свого гетьмана, необхідно, щоб з часом й ім'я гетьманів зникло.”

Катерина II, 1764

Перелік посадових осіб

#	Гетьман		Обраний (подія)	Обійняв посаду	Полишив посаду
1		Богдан Хмельницький (1596–1657)	1648 (Січ)	26 січня 1648	6 серпня 1657	Переяславська рада, Військовий союз Москви з Гетьманщиною
2		Юрій Хмельницький (1641–1685)	смерть батька	6 серпня 1657	27 серпня 1657
3		Іван Виговський (бл. 1608–1664)	1657 (Корсунь)	27 серпня 1657 (підтверджено: 21 жовтня 1657)	11 вересня 1659	Спроба примирення з Річчю Посполитою[a]
4		Юрій Хмельницький (1641–1685)	1659 (Германівка)	11 вересня 1659 (підтверджено: 11 вересня 1659)	жовтень 1662	Перший васалітет Московії[b], пізніше погодився на автономію в межах Речі Посполитої[c]
5		Павло Тетеря (1620?–1670)	1662 (Чигирин)	жовтень 1662	липень 1665
Період руїни та громадянської війни
(1)		Іван Брюховецький (1623–1668)	1663 (Ніжин)	27 червня 1663 (підтверджено: 27 червня 1663)	17 червня 1668	про-московитська фракція, перейшли на іншу сторону через Андрусівське перемир'я
6		Петро Дорошенко (1627–1698)	1666 (Чигирин)	10 жовтня 1665 (підтверджено: січень 1666)	19 вересня 1676	Союзна угода з Османською імперією[d]
(2)		Дем'ян Многогрішний (1631–1703)	1669 (Глухів)	17 грудня 1668 (підтверджено: 3 березня 1669)	квітень 1672	про-московитська фракція
(1)		Михайло Ханенко (1620–1680)	1669 (Умань)	1669 (підтверджено: 2 вересня 1670)	1674	пропольська фракція[e]
7 (3)		Іван Самойлович (1630ті–1690)	1672 (Козацька діброва)	17 червня 1672	серпень 1687	про-московитська фракція
(2)		Стефан Куницький (?–1684)	23 серпня 1683	23 серпня 1683 (підтверджено: 24 серпня 1683)	січень 1684	пропольська фракція
(3)		Андрій Могила (?–1689)	січень 1684	січень 1684 (підтверджено: 30 cічня 1684)	січень 1689	пропольська фракція
Завершення періоду руїни та громадянської війни
8		Іван Мазепа (1639–1709)	1687 (Коломак)	4 серпня 1687	6 листопада 1708	«позбавлення» титулу, дискредитація
9		Іван Скоропадський (1646–1722)	1708 (Глухів)	6 листопада 1708	14 липня 1722	помер
X		Павло Полуботок (1660–1724)	наказний гетьман	1722	1724	помер у в'язниці
Малоросійська колегія (Степан Вельямінов) 1722-1727
10		Данило Апостол (1654–1734)	1727 (Глухів)	12 жовтня 1727	29 березня 1734	помер
X		Яків Лизогуб (1675–1749)	наказний гетьман	1733	1749	помер
Правління гетьманського уряду (Олексій Шаховський) 1734-1745
11		Кирило Розумовський (1728–1803)	1750 (Глухів)	22 лютого 1750	17 листопада 1764	подав у відставку
Друга Малоросійська колегія 1764-1786 (Петро Рум'янцев)

Деякі історики, серед яких Микола Аркас[4] піддавали сумніву легітимність виборів Тетері звинувачуючи останні в корупції.[5] Крім того, деякі джерела стверджують, що вибори Тетері відбулися в січня 1663 р.[6] Вибори Тетері призвели до повстання Поволоцького полку в 1663 році, а потім великої кількості заворушень в сучасному регіоні Кіровоградської області, як і на Поліссі (усі на Правобережній Україні).[7] Крім того, політична криза, яку викликало повстання Пушкаря-Барабаша розділила повністю Гетьманщину за двома берегами Дніпра.[7] Так збіглося, що 10 січня 1663 року Московське царство створило новий Малоросійський приказ (Приказ) в рамках свого посольства.

Докладніше див. Руїна

За поручительства Шарля Ольє де Нуантеля, Юрій Хмельницький був звільнений з турецького полону, призначений і разом з Пашею Ібрагімом був направлений в Україну боротися проти московських військ Самойловича і Ромадановського. У 1681 році Мехмед IV призначив Георге Дука Гетьманом України, замінивши Хмельницького.

Після анафеми на гетьмана Івана Мазепу та обрання Івана Скоропадського, Гетьманщина була включена до Російської Київської губернії у грудні 1708. Після смерті Скоропадського гетьманські вибори були зірвані й були заміщені винагородженням князівськими титулами, спершу молдавського шляхтича, а потім фаворита імператриці Росії.

5 квітня 1710 року Радою козаків, серед яких були ветерани битви під Полтавою, обраний Пилип Орлик як гетьман України у вигнанні. Орлик вів партизанську війну на південних кордонах Російської імперії за підтримки Османської і Шведської імперій.

Див. також

• Список лідерів України
• Українські гетьмани і кошові отамани
• Гетьман України

Примітки

1. Після Московитсько-Польського Віленського перемир'я яке припинило військову підтримку Москви для Гетьманщини, Виговський уклав Гадяцьку угоду шукаючи федеративного статусу в складі Річі Посполитої Трьох Народів.
2. Хмельницький був змушений підписати переглянути 1659 року Переяславські статті підкоривши як державу так і церкву Московії. Це не було схвалено Генеральною козацькою радою.
3. В 1660 році Хмельницький підписав Слободищенський трактат з Річчю Посполитою, який передбачав позбавлення від контролю Москви над Гетьманщиною. Угода була схвалена Генеральною козацькою радою в Корсуні.
4. У 1669 році Дорошенко підписав Корсунську угоду, за якою Гетьманшина отримувала військову підтримку й захист українського екзархату.
5. Після Андрусівського перемир'я, польський уряд призначав своїх гетьманів Війська Запорозького на власних територіях (так звана Правобережна Україна). Невідомо, чи виконувала посада будь-які адміністративні функції на цій території.

Посилання

1. Kyrylo Rozumovsky at the Jurist Encyclopedia
2. Podobyed, O. Instructions of Catherine the Great to Senate [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Handbook "History of Ukraine. 7-8 grades". Ranok Publishing House. ISBN 9789666724437
3. Soroka, Yu. Hetmanless period and the last Hetman of Ukraine [Архівовано 8 лютого 2018 у Wayback Machine.].
4. Pavlo Teteria, Hetman of the Right-bank Ukraine. Cossack leaders of Ukraine (textbook).
5. Lohvyn, Yu. Pavlo Teteria. Hetmans of Ukraine [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]. "Merry Alphabet".
6. Pavlo Teteria. History of the Great Nation.
7. Horobets, V. Civil wars in Ukraine of 1650s-1660s [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. Encyclopedia of history of Ukraine. Vol.2. Kiev: "Naukova Dumka", 2004.

Література

• Dyadychenko, V. Sketches of a social and political system of the Left-bank Ukraine at the end of 17th and the start of 18th centuries. Kiev 1959
• Smoliy, V. Hetmanate Ukraine. Kiev 1999

Зовнішні посилання

• Shcherbak, V. Institution of Hetmans [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.]. Encyclopedia of History of Ukraine. "Naukova dumka". Kiev 2004
• Hetman [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]. Encyclopedia of Ukraine.