Спаська, 12
Особня́к Апште́йна — будинок у неокласичному стилі на Спаській вулиці, 12. Рідкісний зразок садибної забудови Подолу у стилі неокласицизму[1]. Наказом Міністерства культури України № 869 від 15 жовтня 2014 року будівля внесена до обліку пам'яток архітектури (охоронний номер 291-Кв)[2]. Історія ділянкиСадиба виникла внаслідок перепланування вулиць після великої пожежі 1811 року на Подолі. На ній містився малоповерховий дерев'яний будинок із кам'яним цоколем[2]. Станом на 1882 рік, ділянкою володіла Наталія Бережецька. До 1899 року власником став київський купець першої гільдії Тев'є Мойсейович Апштейн[3]. Спорудження і використання будівліУ 1912—1913 роках на замовлення Апштейна у садибі збудували кам'яницю за проєктом архітектора Валеріяна Рикова. У будинку купець розмістив контору і правління акціонерного товариства «Т. М. Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості», а сам переїхав жити у «Будинок невтішної вдови», що на Лютеранській вулиці, 23[4]. У січні 1918 року більшовики конфіскували будинок для потреб штабу кінного дивізіону Червоного козацтва, що воювало з Армією Української Народної Республіки і брало участь у захопленні Києва. У приміщенні розмістили редакцію пропагандистської газети «К оружию». У 1919 року в будинку діяв молодіжний клуб комсомольців, яких більшовики кинули влітку на придушення антибільшовицького селянського повстання на Київщині під орудою отамана Зеленого[5]. Згодом садибу передали ПТУ № 14. У 1994—1997 роках в особняку провели ремонтно-реставраційні роботи. 2019 року кам'яницю знову відреставрували[1]. З 1995 року приміщення будинку займає установа з охорони культурної спадщини[2]. АрхітектураОдноповерхова цегляна, тинькована, Г-подібна у плані будівля має підвал, вальмовий дах, пласкі перекриття й мансарду з боку подвір'я. Фасад оформлений у стилі неокласицизму. Стилістика особняка зближує його з будинком на Шовковичній, 14[6]. Вісь фасаду акцентована порталом, який фланковано колонами з капітелями іонічного ордера й розірваним трикутним фронтоном. У полі фронтону — картуш із маскароном. На фалангах розміщені величезні аркові вікна з архівольтами й замковими каменями. Над ними у фризі — картуші з акантом. Парапет прикрашений зображенням листа аканта і виробів з металів (швелера, ланцюга, зубчастого коліщатка), що символізувало рід діяльності власника. Аттик увінчаний декоративними вазами. Ближче до входу віконні прорізи — прямокутні. Під арковими вікнами ліпний орнамент у вигляді картушів, під квадратними — фестони-гірлянди[2].
Примітки
Джерела
|