Шовковична, 14

Шовковична, 14
50°26′39″ пн. ш. 30°31′56″ сх. д. / 50.444297222222° пн. ш. 30.532197222222° сх. д. / 50.444297222222; 30.532197222222
Статуспам'ятка архітектури (охоронний номер 133)
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Архітектурний стильнеоренесанс
Будівництво1911
Відомі мешканціМикита Хрущов
АдресаШовковична вулиця, 14
Шовковична, 14. Карта розташування: Київ
Шовковична, 14
Шовковична, 14 (Київ)
Мапа
CMNS: Шовковична, 14 у Вікісховищі

Особняк Шестакова — будинок у палацовому стилі на Шовковичній вулиці, 14. Характерний зразок садибної забудови Липок на початку XX сторіччя.

Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року садиба внесена до обліку пам'яток архітектури (охоронний номер 133)[1].

Історія ділянки

Парадний вхід. Фото 1930-х років

У 1880-х роках сусідній із садибою генерал-губернатора маєток займав площу 1,76 гектар й об'єднував сучасні ділянки № 12-18. Власницею була дружина колезького секретаря Уляна Санковська. На території маєтку розташовувались одноповерховий дерев'яний будинок із 12 кімнатами, а також флігелі, стайні, каретні й оранжерея[2]. 19 квітня 1885 року за дарчою власником ділянок № 10, 12 і 14 став колезький асесор, доктор медицини Леонід Іванович Куцевол-Артемовський. Станом на 1893 рік у маєтку був сад на 500 фруктових дерев, а також шість столітніх лип. До садиби провели водогін й облаштовано два фонтани[3].

Забудова ділянки

1906 року нащадки доктора розпродали садибу. Ділянку № 14 придбав цукропромисловець Михайло Петрович Шестаков, директор-розпорядник цукроварень Федора Артемійовича Терещенка, з племінницею якого (Софією Куксіною) він був одружений.

1912 року на замовлення власника спорудили садибний будинок, авторство якого приписують архітектору Роберту Мельцеру[4].

1916 року Шестаков продав особняк дочці Федора Терещенка графині Наталі Уваровій, власниці сусідньої ділянки № 16[5].

У 1919 року приміщення особняка займав Всеукраїнський комітет охорони пам'яток мистецтва і старовини.

1922 більшовики остаточно націоналізували особняк. У 1926 році в будинку розмістилася кафедра марксизму-ленінізму при ВУАН, згодом Інститут історії комуністичної партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. Напередодні Німецько-радянської війни в ньому оселився тодішній партійний керівник України Микита Хрущов.

З 1956 року приміщення займав Інститут історії партії ЦК КПУ, у 1991—1993 роках — прес-центр Міністерства закордонних справ України[1][6].

Архітектура

Палац — одноповерхова із цокольним півпідвалом, цегляна, тинькована, Г-подібна у плані споруда. Чоловий фасад оформлений у стилі неоренесансу. Його вісь виділена ризалітом. Ризаліт і наріжжя рустовані. Портал з півциркульним отвором декорований у формі іонічного ордера.

Будинок трохи відсунутий від червоної лінії, уздовж якої встановлено ґратчасту огорожу. Зліва розташована брама у подвір'я.

Колони портика оздоблені гірляндами. Над ними містяться ліплений фріз і трикутний фронтон. Замкові камені прямокутних вікон декоровані маскаронами. У прямокутних нішах на парапеті вміщені розетки і гірлянди. Наріжні частини увінчані вазами[1].

Галерея

  • Фасад
    Фасад
  • Маскарон
    Маскарон
  • Маскарон
    Маскарон
  • Гірлянди на колоні
    Гірлянди на колоні

Примітки

  1. ↑ а б в Будинок на Шовковичній, 14, 2011, с. 2022.
  2. ↑ Малаков Д. Особняки Києва, 2004, с. 254.
  3. ↑ Малаков Д. Особняки Києва, 2004, с. 255.
  4. ↑ Малаков Д. Особняки Києва, 2004, с. 259.
  5. ↑ Малаков Д. Особняки Києва, 2004, с. 262.
  6. ↑ Малаков Д. Особняки Києва, 2004, с. 263.

Джерела