Мукачівський район (1953—2020)
Мука́чівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця, яка була розташована у західній частині Закарпатської області. Населення становить 101 011 осіб (на 1.08.2013), за національним складом проживають 90 тисяч українців (84 %), 12,8 тисяч угорців (12 %), 1,8 тисяч німців (1,6 %), 1,1 тисяч росіян (1 %) та 1,05 тисяч інших національностей. Площа району — 998 км², що становить 7,8 % від території області. Адміністративний центр — місто Мукачево, яке не входить до складу району. Утворено 9 листопада 1953 року. Ліквідований у липні 2020 року, у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи та включений до складу новоутвореного укрупненого Мукачівського району, до якого також увійшли колишній Воловецький, частина Свалявського та Мукачівського районів[1]. ГеографіяРозташуванняРайон межує з Ужгородським, Берегівським, Іршавським, Перечинським та Свалявським районами.
Районний центр — місто Мукачево. Район розкинувся на берегах річки Латориця і розташований на автошляхах Ужгород—Іршава, Ужгород—Свалява, та на автомагістралі міжнародного сполучення E50, яка з'єднує Західну Європу з Україною. Рельєф Рельєф Мукачівського району низькогірно-низовинний. На півночі району розташовані відроги Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта і передгір'я Карпат, на півдні і південному заході — Закарпатська низовина. Корисні копалиниНа території району є такі корисні копалини: ліпарит, андезит, базальт, цегельно-черепичні й керамічні глини; відкрито джерела підземних питних мінеральних вод. В Закарпатській області відомо 62 основних родовища мінеральних вод, з яких у Кадастрі мінвод України представлено 39 із 207 в цілому по Україні, що становить 18,8 %[2]. На північний схід від міста Мукачево по обидві сторони річки Визниця розташовано ряд кар'єрів з видобування та переробки андезитів. Біля села Новоселиця відкрито родовище природного газу та ведеться розробка його використання. При введенні цієї свердловини в дію ряд населених пунктів району будуть забезпечені своїм природним газом (села Новоселиця, Яблунів, Гандеровиця, Станово, Завидово, Зубівка, Софія). Станом на сьогоднішній день в районі газифіковано 11717 будинків в ЗО населених пунктах, Протяжність газопроводу становить 338,8 км, із яких високого тиску 67,2 км, середнього тиску 48,3, низького тиску 192,5 км. На території району розміщені 17 газорозподільних підстанцій. Найбільшими родовищами корисних копалин які представлені в Мукачівському районі є:
середньому — 38,8 %. Підраховані запаси по категоріях C2 і P i становлять 11,6 млн.т. Існує можливість приросту запасів.
1. Родовища мінеральних вод Мукачівського району[2]
КліматКлімат району помірно континентальний, гори перешкоджають принесенню на територію району арктичних мас холодного повітря. ГідрографіяЧерез район із північного сходу на захід протікає річка Латориця, в яку впадають річки Визниця, Обава, Синявка, Коропецький канал та ряд безіменних потічків. Загальна протяжність річок району становить 150 км. Природно-кліматичні умови району характеризуються великим різнобарвом ландшафтів, багатим рослинним та тваринним світом. Флора і фаунаЗагальна площа лісів Мукачівського району становить 41650 га. Найцінніше промислове значення мають породи бука, дуба, ялини. Ліси району багаті мисливською фауною. ПЗФНа території Мукачівського району знаходиться 20 природно-заповідних об'єктів, один із яких державного значення — «Карпати». Історія СередньовіччяТериторія, на якій розташований Мукачівський район, була заселена з найдавніших часів. Район утворився навколо міста, яке виросло біля феодального замку. Назва району та міста Мукачево, як твердять легенди, походить від слова «мука». За одною легендою, біля замку колись стояв водяний млин, де люди мололи борошно (муку). За іншою легендою, простолюди будували замок, потерпаючи страждання та муки. У Х—XI ст. район входив до складу Київської Русі. У другій половині ХІ ст. район було захоплено угорськими феодалами. У 1086 році м. Мукачево та район піддалися нашестю половців, а у 1241 році сюди вторглися орди хана Батия. З 1281 року Мукачевим з навколишніми землями володіє галицько-волинський князь Лев Данилович. У 1321 році район знову було приєднано до Угорщини. Юридичний статус район отримав уперше у 1376 році, коли королева Угорщини Ержебет вручила м. Мукачевому грамоту на право користування власною печаткою для скріплення документів. Перша світова війна13 лютого 1919 р. Г.Жаткович очолив невеличку делегацію угрорусинів на Версальській конференції. Ця група об'єдналася з представниками Пряшівської ради і створила спільну комісію для переговорів з іноземними дипломатами. 3 березня представники п'яти держав-переможниць погодилися з ідеєю входження Закарпаття до Чехословаччини. Г.Жаткович виїхав з Парижа і 10 березня мав переговори з Т.Масариком і Е.Бенешем у Празі. Обидва чеські лідери обіцяли наділити край автономією, включивши до нього і Пряшівщину. Проте вони так і не підписали жодного документу, обмежившись усними домовленостями. 15 березня обнадієний політик прибув до Ужгорода. Уже ввечері 21 березня у Мукачевому відбувся 5-тисячний мітинг біля ратуші на підтримку революції. 22 березня там створено Раду робітників і солдатів. Вже у перші дні на Закарпатті сформовано чотири жупні Ради та їхні директоріуми: Берегівський (м. Берегово), Угочанський (м. Севлюш), Марамороський (м. Хуст), та Ужанський (м. Чоп). 26 березня створюються революційні трибунали і Червона варта (міліція). У березні — квітні до Угорської Червоної армії вступило 6 тисяч добровольців з Закарпаття. Почали формуватися сільські, міські, окружні Ради та їхні виконавчі органи — директоріуми у складі 3-5 чоловік. 1-2 квітня 1919 р. Радянський уряд Угорщини видав постанову «Про структуру органів влади і про вибори в Угорській Радянській республіці». На початку квітня розроблено і тимчасовий проект конституції Руської Країни. На початку квітня народний комісар у справах Руської Країни видав розпорядження, за яким жупи перейменовано на округи, а жупні директоріуми замінювалися на окружні у складі трьох чоловік, яких призначав сам комісар. За конституцією Руська Країна мала включати і територію Пряшівщині. Але реально радянська влада встановилася тільки в частині Ужанської і Марамороської жупи та майже в усій Березькій. У зв'язку з окупацією Ужгорода і Сигота новими столицями жуп-округів стали Середнє і Хуст. 17 квітня відбулося друге і останнє засідання автономного уряду. Того ж дня його уряд було розігнано місцевими угорськими революціонерами на чолі з Я.Галгоці, котрий заявив: «Я не визнаю жодного руського комісара, не визнаю жодної губернії, а Мукачево не дам русинам». А.Штефан повернувся до Будапешта і поскаржився уряду на Я. Галгоці, проте його підтримали тільки два соціал-демократи, що було надто мало. Відтак А. Штефан і Й. Камінський організували 20 квітня у Мукачевому антикомуністичний заколот і відсторонили від влади Я. Галгоці та очолюваний ним Мукачівський директоріум. 21 квітня аналогічні події відбулися у Берегові. Та 24 квітня комуністи придушили ці виступи і арештували 130 «контрреволюціонерів». Серед останніх, зокрема, був майбутній губернатор Закарпаття 1939-40 р. Ж. Перені. Та через кілька днів радянська влада на Закарпаття була повалена вже чеськими і румунськими військами. 26 квітня все ж почалася евакуація Мукачевого, 27 квітня туди вступили румунські війська, а 30 — чеські. На початку травня 1919 р. червоні залишили і Чоп. Ліво-радикальну (комуністичну) революцію на Закарпатті було придушено, але питання про державну належність краю все ще лишалося невирішеним. Друга світова війнаУ 1944 територію було приєднано до Радянської України. Утворення районуМукачівський район як адміністративна одиниця утворився у 1946 році. Адміністративний устрійАдміністративно-територіально район поділяється на 2 селищні ради і 37 сільських рад, які об'єднують 88 населених пунктів та підпорядковані Мукачівській районній раді. Адміністративний центр — місто Мукачево[3].З липня 2020 року, у результаті проведення реформи адміністративно-територіального устрою, територія району була укрупнена, за рахунок приєднання до нього Воловецького та частини Свалявського району. Площа району - 2.1 тис.кв.км. Населення району збільшилося до 254.6 тисяч осіб. У складі району перебуває 13 громад, з яких 2 - міських, 4 - селищних та 7 - сільських[1][4].
Економіка На території району діють 12 промислових підприємств, 9 будівельних організацій, 5 транспортних організацій, 32 сільськогосподарських підприємства. У районі зареєстровано 504 суб'єкта підприємницької діяльності з правом юридичної особи:
Крім того, у районі діють 485 суб'єктів підприємницької діяльності без права юридичної особи, тобто фізичні особи. Торговельне обслуговування населення району в основному проводить споживча кооперація, в системі якої нараховується 251 підприємств, із них 190 підприємств торгівлі, 61 підприємств громадського харчування. На території району діють 7 споживчих товариств (Чинадіївська, Кольчинське, Ракошинське, Великолучківське, Бобовищанське, Верхньокоропецьке та Страбичівське) та 4 господарства (хлібокомбінат, продбаза, райкоопзаготпром, автоколона), які входять до складу Мукачівської райспоживспілки. Крім торгових закладів споживчої кооперації у районі діють 197 торгових точок підприємницьких структур та інших форм власності. Всього на території району діють 448 торгових підприємств, з яких 171 підприємств громадського харчування. Промисловий потенціал Мукачівського району складається з 12 підприємств. Машинобудівну галузь представляє ВАТ «Верстатозавод», лісову та деревообробну промисловість ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», українсько-словацьке підприємство «Фактор—Просперіта», товариство з обмеженою відповідальністю «Соло», дочірнє підприємство лісокомбінату «Нова». Основними підприємствами харчової промисловості є хлібокомбінат споживчої кооперації, плодоовочево-консервний завод облспоживспілки, ВАТ «Консервний завод». Борошномельно-круп'яну промисловість представляє ВАТ «Комбінат хлібопродуктів». У промисловості будматеріалів промисловості працюють ВАТ «Мукачівський кар'єр», «Кар'єроуправління», «Кіровський спеціалізований кар'єр». Із загальної кількості промислових підприємств 10 підприємств відносяться до колективної форми власності, 2 підприємства до державної форми власності. Середньорічний обсяг промислової продукції становить 16 млн грн. Основні види промислової продукції, що виробляються підприємствами району — це борошно, хліб, консерви, верстаки, металорізальні верстати, меблі, дитячі дерев'яні іграшки, пиломатеріали, щебінь та облицювальні матеріали з каменю. ТранспортРайоном проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них автошляхи E50, E58, E81 та E471. Територію району проходять 58,6 км доріг державного значення, 179 км місцевого значення та 252 км районного значення. Через район проходить залізнична лінія Чоп—Львів; залізничні станції: Мукачево, Чинадійово II, Кольчино, Баркасово, Страбичово. Територією району проходить траса нафтопроводу «Дружба», газопроводу «Братерство» та високовольтної лінії електропередач «Мир». НаселенняДинаміка чисельності населення[5] Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]:
Національний склад населення району за переписом 2001 року[7]
Динаміка національного складу району за даними переписів[8]
Етномовний склад населених пунктів району (рідні мови населення)[9]
Політика25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Мукачівського району було створено 88 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 54,43 % (проголосували 42 315 із 77 377 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 61,41 % (25 986 виборців); Юлія Тимошенко — 17,99 % (7 613 виборців), Олег Ляшко — 6,68 % (2 825 виборців), Анатолій Гриценко — 3,30 % (1 395 виборців), Сергій Тігіпко — 2,79 % (1 179 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,80 %.[10] Культура і освітаНа території району культурно-мистецьку діяльність забезпечують 3 дитячі школи мистецтв, в яких працюють відділи: фортепіанний, народний, духовий, вокально—хоровий, струнно—смичковий, відділ образотворчого мистецтва та хореографії. Навчальний процес забезпечують 90 фахівців, які залучають до мистецької освіти максимальну кількість дітей. Пам'яткиПерсоналії Видатні уродженці Мукачівського району:
ГалереяПримітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мукачівський район (1953—2020)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
