|
Воловецький район
Волове́цький райо́н — колишній район у північній гірській частині Закарпаття. Площа — 544 км². Населення — 23,9 тис. осіб. 98,9 % жителів — українці, 1,1% — національні меншини. Районний центр смт Воловець. Ліквідований у липні 2020 року, у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи та включений до складу новоутвореного укрупненого Мукачівського району, до якого також увійшли частини колишніх Мукачівського та Свалявського районів Закарпатської області[1]. ГеографіяМежував зі Сколівським районом та Турківським районом Львівщини, Великоберезнянським, Свалявським, Перечинським та Міжгірським районами Закарпатської області.
Бідність гірської Воловеччини на продуктивні земельні ресурси компенсується природними багатствами. Це листяно-хвойні ліси, в яких зростають переважно смерека і ялиця, бук, ясен і явір. Урочище Росішний, що у Нижньоволовецькому лісництві, багате буковими пралісами. Гірські хребти від Пашківців аж до Високого Каменя — це флористичний заказник «Пікуй», де під охороною багато цінних рідкісних рослин, у тому числі лікарських. Пам'ятка природи, Високий Камінь, славиться тим, що його крутосхили — найвищий у Карпатах ареал вростання дуба скельного і сосни чорної. Трапляються у Верховинських лісах і такі релікти, як тис ягідний, кедр, дуб, бук і ін. Багаті рідкісними цілющими травами, зокрема: арнікою гірською, альпійські луки, конвалією, білоцвітом весняним, підсніжником — лісові масиви; пізноцвітом осіннім і шафраном весняним — долини. Серед багаторічних трав трапляються дивоквіти — гладіолуси дикі. Ці і ряд інших рослин занесені до Червоної Книги і охороняються законом. КліматКлімат Воловеччини помірно континентальний, однак суворіший ніж у низовинних районах. Весна починається тут пізніше, а зима — раніше на 2—3 тижні. Заморозки тривають до перших днів травня. Зима настає у другій половині листопада, сніг випадає у другій половині грудня. Якщо в низинах Закарпаття сніговий покрив нестійкий, глибина його 30—40 см, то на території Воловеччини він набагато глибший і стійкіший, в горах нерідко до 2 метрів, а танення починається у березні-квітні. Морози сягають інколи нижче −30°С. В ущелинах високогір'я латки снігу біліють інколи й до середини літа. Багата Воловеччина дарами природи — малиною, суницею, чорницею, ожиною, лісовим горіхом, грибами, іншими плодами. ГідрографіяВсі річки Воловеччини — притоки Латориці, що бере початок на південних схилах Верховинського Вододільного хребта, з-під Верецького перевалу. Вона дала назву селу Латірка, що розкинулося по обидва береги її русла, яке з плином набирає повноводності. До неї вливаються річечки Башта, Славка, що протікають через Верхні Ворота, Верб'яж, Гукливий, Воловець, а також інші водойми, що беруть початок у верхів'ях гір, найбільша з яких — річка Жденівка. Вони мають стрімку течію, круті береги, нещирокі долини. На Воловеччині є 7 мінеральних джерел. Найвідоміше з них в урочищі Занька. Тривалий час тут працювали купальні, утримувані лісокомбінатом. Тваринний світОкрасою і багатством лісів є благородні олені і козулі, ведмеді і лисиці, куниці і білки. Живуть тут дикі свині, рисі, вовки. Щебече у верхів'ях дерев різноманітне птаство. У малодоступних урочищах любителям природи інколи таланить зустріти чорних лелек. Із риб, що живуть у гірських річках, є пструг річковий і райдужний. За межами району й області відомий форелевий заказник «Оса» у форелевим інкубатором, який упродовж десятка літ зарибнює водні артерії Воловеччини і продає мальків багатьом природопримножуючим організаціям. ІсторіяВоловеччина є частиною етнографічного району Бойківщини, однієї із трьох відомих історико-етнографічних груп українських Карпат — гуцулів, бойків, лемків, що мають істотну відмінність у побуті, звичаях, обрядах і матеріальній культурі. Проте східна частина району заселена лемківським субетносом. Таки чином через Воловеччину проходить межа між двома етнографічними групами українців: лемками і бойками. Воловеччина з райцентром у Воловці стала районом у 1946 році. 1962 року, у зв'язку з укрупненням адміністративних одиниць у СРСР, Воловеччину було віднесено до Свалявського району. Указом Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року, коли всі 13 районів Закарпаття було відновлено, Воловеччині також повернуто статус району. Адміністративний устрійАдміністративно-територіально район поділяється на 2 селищні ради і 13 сільських рад, які об'єднують 26 населених пунктів та підпорядковані Воловецькій районній раді. Адміністративний центр — смт Воловець[2]. ЕкономікаТуризмКраса верховин, цілющість гірського повітря і нині слугують індустрії туризму. Лікувально-оздоровчі комплекси «Плай» у Воловці, «Форель» — у Жденієві, «Пікуй» — у Біласовиці, туристична база «Думка» та пансіонат «Смерічка» у селі Гукливий та готель «Плай» в смт Воловець одночасно можуть прийняти понад 650 відпочиваючих. Вже понад десяток літ основний контингент приїжджих на оздоровлення — це жителі регіону, ураженого радіацією чорнобильського лиха. Відпочиваючих, а також спортсменів приваблюють у «засніжені гори» які оснащені канатно-буксирувальними підйомниками на схилах біля ЛОК «Форель» у Жденієві, ЛОК «Пікуй» у Біласовиці та поблизу села Подобовець Міжгірського району. ТранспортРайоном проходить низка важливих автошляхів, серед них E50 та E471. НаселенняДинаміка чисельності населення[3] Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]:
Національний склад населення району за переписом 2001 року[5]
Політика25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Воловецького району було створено 27 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 64,02 % (проголосували 12 478 із 19 490 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,10 % (7 374 виборців); Юлія Тимошенко — 15,07 % (1 881 виборців), Олег Ляшко — 9,34 % (1 166 виборців), Анатолій Гриценко — 4,33 % (540 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,62 %.[6] Відомі людиВерховинський край багатий талановитими, діяльними особистостями, які прославились у літературі, мистецтві, суспільно-політичному житті. Це письменники Лука Дем'ян з с. Верхні Ворота, Олекса Улинець з с. Тишів, Василь Щерицький — депутат Чехословацького парламенту 20—30 рр. із с. Лази, Василь Пагиря із с. Щербовець, Федір Могіш та Марія Ігнатишин із с. Скотарського, поетеса Софія Малильо та Грига Іван — депутат сейму Карпатської України з Верхніх Воріт. Далеко відомі за межами Воловеччини співачка Віра Баганич із смт Воловець, Заслужений артист Білорусі Юрій Павлишин, академік Георгій Калитич з Біласовиці; ректор УжНУ, академік Володимир Сливка із Тишова; генерал-лейтенант міліції Іван Мотринець. У Воловці виросли і отримали путівки в життя Антон Антонович Лявинець, доктор медичних наук, професор, очолює Міжнародний центр реабілітації важкохворих дітей в м. Будапешт і Іван Антонович Лявинець — єпископ греко-католицької церкви Чеської Республіки. Двічі головою районної державної адміністрації працював Василь Ковбаско. Примітки Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воловецький район
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
