|
Гамага Віра Степанівна
Віра Степанівна Гамага (до шлюбу Баганич; нар. 5 квітня 1937, смт Воловець, нині Закарпатська область — пом. 22 березня 2018[1].) — українська співачка, фольклористка. Заслужена артистка України (2017)[2]. Почесна громадянка Воловця. Першою виконала пісню «Гей, пливе кача по Тисині» на професійній сцені у 1960-х роках[3], а в 1972 році записала її на платівку фірми «Мелодія»[4]. ЖиттєписВіра Баганич народилася 5 квітня 1937 року в смт Воловець Закарпатської області найстаршою донькою у багатодітній сім'ї. З дитинства багато співала. Першою вчителькою Віри Баганич була Катерина Петрівна Мадяр — керівниця хору, який працював при клубі Воловця, яка залучила її до концертної діяльності. У 16 років Віра Баганич здобула перемогу на Закарпатському обласному конкурсі народної самодіяльності. Нагороджена була дипломом І ступеня на Республіканському огляді-конкурсі самодіяльного мистецтва України, коли їй виповнилося 23 роки. У 1961 році головний диригент Державного заслуженого Закарпатського народного хору Михайло Кречко запросив Віру Баганич до свого колективу, де вона відразу стала однією із провідних солісток[5]. Разом із Закарпатським народним хором Віра Баганич концертувала по всьому СРСР та країнах Європи. Віра Баганич здобула диригентську освіту. Коли Михайло Кречко залишив колектив, новий керівник хору переглядає репертуарну політику: з ідеологічних міркувань закарпатську народну баладу витісняє піснями радянської тематики та російськими піснями. Це спричинило до творчого конфлікту. Віра Баганич перестає бути солісткою Закарпатського народного хору в 1979 році[5]. У 1979–1995 роках Віра Баганич працювала у системі готелю «Інтурист-Закарпаття». У 1980–1990 роках Віра Баганич захопилася ідеєю записати та зберегти закарпатські народні пісні, старовинні балади свого роду і співочого верховинського краю. Разом із працівниками Воловецького районного будинку культури Марією Малильо та Іваном Щербеєм фіксує носіїв народної традиції на магнітофон, здійснює низку експедицій у села Тишів, Завадка, Розтока, Верхні Ворота та Кічерний Воловецького району. У 2001 році Віра Баганич видала збірник «Співає Віра Баганич». До нього разом із Леонтієм Ленартом (цимбали) та Юрієм Філіпом (басоля) записала і видала у Києві однойменну аудіокасету. Після майже двадцятирічної перерви Віра Баганич повернулася в музичне мистецтво, відновила концертне життя. Вона виконувала закарпатські балади в Чехії, Словаччині, Польщі, Угорщині та Румунії. У 2012 році Віра Баганич відзначена дипломом та грамотою V Всесвітніх бойківських фестин, стала членом творчого об'єднання «Письменники Бойківщини».[6] У 2017 році нагороджена почесною відзнакою Закарпатської обласної державної адміністрації. 22 березня 2018 року Віра Баганич пішла з життя[7]. Сім'яЧоловік — Олександр Гамага, колишній артист капели бандуристів, соліст хору. Син — Тарас Гамага, актор Закарпатського обласного музично-драматичного театру. ДоробокПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||
