|
Зняцьово
Зня́цьово (до 1995 року — Зня́цеве) — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівський район. ЛегендиМісцеве русинське населення села ще й досі зберігає у пам'яті своєрідні легенди, пов'язані з його виникненням та погодженням самої назви. Ось одна з них: «… обходила одного разу свої володіння імператриця Марія Тереза і люди вийшли її зустрічати. Вона була дуже строгою, і люди хотіли хоч чимось їй „насолити“ та й вдарили коня галузкою». Тварина налякалась, устала на диби, а жінка впала з коня і забила чоло. Коли вона піднялась із землі, закричала, вказуючи знаками на обличчя, а так як погано розмовляла місцевою мовою, казала: « зня-зня-к-ово-зняцьово». За іншою легендою, низовинні райони й села на північному заході Мукачівщини заливалися водою — з річки Латориця під час великих паводків, і коли дивилися з Мукачівського замку на долину, то там, де заходить сонце, все було покрите водою і тільки де інде були ознаки, які вказували на те, там була земля і жила люди. Поселення знаходилось на височині, як знак, бо навкруги була вода. Так і виднілося старе Зняцьово — як знак над водою. Існує ще одна легенда, пов'язана з історією села періоду татаро-монгольського нашестя 1241 року. Між Дубрівкою, Зняцевом та Драгинею знаходилося поле, «на якому татари повбивали багато русинів і кров їх текла по потоку і він отримав назву „Мертвецький“ (неподалік від могильників»). АрхеологіяНа території Зняцівської сільради знаходиться могильник VII-IX століть н. е. Між Зняцевим і Драгинею виявлено 50 курганів з обрядом тілоспалення. ІсторіяЗняцьово — одне з найстаріших сіл Мукачівщини. Вперше назва Зняцьова згадується в історичних джерелах, датованих 1248 роком, як володіння землі Чепана (зараз Мала Добронь), Матяша Шемста. Воно межувало з селами Добронь, Саловка, Есень. У своїх роботах археолог та краєзнавець Тиводор Легоцький відзначав, що село знаходилося в басейні річки Стара, колишнього старого русла Латориці, та у східній частині Мертвиці, де ним було виявлено 10 старих курганів з залишками керамічних посудин, вугілля та попелу. В історичних документах XII-XIV ст. населений пункт згадується, як королівське володіння, що належало до Мукачівського замку і угорську назву Ignecz -Зняцьово. На початку ХУ ст. Зняцьово належало до Ужанського комітату, а в 1418 році було подаровано королем синам Петра Палоці Матвію, Імре та Дьордю, з усіма правами збору мита. Згодом у 1427 році володіння перейшло до Дьєрдя Бранковича. У XVI ст. село вже згадується як населений пункт Березької жупи. Власником його був Антал Палоці. З 1844 р. селище користувалося власною громадською печаткою з зображенням дуба з розлогою кроною (характерним символом природи Закарпаття). Щоправда, вже 1860 р. в ужиток було введено "написову" печатку без будь-яких геральдичних емблем. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1688 осіб, з яких 770 чоловіків та 918 жінок.[1] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1704 особи.[2] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Церква Успіння пр. Богородиці. 1907У 1733 р. в селі був священик Іван Пазуханич, який жив на старій священичій ділянці біля дерев'яної церкви св. Дмитрія. У 1797 р. згадують розвалену фару і маленьку трухляву церкву. Теперішня мурована церква — одна з найбільших на Мукачівщині (площа — 488 кв. м). Подібних храмів у Закарпатті небагато, і збудовано їх переважно в долинних селах. Особливо урочистим є головний фасад з двома вежами. Фундамент освятив 30 червня 1907 р. о. Георгій Шуба, коли поряд ще стояла стара дерев'яна церква. Інтер'єр оздобили набагато пізніше. Іконостас виготовлено в 1909—1910 роках. Малювання олією на металі 44-х ікон здійснив художник Юлій Віраґ, однак на на-місних іконах написано по-угорськи прізвища з датами «Кевсеґі 1909» та «Сілвай 1910». Пензлю Віраґа належить і великий образ «Перша пречиста». Позолоту іконостасу, казательниці, престолів та інших предметів виконав місцевий парох о. Стефан Греньо, заощадивши таким чином для громади близько 6000 корон. Прикрашену церкву благословив у 1931 р. каноник О. Ільницький. Найдавніший дзвін походить з 1896 р., два інші — з 1924 р. 1924 року місцеві заробітчани, що повернулися з Америки, подарували церкві три дзвони. У 1987 р. проведено ремонт церкви. Туристичні місця- Між Дубрівкою, Зняцевом та Драгинею знаходилося поле, «на якому татари повбивали багато русинів і кров їх текла по потоку і він отримав назву „Мертвецький“ (неподалік від могильників»). - могильник VII-IX століть н. е. - Між Зняцевим і Драгинею виявлено 50 курганів з обрядом тілоспалення. У своїх роботах археолог та краєзнавець Тиводар Легоцький, що село знаходилося в басейні річки Стара, колишнього старого русла Латориці, та у східній частині Мертвиці, де ним було виявлено 10 старих курганів з залишками керамічних посудин, вугілля та попелу. - храм Успіння пр. Богородиці. 1907 Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зняцьово
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
