|
Жак Вільнев
Жак Жозеф Шарль Вільне́в (фр. Jacques Joseph Charles Villeneuve; 9 квітня 1971, Квебек, Канада) — канадський франкомовний автогонщик з Монреаля, Квебек. Чемпіон світу серії Індікар 1995 року і Формули-1 1997 року. Син відомого гонщика Жиля Вільнева, який загинув у 1982. Жака назвали на честь дядька, менш відомого гонщика Жака Вільнева (старшого). Навчався в приватній школі Beau Soleil у Швейцарії. У липні 2009 року розлучився з дружиною Жоанною (Мартінес), у них двоє синів — Жуль (народився в 2006) і Джонас (2007). Був удостоєний честі нести Олімпійський прапор на відкритті ігор у Ванкувері. Гоночна кар'єраПримітка: # — номер боліда. Початок кар'єриЖак народився в провінції Квебек, в сім'ї, тісно пов'язаній з автоспортом, і пішов по стопах батька і дядька. На відміну від більшості гонщиків, він ніколи не виступав в картингу. Вільнев закінчив автогоночну школу Джима Рассела в Мон-Трамблані, і в 1986 році дебютував в чемпіонаті Формули-Форд. Кілька років виступав в чемпіонаті Формули-3 в Італії та Японії, і в «Атлантичній серії Тойота», де здобув ряд перемог. У 1994 році дебютував в чемпіонаті «Індікар» і відразу завоював звання «Новачок Року», здобувши кілька перемог. На наступний рік у складі Green Racing Жак став чемпіоном серії, здобувши серію переконливих перемог, у тому числі на знаменитій Інді-500. Перемога Жака в Індіанаполісі була здобута незважаючи на штраф в два кола: канадець зумів відіграти навіть таке відставання. Вільнев став останнім чемпіоном об'єднаного «Індікара», перед його розколом на Champ Car та Indy Racing League. Жак покинув підкорений чемпіонат після запрошення від Френка Вільямса. Він дебютував за команду Вільямс на Гран-прі Австралії 1996, де відразу завоював поул і ледь не здобув перемогу, але через механічну поломку коробки передач зміг фінішувати лише другим. Свій дебютний чемпіонат Жак закінчив віце-чемпіоном, здобувши чотири перемоги і поступившись тільки своєму партнерові Деймону Хіллу. За одинадцять років це досягнення повторив Льюїс Хемілтон. На наступний рік Хілл був звільнений з Williams і замінений на Гайнца-Гаральда Френтцена, а Жак став «першим пілотом» команди. Сезон 1997 пройшов в щільній боротьбі з Міхаелем Шумахером і Ferrari, що закінчилася скандальним Гран-прі Європи 1997 року, де Міхаель спробував протаранити свого головного суперника. Це дозволило б німцеві залишитися лідером чемпіонату при обопільному сході з дистанції. Маневр вийшов невдалим: Вільнев все ж зумів дістатися до фінішу третім, поступившись тільки пілотам МакЛарену Девіду Култхарду і Міці Хаккінену, а Шумахер був суворо покараний позбавленням всіх очок за 1997 рік і віце-чемпіонства, і виключенням з підсумкового протоколу. Надалі «Вільямс» не зміг продовжити співпрацю з Renault і був змушений користуватися застарілою моделлю їхнього двигуна, що випускається компанією Supertec Флавіо Бріаторе. Команда відкотилася на третє місце, яке далося їй у важкій боротьбі з Джордан і Беннетон, Жак лише двічі фінішував на подіумі. Розчаровані цими результатами, Вільнев і Френтцен залишили команду Френка Вільямса після закінчення сезону 1998. Разом зі своїм менеджером Крейгом Поллоком, конструктором Едріаном Рейнард і Ріком Гірським, Жак став співзасновником команди British-American Racing (BAR). Команда була створена на базі команди Тіррелл на гроші тютюнового концерну British American Tobacco, і Вільнев купив пакет її акцій. Перший сезон нової команди був провальним: команда не набрала жодного очка, а Жак доїхав до фінішу лише у чотирьох гонках з шістнадцяти. У наступні сезони БАР змінив виробника двигунів з Supertec на Honda, і це дозволило значно поліпшити результати: Жаку двічі вдалося піднятися на подіум у 2001 році. Однак у міру зростання заборони на тютюнову рекламу частка BAT і вплив Крейга Поллока в команді скорочувалися, а вплив «Хонди» — зростав. У результаті зміни керівництва в команді Жак втратив позицію «першого пілота», яку зайняв молодий англієць Дженсон Баттон. Новий начальник БАР, Девід Річардс, був незадоволений результатами екс-чемпіона, який одержував зарплату в 19 млн доларів. БАР відмовився продовжувати контракт з Жаком, і той покинув команду в 2003 році, ще до закінчення колишнього контракту. Останні рокиУ 2004 році Жак провів всього три гонки за команду Рено, замінюючи Ярно Труллі. Наступного року Жак приєднався до команди Заубер, яка незабаром перетворилася на офіційну гоночну команду BMW. Проте в їх складі Жак не здобув перемог, і часто поступався своєму партнерові Ніку Хайдфельду. Після аварії на Гран-прі Німеччини, де Жак отримав невелику травму, керівництво BMW замінило його на поляка Роберта Кубіцу. З 2007 року Жак не був заявлений за жодну з команд, хоча і не оголошував публічно про припинення своєї формульної кар'єри. Вів переговори про можливість виступу за команду US F1, хоча офіційно це ніхто не підтверджував, але команда на старт сезону не вийшла. Кузовні серіїУ 2007 Вільнев взяв участь в гонці «24 години Ле-Мана» за команду «Пежо», щоб, за висловом його менеджера Крейга Поллока, «встановити світовий рекорд за кількістю виграних гоночних серій». Екіпаж Вільнева йшов на другому місці, коли змушений був зійти з дистанції через технічні проблеми. У 2008 році канадець знову бере участь в «24 години Ле-Мана», в екіпажі з Марком Жене і Ніколя Мінассяном. Екіпаж Вільнева претендував на перемогу, але погодні умови втрутилися в хід перегонів, вночі пішов дощ. «Пежо» втрачали дуже багато на колі в порівнянні з конкурентами, і вранці від переваги над Ауді не залишилося і сліду. Ближче до фінішу все ж таки вдалося скоротити відрив від Ауді, але цього виявилося недостатньо. Екіпаж Вільнева зайняв друге місце. Паралельно Жак зробив кілька стартів у серії Nascar. Великої кількості очок Вільнев не набрав (хоча кілька разів лідирував у перегонах) і згодом через відсутність спонсорів припинив виступи в цій серії. Результати в серії SpeedCar
Приватне життя
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
