Формула-1 — Чемпіонат 1994

45-й чемпіонат світу Формули-1
 1993    Сезон 1994    1995 
Міхаель Шумахер здобув свій перший титул чемпіона
Чемпіон світу
Німеччина Міхаель Шумахер (Benetton-Ford)
Кубок конструкторів
Велика Британія Williams-Renault

Формула-1 1994 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, який проводився під егідою FIA. Чемпіонат відбувся у період з березня по листопад та складався з 16 Гран-прі. Сезон розпочався на Гран-прі Бразилії 27 березня та закінчився на Гран-прі Австралії 13 листопада. Міхаель Шумахер здобув свій перший титул із семи. Кубок конструкторів виборола команда Williams-Renault.

1994 рік став одним із найтрагічніших сезонів в історії Формули-1. На Гран-прі Сан-Марино загинули австрійський новачок Роланд Ратценбергер і бразильський триразовий чемпіон світу Айртон Сенна, тоді як у ряді інших інцидентів протягом сезону отримали травми пілоти, механіки, глядачі, а також один із маршалів на трасі. Згодом FIA внесла радикальні зміни до правил і положень Формули-1, намагаючись покращити безпеку.[1]

Команди та пілоти

Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1994 року. Постачальник шин для всіх команд — Goodyear.

Команда Конструктор Шасі Двигун Пілот Гран-прі
Велика Британія Rothmans Williams Renault Williams-Renault FW16
FW16B
Renault RS6 3.5 V10 0[a] Велика Британія Деймон Гілл Всі
2 Бразилія Айртон Сенна 1–3
Велика Британія Девід Култгард 5–6, 8–13
Велика Британія Найджел Менселл 7, 14–16
Велика Британія Tyrrell Racing Organisation Tyrrell-Yamaha 022 Yamaha OX10B 3.5 V10 3 Японія Укіо Катаяма Всі
4 Велика Британія Марк Бланделл Всі
Велика Британія Mild Seven Benetton Ford Benetton-Ford B194 Ford EC Zetec-R 3.5 V8 5 Німеччина Міхаель Шумахер 1–11, 14–16
Фінляндія Юркі Ярвілехто 12–13
6 Нідерланди Йос Ферстаппен 1–2, 7–14
Фінляндія Юркі Ярвілехто 3–6
Велика Британія Джонні Герберт 15–16
Велика Британія Marlboro McLaren Peugeot McLaren-Peugeot MP4/9 Peugeot A6 3.5 V10 7 Фінляндія Міка Гаккінен 1–9, 11–16
Франція Філіпп Алліо 10
8 Велика Британія Мартін Брандл Всі
Велика Британія Footwork Ford Footwork-Ford FA15 Ford HBE7/8 3.5 V8 9 Бразилія Крістіан Фіттіпальді Всі
10 Італія Джанні Морбіделлі Всі
Велика Британія Team Lotus Lotus-Mugen-Honda 107C
109
Mugen Honda MF-351 HC 3.5 V10
Mugen Honda MF-351 HD 3.5 V10
11 Португалія Педро Ламі 1–4
Італія Алессандро Дзанарді 5–10, 12
Бельгія Філіпп Адамс 11, 13
Франція Ерік Бернар 14
Фінляндія Міка Сало 15–16
12 Велика Британія Джонні Герберт 1–13
Італія Алессандро Дзанарді 14–16
Ірландія Sasol Jordan Jordan-Hart 194 Hart 1035 3.5 V10 14 Бразилія Рубенс Баррікелло Всі
15 Велика Британія Едді Ірвайн 1, 5–16
Японія Аґурі Судзукі 2
Італія Андреа де Чезаріс 3–4
Франція Tourtel[fr] Larrousse F1 Larrousse-Ford LH94 Ford HBF7/8 3.5 V8 19 Монако Олів'є Беретта 1–10
Франція Філіпп Алліо 11
Франція Яннік Дальма 12–13
Японія Хідекі Нода 14–16
20 Франція Ерік Кома 1–15
Швейцарія Жан-Дені Делетраз 16
Італія Minardi Scuderia Italia Minardi-Ford M193B
M194
Ford HBC7/8 3.5 V8 23 Італія П'єрлуїджі Мартіні Всі
24 Італія Мікеле Альборето Всі
Франція Ligier Gitanes Blondes Ligier-Renault JS39B Renault RS6 3.5 V10 25 Франція Ерік Бернар 1–13
Велика Британія Джонні Герберт 14
Франція Франк Лаґорс 15–16
26 Франція Олів'є Паніс Всі
Італія Scuderia Ferrari Ferrari 412T1
412T1B
Ferrari 041 3.5 V12
Ferrari 043 3.5 V12
27 Франція Жан Алезі 1, 4–16
Італія Нікола Ларіні 2–3
28 Австрія Герхард Бергер Всі
Швейцарія Broker Sauber Mercedes
Швейцарія Sauber Mercedes
Sauber-Mercedes C13 Mercedes-Benz 2175B 3.5 V10 29 Австрія Карл Вендлінгер 1–4
Італія Андреа де Чезаріс 6–14
Фінляндія Юркі Ярвілехто 15–16
30 Німеччина Гайнц-Гаральд Френтцен[b] Всі
Велика Британія MTV Simtek Ford Simtek-Ford S941 Ford HBD6 3.5 V8 31 Австралія Девід Бребем Всі
32 Австрія Роланд Ратценбергер 1–3
Італія Андреа Монтерміні 5
Франція Жан-Марк Гунон 7–13
Італія Доменіко Ск'ятарелла 14, 16
Японія Такі Іноуе 15
Велика Британія Pacific Grand Prix Pacific-Ilmor PR01 Ilmor 2175A 3.5 V10 33 Франція Поль Бельмондо Всі
34 Франція Бертран Гашо Всі
Джерело:[2][3]

Календар

Гран-прі Траса Дата
1 Гран-прі Бразилії Бразилія Інтерлагус, Сан-Паулу 27 березня
2 Гран-прі Тихого океану Японія Міжнародна траса Окаями, Мімасака 17 квітня
3 Гран-прі Сан-Марино Італія Автодром Енцо та Діно Феррарі, Імола 1 травня
4 Гран-прі Монако Монако Міська траса Монте-Карло, Монте-Карло 15 травня
5 Гран-прі Іспанії Іспанія Каталунья, Монмало 29 травня
6 Гран-прі Канади Канада Автодром імені Жиля Вільнева, Монреаль 12 червня
7 Гран-прі Франції Франція Невер Маньї-Кур, Маньї-Кур 3 липня
8 Гран-прі Великої Британії Велика Британія Автодром Сільверстоун, Сільверстоун 10 липня
9 Гран-прі Німеччини Німеччина Гоккенгаймринг, Гоккенгайм 31 липня
10 Гран-прі Угорщини Угорщина Хунгароринг, Модьород 14 серпня
11 Гран-прі Бельгії Бельгія Спа-Франкоршам, Спа 28 серпня
12 Гран-прі Італії Італія Автодром Монца, Монца 11 вересня
13 Гран-прі Португалії Португалія Ешторільський автодром, Ешторіл 25 вересня
14 Гран-прі Європи Іспанія Херес, Херес-де-ла-Фронтера 16 жовтня[c]
15 Гран-прі Японії Японія Міжнародний автодром Судзуки, Судзука 6 листопада
16 Гран-прі Австралії Австралія Вулична траса Аделаїди, Аделаїда 13 листопада
Джерело:[4]

Зміни в календарі

  • Гран-прі Південної Африки було скасовано через кілька місяців після того, як траса К'яламі була продана Південноафриканській автомобільній асоціації в липні 1993 рок. В організації вирішили, що проведення перегонів Формули-1 є надто дорогим.[5]

Напередодні чемпіонату

З 1994 року в історії Формули-1 практично почалася нова епоха. Першою причиною цього став поступовий відхід старих фаворитів (Нельсона Піке, Найджела Менселла, Алена Проста, Ріккардо Патрезе) і подальше висування на перші ролі тих, хто раніше був у їх тіні: Деймон Гілла, Міхаеля Шумахера, Мікі Гаккінена, Жана Алезі. Другим чинником була кардинальна зміна технічного регламенту. Ще на Гран-Прі Канади 1993 «FIA» видала бюлетень, в якому вказувала, що автомобілі всіх команд, окрім BMS (безпросвітного аутсайдера) не відповідають технічним вимогам, так як оснащені різними електронними системами, що допомагають гонщикові при управлінні автомобілем: traction control, ABS, електронною коробкою передач, активною підвіскою. Починаючи з сезону 1994 року, використання цих систем заборонялося. Одночасно була дозволена дозаправка паливом в ході гонки.

При зміні правил «FIA» оголосила, що переслідує цим благородну мету: зрівняти шанси малих команд, у яких не вистачало грошей для розробки електроніки, і визнаних лідерів. Але до того часу, майже всі команди обзавелися електронікою, і після зміни правил їм знову довелося витрачати великі кошти для розробки шасі, що відповідають новим правилам. Шасі ці порівняно з попередніми моделями були практично некеровані. Це і призвело до трагічних аварій у ході сезону. «FIA», що так ґрунтовно скомпрометувала себе необачною зміною правил, продовжувала викликати шквал критики на свою адресу, вводячи під час сезону все нові і нові заборони й обмеження, покликані знизити швидкість, і, таким чином, підвищити безпеку змагань, хоча достатньо було знову реабілітувати електронні системи.

Гран-прі чемпіонату

Гран-прі Бразилії

Чемпіонат відкрився гонкою в Бразилії 27 березня. Айртон Сенна, що перейшов у цьому сезоні у «Вільямс», стартував з поул-позиції (1:15.962) і якийсь час лідирував, але після піт-стопа опинився позаду Шумахера. Переслідуючи його, на п'ятдесят п'ятому колі Сенна зробив помилку і зійшов. В результаті Шумахер перетнув фінішну лінію, випередивши другого Гілла на одне коло. Алезі також відстав на коло, а Рубенс Барікелло, Укіо Катаяма і Карл Вендлінгер, що зайняли місця з четвертого по шосте — на два.

Гран-прі Тихого океану

Другий етап чемпіонату пройшов 17 квітня на новій для Формули-1 трасі Танака в Японії. Офіційно гонка називалася Гран-прі Тихого океану і була введена в календар через величезну популярність Формули-1 в Японії. Поул-позицію знову зайняв Сенна, але вже на старті, отримавши відчутний поштовх від Гаккінена, опинився на узбіччі і остаточно вибув з боротьби, коли в його «Вільямс» в'їхала «Феррарі» Ніколи Ларіні. Гілл також зійшов після інциденту з Гаккіненом, коли спробував обігнати фіна в боротьбі за друге місце. Перешкодити Шумахеру, здобути перемогу, не зміг більше ніхто: Герхард Бергер, єдиний, хто залишився в тому ж колі, відстав на 1:15.300. Барікелло фінішував третім і після двох етапів займав сенсаційне друге місце в чемпіонаті. Крістіан Фіттіпальді став четвертим, Гайнц-Гаральд Френтцен — п'ятим, Ерік Кома — шостим.

Гран-прі Сан-Марино

Роланд Ратценбергер був смертельно травмований в кваліфікації після аварії, яка була спричинена пошкодженням переднього антикрила.

Під час кваліфікації перед третім етапом — Гран-Прі Сан-Марино — під час першої кваліфікаційної сесії для визначення порядку старту гонки[7], Рубенс Барікелло, пілот команди «Джордан», зачепив край узбіччя повороту «Варіанте Басса» (італ. Variante Bassa) — і на швидкості 225 км/год злетів у повітря[8]. У суботу, на останній двадцятихвилинній кваліфікаційній сесії сталася ще одна аварія Роланда Ратценбергера. Гонщик помер, причому, за офіційною версією, смерть настала в лікарні.

На початку гонки заглох «Бенеттон» Юркі Ярвілехто. Більшість гонщиків зуміли уникнути зіткнення з фіном, проте Педро Ламі занадто пізно побачив Ярвілехто, що залишився стояти на стартовій решітці, і врізався у нього. Внаслідок аварії дев'ятеро осіб отримали незначні травми від частини уламків болідів, що перелетіли через дорожнє огородження призначене для захисту глядачів на стартовій прямій.[9] Після рестарту, болід команди «Вільямс» під управлінням Айртона Сенни, який був на той момент серед лідерів у гонці, проходячи поворот «Тамбурелло» (італ. Tamburello) зірвалася з траси і на величезній швидкості врізався у бетонну стіну. Згідно з показаннями телеметрії, у момент зриву швидкість боліду була близько 306 км/год, після цього Сенна встиг загальмувати і уповільнити болід, але швидкість на момент удару в стіну склала 211 км/год. Незабаром він помер у госпіталі. Після його аварії гонка була продовжена, і Шумахер знову виборов перемогу. Другим перетнув фінішну лінію Ларіні, третім — Гаккінен.

Гран-прі Монако

Після загибелі Сенни проведення Гран-прі Монако було під загрозою. Етап все ж таки відбувся, і у вільних заїздах в четвер у важку аварію потрапив Вендлінгер, після цього знаходився в комі дев'ятнадцять днів. Команда «Sauber» була знята з цього Гран-прі, «Williams» і «Simtek» виставили по одному учаснику. Шумахер знову здобув перемогу, другим перетнув фінішну лінію Мартін Брандл, третім — Бергер.

Гран-прі Іспанії

Після подій, в результаті яких сталося шість важких аварій і було втрачено два людські життя, «FIA» вжила заходів щодо збільшення безпеки перегонів. До Гран-прі Іспанії були зменшені розміри передніх антикрил, змінено профіль днища, що різко зменшило притискуючу силу. Результат — ще дві аварії: на тестах — Педро Ламі, в кваліфікації — Андреа Монтерміні. На Гран-прі Іспанії 1994 року Шумахеру не вдалося здобути чергову перемогу, через проблеми з коробкою передач, які дали про себе знати незадовго до фінішу. Переміг Гілл, випередивши німця на 24,166 с; Марк Бланделл фінішував третім.

Після перших п'яти етапів Шумахер мав 46 очок, Гілл — 17. За ними йшли два гонщика «Ferrari»: Бергер з 10 очками і Алезі з 9. Барікелло, що чудово почав сезон, не отримав жодного очка з Гран-прі Тихого Океану і був відтиснутий вже на п'яте місце (7 очок). Ларіні і Брандл ділили між собою шосте й сьоме місця з 6 очками кожен. Команда «Benetton» мала в заліку Кубка конструкторів 46 очок, «Ferrari» — 25, «Williams» — 17. На четверте місце вибралася команда «Jordan» з 11 очками, на одне випереджаючи «McLaren». 8 очок було на рахунку «Tyrrell».

Гран-прі Канади

Напередодні Гран-прі Канади були зроблені чергові заходи щодо зниження швидкості: у верхніх повітрозаборниках були зроблені прорізи, що різко знижувало кількість повітря, що надходило до двигунів, і, відповідно, їх потужність. Шумахер приписав до свого рахунку ще один «score parfait» (Поул-позиція, найкраще коло в гонці і перемога). Гілл фінішував другим, відставши на 39,660 с. Пара «Ferrari» — Алезі і Бергер — фінішувала з часом 1 хв 13,338 с і 1 хв 15,609 відповідно, а Девід Култгард, що замінив Сенну з минулого етапу, прийшов п'ятим. Ярвілехто на шостому місці отримав єдине очко в сезоні.

Результати та положення в заліках

Гран-прі

Гран-прі Поул-позиція Швидке коло Переможець Конструктор Звіт
1 Бразилія Гран-прі Бразилії Бразилія Айртон Сенна Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Benetton-Ford Звіт
2 Японія Гран-прі Тихого океану Бразилія Айртон Сенна Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Benetton-Ford Звіт
3 Італія Гран-прі Сан-Марино Бразилія Айртон Сенна Велика Британія Деймон Гілл Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Benetton-Ford Звіт
4 Монако Гран-прі Монако Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Benetton-Ford Звіт
5 Іспанія Гран-прі Іспанії Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Williams-Renault Звіт
6 Канада Гран-прі Канади Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Benetton-Ford Звіт
7 Франція Гран-прі Франції Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Деймон Гілл Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Benetton-Ford Звіт
8 Велика Британія Гран-прі Великої Британії Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Williams-Renault Звіт
9 Німеччина Гран-прі Німеччини Австрія Герхард Бергер Велика Британія Девід Култгард Австрія Герхард Бергер Італія Ferrari Звіт
10 Угорщина Гран-прі Угорщини Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Benetton-Ford Звіт
11 Бельгія Гран-прі Бельгії Бразилія Рубенс Баррікелло Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Williams-Renault Звіт
12 Італія Гран-прі Італії Франція Жан Алезі Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Williams-Renault Звіт
13 Португалія Гран-прі Португалії Австрія Герхард Бергер Велика Британія Девід Култгард Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Williams-Renault Звіт
14 Іспанія Гран-прі Європи Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Benetton-Ford Звіт
15 Японія Гран-прі Японії Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Деймон Гілл Велика Британія Williams-Renault Звіт
16 Австралія Гран-прі Австралії Велика Британія Найджел Менселл Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Найджел Менселл Велика Британія Williams-Renault Звіт
Джерело:[10]

Пілоти

Очки отримують перші шість пілотів.

Позиція  1-ша   2-га   3-тя   4-та   5-та   6-та 
Очки 10 6 4 3 2 1
Поз. Пілот БРА
Бразилія
ТИХ
Японія
СМР
Італія
МОН
Монако
ІСП
Іспанія
КАН
Канада
ФРА
Франція
ВЕЛ
Велика Британія
НІМ
Німеччина
УГО
Угорщина
БЕЛ
Бельгія
ІТА
Італія
ПОР
Португалія
ЄВР
Іспанія
ЯПО
Японія
АВС
Австралія
Очки
1 Німеччина Міхаель Шумахер 1 1 1 1 2 1 1 ДСК Схід 1 ДСК 1 2 Схід 92
2 Велика Британія Деймон Гілл 2 Схід 6 Схід 1 2 2 1 8 2 1 1 1 2 1 Схід 91
3 Австрія Герхард Бергер Схід 2 Схід 3 Схід 4 3 Схід 1 12 Схід 2 Схід 5 Схід 2 41
4 Фінляндія Міка Гаккінен Схід Схід 3 Схід Схід Схід Схід 3 Схід 2 3 3 3 7 12 26
5 Франція Жан Алезі 3 5 4 3 Схід 2 Схід Схід Схід Схід Схід 10 3 6 24
6 Бразилія Рубенс Баррікелло 4 3 НКВ Схід Схід 7 Схід 4 Схід Схід Схід 4 4 12 Схід 4 19
7 Велика Британія Мартін Брандл Схід Схід 8 2 11 Схід Схід Схід Схід 4 Схід 5 6 Схід Схід 3 16
8 Велика Британія Девід Култгард Схід 5 5 Схід Схід 4 6 2 14
9 Велика Британія Найджел Менселл Схід Схід 4 1 13
10 Нідерланди Йос Ферстаппен Схід Схід Схід 8 Схід 3 3 Схід 5 Схід 10
11 Франція Олів'є Паніс 11 9 11 9 7 12 Схід 12 2 6 7 10 ДСК 9 11 5 9
12 Велика Британія Марк Бланделл Схід Схід 9 Схід 3 10 10 Схід Схід 5 5 Схід Схід 13 Схід Схід 8
13 Німеччина Гайнц-Гаральд Френтцен Схід 5 7 Від Схід Схід 4 7 Схід Схід Схід Схід Схід 6 6 7 7
14 Італія Нікола Ларіні Схід 2 6
15 Бразилія Крістіан Фіттіпальді Схід 4 13 Схід Схід ДСК 8 9 4 14 Схід Схід 8 17 8 8 6
16 Велика Британія Едді Ірвайн Схід 6 Схід Схід НС Схід Схід 13 Схід 7 4 5 Схід 6
17 Японія Укіо Катаяма 5 Схід 5 Схід Схід Схід Схід 6 Схід Схід Схід Схід Схід 7 Схід Схід 5
18 Франція Ерік Бернар Схід 10 12 Схід 8 13 Схід 13 3 10 10 7 10 18 4
19 Австрія Карл Вендлінгер 6 Схід 4 НС 4
20 Італія Андреа де Чезаріс Схід 4 Схід 6 Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід 4
21 Італія П'єрлуїджі Мартіні 8 Схід Схід Схід 5 9 5 10 Схід Схід 8 Схід 12 15 Схід 9 4
22 Італія Джанні Морбіделлі Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід 5 Схід 6 Схід 9 11 Схід Схід 3
23 Франція Ерік Кома 9 6 Схід 10 Схід Схід 11 Схід 6 8 Схід 8 Схід Схід 9 2
24 Фінляндія Юркі Ярвілехто Схід 7 Схід 6 9 Схід Схід 10 1
25 Італія Мікеле Альборето Схід Схід Схід 6 Схід 11 Схід Схід Схід 7 9 Схід 13 14 Схід Схід 1
Велика Британія Джонні Герберт 7 7 10 Схід Схід 8 7 11 Схід Схід 12 Схід 11 8 Схід Схід 0
Монако Олів'є Беретта Схід Схід Схід 8 НС Схід Схід 14 7 9 0
Португалія Педро Ламі 10 8 Схід 11 0
Франція Жан-Марк Гунон 9 16 Схід Схід 11 Схід 15 0
Італія Алессандро Дзанарді 9 15 Схід Схід Схід 13 Схід 16 13 Схід 0
Австралія Девід Бребем 12 Схід Схід Схід 10 14 Схід 15 Схід 11 Схід Схід Схід Схід 12 Схід 0
Фінляндія Міка Сало 10 Схід 0
Австрія Роланд Ратценбергер НКВ 11 НС[d] 0
Франція Франк Лаґорс Схід 11 0
Франція Яннік Дальма Схід 14 0
Бельгія Філіпп Адамс Схід 16 0
Італія Доменіко Ск'ятарелла 19 Схід 0
Франція Бертран Гашо Схід НКВ Схід Схід Схід Схід НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ 0
Бразилія Айртон Сенна Схід Схід Схід[e] 0
Японія Хідекі Нода Схід Схід Схід 0
Франція Поль Бельмондо НКВ НКВ НКВ Схід Схід НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ 0
Франція Філіпп Алліо Схід Схід 0
Японія Аґурі Судзукі Схід 0
Японія Такі Іноуе Схід 0
Швейцарія Жан-Дені Делетраз Схід 0
Італія Андреа Монтерміні НКВ 0
Поз. Пілот БРА
Бразилія
ТИХ
Японія
СМР
Італія
МОН
Монако
ІСП
Іспанія
КАН
Канада
ФРА
Франція
ВЕЛ
Велика Британія
НІМ
Німеччина
УГО
Угорщина
БЕЛ
Бельгія
ІТА
Італія
ПОР
Португалія
ЄВР
Іспанія
ЯПО
Японія
АВС
Австралія
Очки
Джерело:[10][11][12]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
ТТР Брав участь тільки в тренуваннях
тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Примітки:

  • dagger — Пілоти, що не фінішували на Гран-прі, але були класифіковані, оскільки подолали понад 90 % дистанції.

Конструктори

Поз. Конструктор БРА
Бразилія
ТИХ
Японія
СМР
Італія
МОН
Монако
ІСП
Іспанія
КАН
Канада
ФРА
Франція
ВЕЛ
Велика Британія
НІМ
Німеччина
УГО
Угорщина
БЕЛ
Бельгія
ІТА
Італія
ПОР
Португалія
ЄВР
Іспанія
ЯПО
Японія
АВС
Австралія
Очки
1 Велика Британія Williams-Renault 0 2 Схід 6 Схід 1 2 2 1 8 2 1 1 1 2 1 Схід 118
2 Схід Схід Схід Схід 5 Схід 5 Схід Схід 4 6 2 Схід 4 1
2 Велика Британія Benetton-Ford 5 1 1 1 1 2 1 1 ДСК Схід 1 ДСК 9 Схід 1 2 Схід 103
6 Схід Схід Схід 7 Схід 6 Схід 8 Схід 3 3 Схід 5 Схід Схід Схід
3 Італія Ferrari 27 3 Схід 2 5 4 3 Схід 2 Схід Схід Схід Схід Схід 10 3 6 71
28 Схід 2 Схід 3 Схід 4 3 Схід 1 12 Схід 2 Схід 5 Схід 2
4 Велика Британія McLaren-Peugeot 7 Схід Схід 3 Схід Схід Схід Схід 3 Схід Схід 2 3 3 3 7 12 42
8 Схід Схід 8 2 11 Схід Схід Схід Схід 4 Схід 5 6 Схід Схід 3
5 Ірландія Jordan-Hart 14 4 3 НКВ Схід Схід 7 Схід 4 Схід Схід Схід 4 4 12 Схід 4 28
15 Схід Схід Схід 4 6 Схід Схід НС Схід Схід 13 Схід 7 4 5 Схід
6 Франція Ligier-Renault 25 Схід 10 12 Схід 8 13 Схід 13 3 10 10 7 10 8 Схід 11 13
26 11 9 11 9 7 12 Схід 12 2 6 7 10 ДСК 9 11 5
7 Велика Британія Tyrrell-Yamaha 3 5 Схід 5 Схід Схід Схід Схід 6 Схід Схід Схід Схід Схід 7 Схід Схід 13
4 Схід Схід 9 Схід 3 10 10 Схід Схід 5 5 Схід Схід 13 Схід Схід
8 Швейцарія Sauber-Mercedes 29 6 Схід 4 НС Схід 6 Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід 10 12
30 Схід 5 7 Від Схід Схід 4 7 Схід Схід Схід Схід Схід 6 6 7
9 Велика Британія Footwork-Ford 9 Схід 4 13 Схід Схід ДСК 8 9 4 14 Схід Схід 8 17 8 8 9
10 Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід Схід 5 Схід 6 Схід 9 11 Схід Схід
10 Італія Minardi-Ford 23 8 Схід Схід Схід 5 9 5 10 Схід Схід 8 Схід 12 15 Схід 9 5
24 Схід Схід Схід 6 Схід 11 Схід Схід Схід 7 9 Схід 13 14 Схід Схід
11 Франція Larrousse-Ford 19 Схід Схід Схід 8 НС Схід Схід 14 7 9 Схід Схід 14 Схід Схід Схід 2
20 9 6 Схід 10 Схід Схід 11 Схід 6 8 Схід 8 Схід Схід 9 Схід
Велика Британія Lotus-Mugen-Honda 11 10 8 Схід 11 9 15 Схід Схід Схід 13 Схід Схід 16 16 13 Схід 0
12 7 7 10 Схід Схід 8 7 11 Схід Схід 12 Схід 11 18 10 Схід
Велика Британія Simtek-Ford 31 12 Схід Схід Схід 10 14 Схід 15 Схід 11 Схід Схід Схід Схід 12 Схід 0
32 НКВ 11 НС НКВ 9 16 Схід Схід 11 Схід 15 19 Схід Схід
Велика Британія Pacific-Ilmor 33 НКВ НКВ НКВ Схід Схід НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ 0
34 Схід НКВ Схід Схід Схід Схід НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ НКВ
Поз. Конструктор БРА
Бразилія
ТИХ
Японія
СМР
Італія
МОН
Монако
ІСП
Іспанія
КАН
Канада
ФРА
Франція
ВЕЛ
Велика Британія
НІМ
Німеччина
УГО
Угорщина
БЕЛ
Бельгія
ІТА
Італія
ПОР
Португалія
ЄВР
Іспанія
ЯПО
Японія
АВС
Австралія
Очки
Джерело:[10][11][13]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
ТТР Брав участь тільки в тренуваннях
тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Примітки:

  • dagger — Пілоти, що не фінішували на Гран-прі, але були класифіковані, оскільки подолали понад 90 % дистанції.

Виноски

  1. Через відхід чинного чемпіона Алена Проста з Формули-1, номер 1 не присвоювався жодному боліду; Деймон Гілл виступав на боліді під номером 0.
  2. Гайнц-Гаральд Френтцен брав участь в першій вільній практиці на Гран-прі Монако, але вирішив відмовився від подальшої участі через аварію напарника Карла Вендлінгера під час практики.
  3. Гран-прі Європи спочатку мало відбутися на трасі Донінгтон Парку 17 квітня, але було скасоване. Воно повернулось до календаря 16 жовтня як заміна Гран-прі Аргентини.
  4. Роланд Ратценбергер загинув в аварії, що сталася в повороті Вільнева (італ. Villeneuve Curva) під час кваліфікації Гран-прі Сан-Марино.
  5. Айртон Сенна загинув в аварії, що сталася в повороті Тамбурелло під час того, як він лідирував на Гран-прі Сан-Марино.

Примітки

  1. The diary of disaster. Motor Sport Magazine (брит.). 7 липня 2014. Процитовано 1 січня 2024.
  2. All the drivers 1994 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 1 січня 2024.
  3. Models in 1994 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 1 січня 2024.
  4. 1994 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 1 січня 2024.
  5. а б в г Hayhoe, David (2019). Formula 1 - The Knowledge 2nd Edition: Records and Trivia (англ.). Veloce Publishing. с. 36. ISBN 978-1787112377.
  6. а б June 1994 Motorsport Information. web.archive.org. 3 березня 2016. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. Longmore, Andrew (31 жовтня 1994). Ayrton Senna: The Last Hours. The Times. News International. Архів оригіналу за 12 березня 2009. Процитовано 28 жовтня 2006.
  8. Hamilton, Maurice (1998). Frank Williams. Macmillan. с. 232. ISBN 0-333-71716-3.
  9. A tragic weekend. The Times. London: News International. 19 квітня 2004. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 28 жовтня 2006. [Архівовано 2020-05-30 у Wayback Machine.]
  10. а б в Report 1994 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 1 січня 2024.
  11. а б Brazil 1994 - Result • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 1 січня 2024.
  12. 1994 Driver Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 1 січня 2024.
  13. 1994 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 1 січня 2024.

Посилання

Портал:Формула-1