Старокладовищенська (1830 — 1880-ті), Кладовищенська (до 2 липня 1892), Єпархіальна (до 21 жовтня 1922), Артемівська (до 3 листопада 1922), Артема (до 7 вересня 1942), Єпархіальна (до 1943), Артема (до 20 листопада 2015)
Вулиця виникла у 1830 році та спочатку називалася Старокладовищенською, а потім просто Кладовищенською, оскільки вела до міського цвинтаря (нині Молодіжний парк)[2]. Перейменована 2 липня1892 р. у Єпархіальну, оскільки у 1854 р. на території нинішнього студмістечка «Гігант» було відкрите Жіноче єпархіальне училище для жінок духовенства (будівлі частково збереглися)[3]. 21 жовтня 1922 р. — вулиця перейменована на Артемівську, а з 3 листопада1922 р. вулиці було присвоєне ім'я радянського державного та партійного діяча Артема (Сергєєв Федір Андрійович; 1883—1921; у будинку, що знаходиться на початку вулиці, де зараз розташоване 2-е відділення зв'язку (тепер — вул. Чернишевська, 28/11), Артем у 1905 р. організував більшовицьку групу «Вперед»). У роки німецької окупації (1942—1943) відповідно до рішення Міськуправи від 7 вересня 1942 р. повернуто назву Єпархіальна. Після захоплення міста радянськими військами у 1943 р. знову стала вулицею Артема. 20 листопада2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиця отримала ім'я родини Алчевських[1].
Буд. № 31 — Приватний особняк, побудований у 1912 р. за проєктом архітектора Віктора Величка і Ф. А. Кондратьєва. Сучасного вигляду будинок придбав після реконструкції флігеля старої садиби, під час якої було відтворено вигляд будівель початку XIX століття. Фасад прикрашений ліпними деталями у стилі московського ампіру. Фігури левів, що лежали на пілонах воріт, втрачено у роки радянської окупації[9]. В минулому Книжкова палата УРСР ім. Івана Федорова (до 1990 р.) У 2005 році будинок виключено зі списку пам'яток архітектури, а у 2010-х він був надбудований, через що історичний вигляд сильно спотворено[10][11]. Нині в ньому знаходиться банк.
Буд. № 32 — Міський психоневрологічний диспансер № 3.[12] Пам. арх. поч. XX століття, арх. невідомий. Колишній житловий будинок.
Буд. № 34 — Жилий будинок. Пам'ятник архітектури початку XX століття, арх. невідомий[7].
Буд. № 40 — Особняк ватажка дворянства Акішева, середина XIX століття, архітектор невідомий[13][7]. Виключено зі списку пам'яток архітектури[14].
Буд. № 47 — Особняк. Пам'ятник архітектури початку XX століття, архітектор невідомий[7].
Буд. № 49 — Київський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Буд. № 50 — Храм усікновення глави Іоана Предтечі, побудований за проєктом академіка архітектури Андрія Тона й О. Полякова у 1845 році, як цвинтарний[15]. З 1857 року використовується як парафіяльний. Пам'ятка архітектури[7].
Буд. № 29 — Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Пам'ятник архітектури, колишній Селянський поземельний банк, побудований у 1914 році за проєктом архітектора Олександра Молокіна. Чотириповерхова будівля побудована в стилі модерн з використанням елементів готики. До асиметричного фасаду прибудовано з південної сторони крило, витримане в загальному стилі будинку (проєкт того ж автора).[5]
Буд. № 43 — Харківська обласна бібліотека для дітей[17].
Буд. № 44 — Державний біотехнологічний університет. Пам'ятник архітектури, колишній Комерційний інститут, споруджений у 1914—1916 рр. за проєктом архітектора Олексія Бекетова.Триповерховий будинок споруджено з використанням композиційних прийомів класицизму. У будівлі збереглися елементи первісного оформлення парадних приміщень, зокрема, розписи на античні теми (художник Іліодор Загоскін) у холі 3-го поверху.[18]
Перед фасадом університету сільського господарства ім. Петра Василенка розташований сквер, в якому раніше стояв пам'ятник Артему. В ніч на 24 вересня 2014 р. пам'ятник був знесений невідомими особами[19].
В кінці вулиці Алчевських, перед вулицею Весніна є невеликий сквер Партизанської слави, у якому встановлено стелу «Підпільникам і партизанам Харківщини». Ск. Д. Г. Сова, Я. І. Жуковська, арх. Е. Ю. Черкасов, А. О. Максименко, 1978 р.
Пам'ятні дошки
На вулиці Алчевських встановлені пам'ятні дошки архітектору Віктору Естровичу[20], академіку Борису Вєркіну[21] (будинок 6), на честь Міністерства освіти України та перших міністрів освіти[22] (будинок 29), заслуженому майстру спорту, волейболісту Юрію Пояркову (будинок 29), конструктору танків, інженеру та співробітнику Харківського автомобільно-дорожного інституту Абросимову Констянтину Пилиповичу[23] (будинок 37), Нобелівському лауреатові Саймону Кузнецю (будинок 44), Олімпійській чемпіонці Марії Гороховській (будинок 43), протоієрею Тимофію Буткевичу на фасаді храму Усікновення глави Іоана Предтечі[24] (будинок 50А).