Вічний вогонь (сквер)

Вічний вогонь
Сквер у 2021 році
49°59′24″ пн. ш. 36°13′46″ сх. д. / 49.989868675495° пн. ш. 36.229439598624° сх. д. / 49.989868675495; 36.229439598624
Типсквер Редагувати інформацію у Вікіданих
Статусна реконструкції
Відкрито1957
Колишні назвиЗагиблих борців Революції, 40-річчя Жовтня
Площа0,62 га
Керівна установаКП Харківзеленбуд
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняУніверситетська площа, Харків
Вічний вогонь. Карта розташування: Україна
Вічний вогонь
Вічний вогонь
Вічний вогонь (Україна)
Мапа
CMNS: Вічний вогонь у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сквер Вічний вогонь — сквер в центрі Харкова, на Університетській гірці на Університетській площі. Створений у 1950-х роках на місці історичної забудови, зруйнованої під час Другої світової війни. Центральним елементом є монумент із вічним вогнем. Сквер неодноразово реконструювався, остання реконструкція триває з 2025 року.

Опис

Розташований ліворуч від Соборного узвозу навпроти Свято-Успенського собору. Після заснування міста, ця його частина знаходилася у межах харківської фортеці, на центральній вулиці міста — Університетській, і була забудована житловими й адміністративними будівлями[1]. З XVIII столітті на місці скверу побудовані шість одноповерхових дерев'яних будівель палат присутствених місць за проєктом архітектора Петра Антоновича Ярославського. У 1785 році їх замінили дво-триповерховим кам'яним будинком, ймовірно, за проєктом італійського архітектора Джакомо Антоніо Доменіко Кваренгі[2]. Через тривале будівництво проєкт був змінений архітектором Андреяном Дмитровичем Захаровим[2]. Здали споруду недобудованою у 1805 році[3][4]. У 18501854 роках на місці майбутнього скверу зведено новий будинок присутствених місць[5][6]. Після початку радянської окупації у будинку розмістилися різні організації, в тому числі Харківський губком КП(б)У, губвиконком, губернський комітет комсомольців[7]. Також розміщувався виконком Харківської Ради робітничих і солдатських депутатів[8]. У 1928 році всі організації перевели у будівлю Держпрому[5][6], а саму будівлю у 19321933 роках добудували для розміщення Всеукраїнського Будинку Червоної Армії імені К. Е. Ворошилова. Авторами проєкту були А. А. Тацій, В. Ю. Каракіс, О. М. Касьянов, художник — В. Г. Меллер[9][10][11]. Реконструкція фасаду та добудова нового крила виконані в стилі конструктивізму[12]. Новий будинок, що займав значну частину сучасного скверу крім невеликої алеї вздовж схилу по Сергіївському майдану та з боку Університетської, став однією з домінант району та нависав над Університетською гіркою. Алея, що йшла з Університетських сходів попід схилом Сергіївського майдану, поєднувалася з іншої сторони лише містком через сучасний Соборний узвіз. Він був зведений у 1877 році за проєктом Д. С. Черненка, щоб поєднати Університетську гірку з другим входом у пасаж Пащенка-Тряпкіна у його торговому будинку.

Під час Другої світової війни в жовтні 1941 упродовж Першої битві за Харків та відступу радянських військ Будинок Червоної армії був спалений, а пізніше частково зруйнований[13][14]. Споруда простояла близько десяти років без використання. На початку 50-х років будинок розібрали, а на його місці та на місці решти площі у 1954 році розбили сквер «Вічний вогонь». Його було створено за проєктом архітекторки Людмили Василівни Гурової (1917—1995)[1]. Сквер відкритий 1957 року на честь 40-річчя Жовтневої революції[1]. Вічний вогонь було запалено 12 липня 1958 року від факела на Марсовому полі(інші мови) в Ленінграді (Санкт-Петербург, Росія)[1].

Місток, що поєднував територію сучасного скверу та пасаж Пащенка-Тряпкіна, після руйнації будівлі у 1950-х був перекинутий через яр у саду імені Тараса Шевченка, де простояв до 2016—2019 років[15]. Під час реконструкції парку він був демонтований, а пізніше зник[15]. На його місці встановлена нова конструкція, яка лише умовно нагадує оригінал[15]. Будівля Миколаївського ряду, що розташовувалася на місці схилу між сквером і Сергіївським майданом також була знесена через пошкодження у роки Другої світової війни[16]. Так майже вся історична забудова навколо та у сквері була знищена.

Біля вічного вогню стоїть Пам'ятник Героям, які поклали голову за незалежність та свободу України. Початково він був присвячений борцям Жовтневої революції, але 2015 року активісти Майдану перефарбували пам'ятник у кольори прапору України та демонтували радянську меморіальну дошку, замінивши її новою з написом: «Героям, які склали голову за Незалежність та свободу України»[17]. Останні кілька років вогонь погашений[1]. Сквер відремонтований у серпні 2008 року, до 65-ї річниці зайняття міста радянським військом та завершення окупації нацистами[18]. У 2021 році планувалася реставрація скверу вартістю понад 6 мільйонів гривень[19]. У 2024 році замовлено ремонт пішохідних доріжок у сквері вартістю 200 тисяч гривень[20].

На початку 2025 року сквер закрито на реконструкцію. Проєкт створений компанією «РС Інжиніринг» за 1.5 мільйонів гривень[21][22]. 19 травня 2025 року в медіа були опубліковані візуалізації нового скверу «Сквер Вогню»[23]. Проєкт та концепція були створені без громадських обговорень[24]. Вони включають створення нових пішохідних доріжок, зміну зелених зон, встановлення нових лав та ліхтарів. Радянський монумент з вічним вогнем планується залишити як центральний елемент скверу, поруч розмістити стенди з архівними фотографіями цього місця, а також встановити чи перенести з майдану Архітекторів копію Успенського собору. У куті скверу, де оглядовий майданчик на Благовіщенський собор, планується створити фонтан. 5-м етапом реконструкції центру міста, який також включає перебудову Лопанської набережної та інших навколишніх зон, заплановано відновлення мосту, що існував між пасажем та сквером у 1877—1945 роках[21]. Чи повернуть на місце зниклий міст — невідомо. У травні 2025 року демонтовано стару огорожу біля схилу та розпочате його укріплення[21].

Галерея

Див. також

Примітки

  1. а б в г д Сквер «Вечный огонь». Харьков Инфо (рос.). 11 травня 2020. Процитовано 19 травня 2025.
  2. а б Юнаков О. Архітектор Йосип Каракіс. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — С. 76. — ISBN 978-1-68082-000-3.
  3. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе / А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова. — Харьков : Фолио, 2004. — С. 89—91. — 2 500 прим. — ISBN 966-03-0276-2.
  4. Е. А. Плотичер. Слово о родном городе. — Харьков : Золотые страницы, 2009. — С. 42. — 1 000 прим. — ISBN 978-966-400-146-2.
  5. а б Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе / А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова. — Харьков : Фолио, 2004. — С. 89—91. — 2 500 прим. — ISBN 966-03-0276-2.
  6. а б Е. А. Плотичер. Слово о родном городе. — Харьков : Золотые страницы, 2009. — С. 42. — 1 000 прим. — ISBN 978-966-400-146-2.
  7. Н. Т. Дьяченко. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е изд., испр. и доп. — Харьков : Прапор, 1977. — С. 26—34. — 50 000 прим.
  8. Харьков : Архитектура, памятники, новостройки : Путеводитель / Б. Г. Клейн, И. Н. Лаврентьев, А. Ю. Лейбфрейд и др. — 2-е изд., испр. и доп. — Харьков : Прапор, 1987. — С. 22—23.
  9. Харьков : Архитектура, памятники, новостройки : Путеводитель / Б. Г. Клейн, И. Н. Лаврентьев, А. Ю. Лейбфрейд и др. — 2-е изд., испр. и доп. — Харьков : Прапор, 1987. — С. 22—23.
  10. Юнаков О. Архітектор Йосип Каракіс. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — С. 77. — ISBN 978-1-68082-000-3.
  11. Осуществленные строительством основные объекты архитектора Иосифа Каракиса // Архитектор Иосиф Каракис: Судьба и творчество (Альбом-каталог к столетию со дня рождения) / Под ред. Бабушкин С. В., Бражик Д., Каракис И. И.; Сост. Д. Бражик, И. Каракис, И. Несмиянова. — 1. — Киев, 2002. — С. 97. — (Н0(4УКР)6-8) — ISBN 966-95095-8-0. (рос.)
  12. Харьков. Вчера, сегодня, завтра / Ю. М. Шкодовский, И. Н. Лаврентьев, А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова. — Харьков : Фолио, 2002. — С. 47. — ISBN 966-03-1743-3.
  13. Вохмянин, Валерий Константинович; Подопригора, Александр Иванович. Харьков, 1941-й. Часть 2: Город в огне. — Харьков : Райдер, 2009. — 1000 прим. — ISBN 978-966-96896-7-2.
  14. admin (27 грудня 2017). Десять утраченных зданий Харькова. "Інфосіті" - інформаційно-аналітичний портал (укр.). Процитовано 19 травня 2025.
  15. а б в Пасаж Пащенка-Тряпкіна | Харківська мапа. khuamap.netlify.app. Процитовано 19 травня 2025.
  16. ngeorgij (14 квітня 2012). Пролетарская площадь. Харьков: новое о знакомых местах (рос.). Процитовано 19 травня 2025.
  17. Харківські активісти перейменували “Вічний вогонь”. Українська правда (укр.). Процитовано 19 травня 2025.
  18. Сквер «Вічний вогонь» - Харків. wikimapia.org (укр.). Процитовано 19 травня 2025.
  19. У Харкові капітально відремонтують частину скверу "Вічний вогонь" за шість мільйонів гривень. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 19 травня 2025.
  20. Поточний ремонт пішохідної мережі в сквері у Вічного вогню по вул. Університетській, 16 у м. Харкові (ДК 021:2015: 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи). prozorro.gov.ua (ua) . Процитовано 19 травня 2025.
  21. а б в Стало відомо, як виглядатиме сквер біля Вічного вогню: роботи виконає компанія без сайту та без конкуренції. СтройОбзор. 19 травня 2025.
  22. На проєкт ремонту скверу біля “вічного вогню” у Харкові витратять майже 1,5 млн грн. Харківський Антикорупційний Центр (укр.). 5 лютого 2025. Процитовано 19 травня 2025.
  23. Малиновський, Антон (19 травня 2025). Чергова реконструкція без громадських обговорень: у Харкові представили візуалізацію капремонту скверу біля «вічного вогню». «Люк» (укр.). Процитовано 19 травня 2025.
  24. Khramov, Pavlo (19 травня 2025). Парк вогню: це що?. Medium.

Посилання

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia