Присутствені місця (Харків)

Присутствені місця Всеукраїнський будинок Червоної Армії ім. К. Е. Ворошилова
49°59′23″ пн. ш. 36°13′45″ сх. д.
Країна	Україна
Місто	Харків
Тип	споруда
Перша згадка	1785
Статус	розібрана на початку 1950-х, після пошкоджень 1941—1943 рр.
Присутствені місця Присутствені місця (Україна) Показати на мапі Україна Присутствені місця Присутствені місця (Росія) Показати на мапі Росія
Медіафайли у Вікісховищі

Присутствені місця (також Присутні місця; будівля установ управління Харківської губернії; Будинок Окрвиконкому; Всеукраїнський будинок Червоної Армії ім. К. Е. Ворошилова) — не збережена будівля в центрі міста Харкова у західній частині Соборної площі, біля кромки Університетської гірки.

Будівлю споруджено у 1785—1805 рр., реконструйовано у 1850-х, повторно реконструйовано і розширено у 1930-х роках, сильно пошкоджена (1941—1943 рр) у подіях Другої Світової війни; розібрана, як така, що не підлягає відновленню на початку 1950-х.

Присутствені місця (до 1917 року)

У XVIII столітті навпроти Успенського собору на Університетській гірці були побудовані шість одноповерхових будівель палат присутствених місць за проектом архітектора П. А. Ярославського. У 1785 році старі дерев'яні будинки знесли, а на їх місці було розпочато будівництво дво-триповерхового кам'яного будинку присутствених місць, ймовірно, за проектом італійського архітектора Джакомо Антоніо Доменіко Кваренгі[1]. Але будівництво стало довгобудом, і в процесі будівництва в проект були внесені зміни петербурзьким архітектором Андреяном Дмитровичем Захаровим[1]. У 1805 році в будинок перевели Губернське правління, незважаючи на те, що будівля так і не була остаточно добудована[2][3]. Будівля мала увігнутий напівкруглий фасад. З його будівництвом була остаточно сформована Соборна площа[4].

У 1850 році губернатором С. А. Кокошкіним було прийнято рішення про знесення недобудованого будинку. І протягом 1850—1854 років на його місці був побудований новий будинок Присутствених місць. Нова будівля була повністю триповерховою і мала, на відміну від попередньої, прямий фасад[2][3]. Після жовтневого перевороту в ньому розташувалися різні організації, в тому числі Харківський губком КП(б)У, губвиконком, губернський комітет комсомольців[4]. Також розміщувався виконком Харківської Ради робітничих і солдатських депутатів[5]. У 1928 році всі організації перевели у будівлю Держпрому[2][3].

Будинок присутствених місць 1785-1805 років споруди

Креслення кінця XVIII століття проекту будівлі Присутствених місць.	Вид Присутствених місць на початку XIX століття від Університетської вулиці з північної частини Соборної площі. Ліворуч бачимо стару дзвіницю Успенського собору.	Гравюра XVIII століття з видом Присутствених місць із зворотного боку (з Сергіївської площі)

Будинок присутствених місць 1854 року побудови

Вид з південного боку Соборної площі. На передньому плані ліворуч видно газовий ліхтар вуличного освітлення. З самого краю ліворуч бачимо початок двоповерхового хімічного корпусу Харківського університету.	По центру будівлі надбудовано невисокий фронтон. Вже використовується електричне вуличне освітлення. Праворуч видно куполи храмів Покровського монастиря.	Центральна частина фасаду.

Будинок Червоної Армії

У 1932—1933 роках будівлю було реконструйовано та добудовано архітекторами А. А. Тациєм[5][6][7], В. Ю. Каракісом[7][6], О. М. Касьяновим[5][6] та художником В. Г. Меллером[7][6]. В деяких місцях також згадується співавторство архітектора М. Ф. Покорного. Реконструкція фасаду та добудова нового крила виконані в стилі конструктивізму[8]. Після реконструкції в будівлі розмістився Всеукраїнський Будинок Червоної Армії імені К. Е. Ворошилова[4][5]. У будинку також знаходився глядацький зал на 1200 місць[6].

Будинок Червоної Армії у 1932—1941 роки конструктивізму

Афіша концерту Давида Ойстраха в Будинку РСЧА, 1938 рік.	Бідність не порок

Під час Великої Вітчизняної війни в жовтні 1941 упродовж Першої битві за Харків Будинок Червоної армії, перебуваючи на Університетській гірці, був одним з вузлів оборони міста[9]. В результаті бойових дій будівлю було значно пошкоджено й вона після цього простояла близько десяти років без використання. На початку 50-х років будинок розібрали а на його місці у 1954 році розбили сквер «Вічний вогонь»[4]. а у 1957 р. відкрили Пам'ятник борцям Жовтневої революції (тепер Пам'ятник Героям, які поклали голову за незалежність та свободу України), 1958 року в сквері урочисто запалили Вічний вогонь[6].

Будинок Червоної Армії під час війни (1941—1943 роки)

Вигляд будівлі у 1940-х роках після руйнувань від бойових дій. Праворуч видно Олександрівську дзвіницю Успенського собору	Вид з південної частини Соборної площі. Ліворуч видно хімічний корпус Університету.	Вид по центру.

Цікаві факти

Вищі чини ЗСПР, в тому числі генерали Денікін та Романовський, на тлі будівлі присутствених місць під час параду 5 липня (22 червня ст. ст.) 1919 року.

• У будинку часто проходили концерти відомих виконавців для воїнів Харківського військового округу.
• У будівлі так само проходили виставки, такі як наприклад «Передвиборна виставка» у 1938 році з нагоди 20-річчя УРСР[10][11].
• У вересні—жовтні 1941 р. в будинку експонувалася картина Івана Шульги, де у вигляді васнєцовських Трьох богатирів були зображені Сталін, Ворошилов і Будьонний[9]. Доля картини після окупації Харкова невідома.

Примітки

1. Юнаков О. Архітектор Йосип Каракіс. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — С. 76. — ISBN 978-1-68082-000-3.
2. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе / А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова. — Харьков : Фолио, 2004. — С. 89—91. — 2 500 прим. — ISBN 966-03-0276-2.
3. Е. А. Плотичер. Слово о родном городе. — Харьков : Золотые страницы, 2009. — С. 42. — 1 000 прим. — ISBN 978-966-400-146-2.
4. Н. Т. Дьяченко. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е изд., испр. и доп. — Харьков : Прапор, 1977. — С. 26—34. — 50 000 прим.
5. Харьков : Архитектура, памятники, новостройки : Путеводитель / Б. Г. Клейн, И. Н. Лаврентьев, А. Ю. Лейбфрейд и др. — 2-е изд., испр. и доп. — Харьков : Прапор, 1987. — С. 22—23.
6. Юнаков О. Архітектор Йосип Каракіс. — Нью Йорк : Алмаз, 2016. — С. 77. — ISBN 978-1-68082-000-3.
7. Осуществленные строительством основные объекты архитектора Иосифа Каракиса // Архитектор Иосиф Каракис: Судьба и творчество (Альбом-каталог к столетию со дня рождения) / Под ред. Бабушкин С. В., Бражик Д., Каракис И. И.; Сост. Д. Бражик, И. Каракис, И. Несмиянова. — 1. — Киев, 2002. — С. 97. — (Н0(4УКР)6-8) — ISBN 966-95095-8-0. (рос.)
8. Харьков. Вчера, сегодня, завтра / Ю. М. Шкодовский, И. Н. Лаврентьев, А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова. — Харьков : Фолио, 2002. — С. 47. — ISBN 966-03-1743-3.
9. Вохмянин, Валерий Константинович; Подопригора, Александр Иванович. Харьков, 1941-й. Часть 2: Город в огне. — Харьков : Райдер, 2009. — 1000 прим. — ISBN 978-966-96896-7-2.
10. РАДЯНСЬКА УКРАЇНА. Кіножурнал, травень, 1938, № 21.Арх. № 11.
11. КІНОЛІТОПИС — Анотований каталог кіножурналів, документальних фільмів і кіносюжетів (1896—1939) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 серпня 2015. Процитовано 25 березня 2018.

Харків   Історія   Архітектура   Україна