Покорний Михайло Францович

Покорний Михайло Францович
Народження	8 листопада 1886(1886-11-08)[1]  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	1948  Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання	Одеса
Навчання	Одеське художнє училище (1905) і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1913)
Діяльність	архітектор
Учні	Торубаров Дмитро Романович і Калашников Микола Михайлович

Миха́йло Васи́льович Поко́рний (нар. 8 листопада 1886, Одеса — пом. 1948, Одеса) — український радянський художник та архітектор.

Життєпис

Народився 8 листопада 1886 року в місті Одесі (тепер Україна). 1905 року закінчив архітектурний відділ Одеського художнього училища; 1913 року — архітектурне відділення Петербурзької академії мистецтв. Під час навчання в академії брав участь в конкурсі на проєкт храму в пам'ять 300-річчя Дому Романових. Незважаючи на перемогу в цьому конкурсі Степана Кричинського, проєкт Михайла Покорного привернув увагу імператора і був ним відзначений чеком на 3000 рублів золотом. Грошей йому з друзями вистачило на 3 роки щоб жити у Франції, потім в Італії, Іспанії, Греції знайомитись з культурою і мистецтвом цих країн. Після закінчення навчання жив і працював у Санкт-Петербурзі.

З 1921 року жив у Харкові, викладав у вищих навчальних закладах.

Під час німецько-радянської війни переїхав до Одеси. Помер в Одесі у 1948 році.

Творчість

Серед архітекторських проєктів

• церква-усипальня на Волковському цвинтарі Санкт-Петербурга;
• доходний будинок на Ліговському проспекті, 121, Санкт-Петербург;
• доходний будинок на Ліговському проспекті, 153, Санкт-Петербург;
• церква в ім'я Божої Матері «Радість всіх сумуючих», проспект Металістів, Санкт-Петербург;
• будинок Червоної армії, 1934, Харків, (співавтори Каракіс Йосип Юлійович, Касьянов Олександр Михайлович та Меллер Вадим Георгійович);
• житловий кооператив «Комунальник» (Харків);
• житловий кооператив «Колективізатор» (Харків);
• житловий кооператив «Новий побут» (Харків);
• клуб металістів (Таганрог)[2];
• Селянський санаторій імені Всеросійського центрального виконавчого комітету на Хаджибеївському лимані (1928, у співавторстві з Олексієм Бекетовим);
• два будинки в Одесі — на вулиці Дерибасівській та вулиці Рішельєвській;
• санаторний комплекс «Соснівка» під Черкасами (1934—1938; разом із сином Андрієм Покорним);
• урядові будови в київських Липках.

Серед художніх робіт

• кіноплакат «№ телефону» (1930);
• «Дружній шарж» (1943, картон, графітний олівець, акварель)[3].

Серед надрукованих робіт

• «Побудова тіней в ортогональних проекціях», 1936;
• «Практичні методи побудови тіней в аксонометрії», 1937;
• «Побудова тіней в перспективі», 1940.

Примітки

1. Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
   d:Track:Q64d:Track:Q41640909d:Track:Q496126d:Track:Q19276262d:Track:Q324303d:Track:Q98818
2. tehne.com. [Архівовано 16 березня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
3. bidspirit.com. [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 466 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Андрейканіч А. І. «Українські майстри кіноплаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2014. — 96 с.; іл. сторінка 72. [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-5467-23-4.

Джерела

• http://on.od.ua/2016/11/08/segodnya-130-let-izvestnomu-odesskomu-arxitektoru-mixailu-pokornomu-46818/ [Архівовано 8 листопада 2017 у Wayback Machine.]

Портал «Біографії»   Портал «Архітектура»