Громадська думка

Грома́дська ду́мка, або суспі́льна ду́мка, опі́нія[1] — уявлення про спосіб існування свідомості, як сукупної свідомості окремих індивідів, об'єднаних у суспільні групи, які пов'язані спільністю інтересів, у якому фіксується ставлення до подій або явищ громадського життя. У повсякденному житті громадською думкою вважають думку колективу (спільноти) про події та факти внутрішнього й зовнішнього життя, поведінку окремих членів колективу. У державному управлінні для того щоб з'ясувати громадську думку органи публічної влади проводять громадські обговорення, які в Україні все помітніше отримують конституційно-правове регулювання[2].

Загальний опис

Першим згадуванням поняття «громадська думка» вважають використання латинських виразів «publika opinion» і «opinion publika» у творі «Полікратик» англійського схоласта Йоханнеса фон Солсбері. Й. фон Солсбері є представником раннього гуманізму, читав класиків античності і від них сприйняв думку про владу «opinion publika». Тому складно дізнатися, коли саме виникли тема громадської думки стосовно суспільного життя та саме поняття. Напевно, можна говорити, що це відбулося у часи виникнення людської цивілізації та демократії. 

Структура громадської думки

У структурі громадської думки вирізняють три компоненти:

— раціональний (утворюють знання про об'єкт);

— емоційний (утворюють емоційне сприймання об'єкта та емоційні переживання, які виявляються у певних почуттях);

— вольовий (утворюють волю особистості, яка входять суб'єкт громадської думки).

Носіями громадської думки є члени суспільства. Часто суспільна думка може бути суперечливою.

Функції громадської думки

Загалом громадській думці властиві такі функції:

• Інформаційна, сутністю якої є надання інформації про суб'єкнивний світ людини, її ставлення до подій і явищ дійсності.
• Нормативна або регулятивна, що формує соціальні, політичні, культурні, моральні правила і норми в суспільстві, цінності та їх установки.
• Оціночна, що виявляється у формуванні ціннісного судження з якогось питання.
• Експресивна, що реалізовується у впливі на державні інститути влади та органи управління.
• Консультативна, що передбачає участь у підготовці і прийнятті певних рішень управлінськими органами, надання необхідних порад, консультацій з тієї чи іншої проблеми.
• Директивна, що полягає у винесенні рішень із суспільно важливих проблем і знаходить вияв під час виборів, референдумів, а також у різних формах самоврядування.
• Прогностична, що уможливлює прогнозування суспільних змін, виявлення та усунення деструктивних факторів у суспільному житті.
• Виховна, що забезпечує вплив на поведінку людини.
• Критична, що вказує на наявні в суспільстві недоліки шляхом проведення мітингів, демонстрацій, страйків, виступів.

Необхідними умовами реалізації функцій громадської думки є демократичність політичного та економічного суспільного устрою; забезпечення вільного висловлювання своєї думки; наявність вільного і безперешкодного доступу громадськості до необхідної інформації як засобу формування компетентної думки;взаємодія громадської думки, владних структур, засобів масової інформації, політики та ідеології.

Див. також

• Суспільство
• Думка
• Громадська думка (газета)

Примітки

1. Опінія // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Нестерович В.Ф. Конституційно-правове утвердження громадських обговорень в Україні. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2018. № 1. с. 32—44.

Джерела

• Громадська думка [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
• Нестерович В.Ф. Конституційно-правове утвердження громадських обговорень в Україні. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2018. № 1. С. 32-44.
• Нестерович В.Ф. Конституційно-правові види громадських обговорень. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2018. № 4. С. 38-45.
• Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015
• ГРОМАДСЬКА ДУМКА [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.

Література

• В. Бебик. Вивчення громадської думки // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.98 ISBN 978-966-611-818-2
• М. Требін. Думка громадська // Політична енциклопедія. — с.231
• А. В. Яковець. Думка громадська в міжнародних відносинах // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Думка громадська [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 390-391. — 1000 екз.
• Думка громадська // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Соціологія громадської думки і журналістики [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Розділ 11 Громадська думка як об'єкт соціологічного аналізу [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Структура громадської думки [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]