«Визволення» — радянський мінісеріал із п'яти епізодів про Другу світову війну, знятий спільно декількома країнами в 1968—1972 роках, режисером Юрієм Озеровим за сценарієм Юрія Бондарева і Оскара Курганова. Знімання телесеріалу відбувалося в період з 1967 по 1971 рік.
Сюжет
Фільм перший — «Вогняна дуга», 1969 рік
Картина розповідає про Курську битву липня 1943 року. Знімання проводили в околицях міста Переяслав-Хмельницького під Києвом. Дозвіл на проведення знімання на місці дійсних подій так і не було отримано, хоча група і виїжджала в Курськ. Проблема полягала в тому, що в місцях боїв все ще залишалася значна кількість бомб і снарядів, які могли здетонувати від піротехнічних ефектів або проходження важкої військової техніки.
Фільм другий — «Прорив», 1969 рік
Триває визволення Орла і Бєлгорода, а також залишення німцями Харкова. Попереду форсування Дніпра. Реальний факт створення помилкового плацдарму на правому березі Дніпра з тим, щоб відтягнути на нього великі сили німців. Плацдарм був повністю оточений, і велика частина його захисників загинула. Лише небагатьом вдалося прорвати оточення і вийти до основної переправи радянських військ. У цей список автори включили і своїх героїв — капітана-артилериста Цвєтаєва і майора Орлова. У цей же самий час Беніто Муссоліні був заарештований в ході змови маршала П'єтро Бадольйо. За наказом Адольфа Гітлера дуче звільнила спеціальна група Отто Скорцені. Німецько-фашистські війська вторглися в Італію. Фільм закінчується Тегеранською конференцією.
Фільм третій — «Напрямок головного удару», 1969 рік
Фільм охоплює період від Тегеранської конференції до початку визволення Польщі в липні 1944 року.
15 грудня 1943 року агент німецької розвідки «Цицерон» викрадає матеріали Тегеранської конференції з британського посольства в Анкарі, в яких йдеться про майбутнє відкриття другого фронту в Нормандії. Гітлер не вірить у правдивість цих документів і вважає, що Черчилль не погодиться на такий варіант другого фронту.
У фільмі також показано момент, як 29 лютого 1944 року, наткнувшись на німців, що нібито прориваються з оточення, отримав смертельне поранення командувач військами 1-го Українського фронту Микола Ватутін. Червона армія продовжує наступ на правобережній Україні і в Білорусі.
Навесні 1944 року Ставка Верховного Головнокомандування вивчає можливі напрямки для головної наступальної операції року, планованої на літо. Георгій Жуков виїжджає в Білорусію і вивчає можливість наступу там. Після дискусій, радянське командування розробляє план Білоруської наступальної операції «Багратіон». В результаті великомасштабних бойових дій в рамках цієї операції була розгромлена група німецьких армій «Центр» і визволені землі Білорусі, частина Прибалтики і Польщі. У фільмі відтворено окремі частини цієї операції, такі, як Бобруйська операція і Мінська операція.
6 червня союзники висадилися в Нормандії, внаслідок чого, серед німецьких генералів дедалі більше зростає невдоволення Гітлером, і 20 липня вони організували замах на Гітлера з метою захоплення влади і укладення сепаратного миру з західними союзниками. Однак Гітлер залишається живий, і лояльні Гітлеру війська придушують заколот і розстрілюють його учасників.
Завершальний фільм кіноепопеї, що розповідає про останні дні війни. Його переглянула найбільша кількість глядачів, оскільки він демонструвався по Центральному телебаченню СРСР до Дня Перемоги 9 травня частіше за інших фільмів кіноепопеї. На відміну від попередніх стрічок, п'ятий фільм знімався безпосередньо в столиці НДР.
Сюди прибув цілий знімальний ешелон. Якраз в цей час в Берліні починалася реконструкція одного з центральних районів. Усі старі будинки передбачалося знести, щоб на їх місці звести сучасні будівлі, тому цей район легко віддали під зйомки. Тут можна було підривати і ламати без жодних обмежень.
Штурм рейхстагу знімався в декількох місцях: в Берліні був знайдений напівзруйнований собор, фасад і парадні сходи якого нагадували Рейхстаг; бої всередині будівлі знімалися в декораціях на «Мосфільмі», а перестрілка нагорі — в берлінському Будинку техніки.
Особливе місце в картині займає епізод із затопленням берлінського метро. За сценарієм, Гітлер наказав відкрити шлюзи і пустити води Шпрее в метро, щоб не допустити проходу по ньому радянських військ. Цей епізод частково оснований на реальних подіях, але набагато більшою мірою на офіційному трактуванні тих подій, довгий час нав'язуваних радянською пропагандою, про причетність керівництва Третього рейху і особисто Гітлера до цієї трагедії. Затоплення берлінського метро відповідно з цією версією, раніше вже було відображено і в інших художніх фільмах, як наприклад «Падіння Берліна» 1949 року. Тільки порівняно недавно стало відомо, що в реальності вибух, який призвів до руйнування тунелю і заповнення його водою на 25-кілометровій ділянці, де ховалася велика кількість мирних жителів і поранених, здійснила радянська 2-га штурмова інженерно-саперна бригада при 8-й гвардійській армії генерала В. І. Чуйкова. Кількість витягнутих тіл із затоплених станцій метро була пізніше також сильно перебільшена, оскільки вода в метро прибувала повільно і у населення було достатньо часу, щоб покинути станції, а більшість виявлених загиблих, як стверджується, найімовірніше загинули і померли ще до затоплення в силу інших причин, від ран і хвороб.
Знімання «затоплення метро» відбулося під Москвою. На одному зі шлюзів Москви-ріки побудували декорацію берлінської підземки, куди привезли вивезені в 1945 році з Берліна вагони. «Затоплення» відбувалося в результаті відкриття шлюзу.
У цьому фільмі звучить пісня «Останній бій» у виконанні Михайла Ножкина.
.svg){kind=small}
