Після визнання Радянським Союзом «Вільної Франції», в бесіді з послом СРСР Олександром Богомоловим, де Голль повторно наголосив на готовності направити на радянсько-німецький фронт бійців «Вільної Франції». Спочатку мова про авіагрупу не йшла — обговорювалася можливість перекидання механізованої дивізії з Сирії, але через низку політико-дипломатичних розбіжностей ця ідея залишилась нереалізованою.
Ініціатором направлення в Радянський Союз авіапідрозділу виступив командувач військово-повітряних сил «Вільної Франції» генерал Марсьяль Вален з групою офіцерів — полковником Шарлем Люге та капітаном авіації Альбером Мірлесом (надалі саме начальник 2-го відділу ВПС (розвідка) А. Мірлес ніс основну відповідальність за організацію формування та функціонування авіапідрозділу «Нормандія»). 19 лютого1942 року в Лондоні відбулася неформальна зустріч генерала Валена з військовим аташе СРСР у Великій Британії полковником Пугачовим: Вален висунув пропозицію створити новий підрозділ з льотчиків-добровольців, які за згоди радянського керівництва могли б воювати на радянській техніці[2]. 27 березня Пугачов проінформував Валена, що французьку пропозицію прийнято[1].
Всю адміністративну роботу з організації авіагрупи № 3 (GC3) провів Альбер Мірлес, який після цього в серпні 1942 року відбув до СРСР як заступник військового представника в СРСР генерала Петі, де сам відвідав місця дислокації групи, вирішив питання її розміщення, харчування й умундирування. Він же обрав тип літака для «Нормандії», сам зустрічав пілотів, а потім вирішував питання поповнення. З радянської сторони питаннями організації французької частини в СРСР займався начальник ГРУ ГШгенерал-майорОлексій Панфілов, але основна частина роботи лягла на полковника (з травня 1943 р. генерал-майора) Степана Тимофійовича Левандовича, який керував імпортним постачанням авіатехніки для ВПС РСЧА і здійснював зв'язок з іноземними військовими місіями[1].
Авіагрупа № 3 «Нормандія» була сформована на авіабазі Раяк в Сирії (нині територія Лівану). 1 вересня 1942 року остаточний список льотчиків і технічного складу групи № 3 подано де Голлю, який підписав остаточний наказ про формування винищувальної авіагрупи № 3 «Нормандія». Точна дата наказу невідома, але вперше в засобах масової інформації відомості про ескадрилью «Нормандія» з'явилися 15 вересня 1942 року[2].
Перша група добровольців складалася з 15 льотчиків, 39 механіків і 4 офіцерів штабу[3].
Особовий склад авіагрупи почав збиратися на авіабазі Раяк 11 червня. Це були льотчики Жан Тюлян, Ноель Кастелен, Раймон Дервіль, Андре Познанскі, Альбер Преціозі й Альбер Літольф з авіагрупи «Ельзас», що базувалася в Лівії, за що вони надалі отримали прізвисько «лівійці». 1 жовтня, після довгого і складного шляху з Лондона, до них приєдналися «англійці» — французькі льотчики Британських ВПС: Жозеф Ріссо, Ів Має, Дідьє Бегін, Марсель Лефевр, Ів Бізьєн, Ролан де ля Пуап, а також два льотчики авіагрупи «Іль де Франс» Марсель Альбер і Альбер Дюран.
Офіцери штабу: перекладачі Михайло (Мішель) Шик, Жан де Панж, Олександр Стахович. Лікар Георгій (Жорж) Лебединський. Групою авіаційних механіків командували лейтенанти Мішель Алекс і Луї Дюпре.
Командиром авіагрупи був призначений майор Жозеф Пулікен, заступником командира групи — капітан Альбер Літольф.
Після тривалих переговорів Мірлеса з полковником Левандовичем (визначалися формула взаємодії, місце дислокації авіагрупи, організація фінансування і постачання; радянське командування погодилося з тим, що французька авіагрупа буде самостійною бойовою одиницею, підпорядкованою Французькому національному комітету визволення)[2], 12 листопада 1942 року «Нормандія» залишила авіабазу Раяк і через Ірак та Іран попрямувала до Радянського Союзу.
25 листопада підписано остаточну угоду між командуванням ВПС Червоної армії й військовою місією «Франції, що бореться» про участь французької ескадрильї в бойових діях на радянському фронті. Угода мала гриф «таємно», містила 14 пунктів і була складена у двох примірниках, обидва російською мовою. Французькою вона ніколи не публікувалася[4].
28 листопада 1942 року перша група пілотів авіагрупи № 3 «Нормандія» на трьох радянських пасажирських літаках Лі-2 вилетіла з Тегерана в Баку. 29 і 30 листопада літаки прибули до міста Іваново (250 км на північний схід від Москви) — місце формування підрозділу[3].
Ескадрилья «Нормандія»
4 грудня1942 року наказом командувача ВПСгенерала арміїНовикова група «Нормандія» була включена до складу радянської авіації як винищувальнаавіаескадрилья. Згідно з третім пунктом даного наказу, ескадрилья «Нормандія» озброювалася літаками Як-1[5]. Ескадрилью введено до складу 6-ї запасної авіабригади під командуванням полковника Шумова. Командування бригади залучило до складу ескадрильї ще 17 радянських механіків[1]. Тренувальні польоти здійснювалися на літаках Ут-2 (техніка пілотування), навчально-тренувальних винищувачах Як-7 (спарка) і бойових Як-1. Щоб пройти курс навчання, треба було здійснити сорок польотів з інструктором і п'ятнадцять самостійно[1].
22 березня1943 року, закінчивши перепідготовку з освоєння Як-1, група, що отримала назву «Ескадрилья „Нормандія“», вилетіла на Західний фронт[3]. Ескадрилья прибула на аеродром базування Муковнине біля міста Полотняний ЗаводКалузької області, де базувалися радянські бомбардувальники Пе-2 і була передана в оперативне підпорядкування 204-ї бомбардувальної дивізії 1-ї повітряної армії[3][6].
4 квітня вперше була піднята в повітря по тривозі пара Дервіль — Дюран на пошуки літака розвідника. 5 квітня льотчики ескадрильї стали до першого бою й знищили два перші літаки противника: під час супроводу літака-розвідника над Єльнею він був атакований парою Фокке-Вульфів, що не помітили винищувачів супроводу, які йшли набагато вище — два пілоти ескадрильї Альбер Преціозі й Альбер Дюран відкрили рахунок збитим літакам. 13 квітня — перші втрати: в повітряному бою загинули Ів Бізьєн, Раймон Дервіль і Андре Познанскі[1].
16 квітня «Нормандія» була перебазована на аеродром Мосальськ-Василівське, де включена як 4-та авіаескадрилья до складу 18-го гвардійського винищувального авіаполку 303-ї авіадивізії[6][7] (303 вад). Одним з підрозділів 303 вад була ескадрилья «Латиський стрілець» на літаках якої були нанесені білі блискавки. Згодом ці стріли стали символом 303-ї авіадивізії й назавжди — символом «Нормандії-Німану»[2].
9 червня 1943 року в ескадрилью з Шотландії прибула друга група льотчиків. Після нетривалої підготовки вони включилися в бої за Орел. Вісім з дванадцяти льотчиків поповнення загинули протягом трьох місяців боїв[1].
Авіаполк «Франція, що бореться»
Червневе поповнення дозволило розділити «Нормандію» на дві ескадрильї. Командиром першої став майор П'єр Пуяд, який прибув у СРСР 9 червня, другої — капітан Літольф. Група отримала ще дванадцять винищувачів Як-9, тим самим в строю стало 22 літаки[1].
Директивою Головного штабу ВПС Червоної армії № 1513619 від 5 липня 1943 року ескадрилья «Нормандія» переформована у 1-й окремий винищувальний авіаційний полк «Франція, що бореться» під командуванням Жана Тюляна[7]. Тоді ж авіагрупа була згадана в наказі радянського командування: Жан Тюлян і Альбер Літольф були нагороджені орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Альбер Дюран, Марсель Лефевр і старший технік Луї Дюпре — орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня[1].
17 липня — трагічний день для «Нормандії» — з бойового польоту не повернувся командир полку Жан Тюлян. Командування полком «Нормандія» прийняв П'єр Пуяд[1].
У ході реорганізації полку було ухвалене рішення замінити французький технічний персонал радянськими механіками. На цей час літаки обслуговували 40 французьких авіатехніків і близько 100 радянських авіаційних фахівців. Заміна дозволила подолати мовний бар'єр, а при потребі — збільшити кількість техперсоналу до необхідної[3]. 30 серпня в полк прибула третя група поповнення — ще дев'ять льотчиків[1].
За період з 1 квітня по 4 вересня 1943 року льотчики «Нормандії» здобули 75 безумовних і 4 можливі перемоги, а також знищили на землі 14 літаків противника. За цей час ескадрилья втратила 17 пілотів — половину свого особового складу[6].
Восени 1943-го «Нормандія» брала участь у наступі на Єльню і Смоленськ. До листопада полк збив ще 12 німецьких літаків, але і в строю залишилося тільки дев'ять льотчиків. На початку листопада залишки «Нормандії» були направлені з фронту в Тулу на переформування[1]. 4 листопада в полк прибув декрет де Голля від 11 жовтня про нагородження полку французьким орденом Звільнення. «Нормандія» стала першою військовою частиною, яка отримала цю нагороду. Загальним наказом командувача ВПС Франції № 25 чотирнадцять льотчиків «Нормандії» були відзначені подяками і нагороджені Воєнними Хрестами. Чотири радянських офіцери, три техніки і зв'язківець, капітан Агавельян, лейтенанти Кунін, Даниленко і Шилінг були нагороджені Військовими Хрестами із золотою зіркою. Перекладачі полку Михайло Шик і Олександр Стахович, а також доктор Георгій Лебединський були нагороджені Військовими хрестами з бронзовою зіркою. Лейтенант Дідьє Бегін отримав звання капітана, Марсель Альбер і Марсель Лефевр — лейтенантів, аспіранти Ріссо, Матіс і Шик — молодших лейтенантів[2].
Друге формування. R.C. «Нормандія»
Наказом командувача ВПС Франції № 7152 від 29 грудня 1943 року з 1 січня 1944 року група «Нормандія» була реорганізована у винищувальний полк «Нормандія» у складі чотирьох ескадрилей[2]. Одночасно, наприкінці грудня 1943 — початку січня 1944 року з Алжиру в полк прибуло нове поповнення — 21 льотчик, а в лютому — ще 14 пілотів, у тому числі майор Луї Дельфіно, який в травні став командиром полку. Наприкінці березні — початку квітня прибуло п'яте поповнення — 17 льотчиків. До літа 1944 року, отримавши чергове поповнення і переозброївшись на нові Як-9Т, полк мав у своєму складі вже 58 пілотів і 55 літаків, що за кількісним складом по радянським військовим міркам відповідало майже двом винищувальним авіаполкам[6].
У травні 1944 року були сформовані:
1-ша ескадрилья «Руан» під командуванням лейтенанта Марселя Альбера;
2-га ескадрилья «Гавр» під командуванням лейтенанта Іва Мур'є;
3-тя ескадрилья «Шербур» під командуванням лейтенанта Марселя Лефевра;
4-та ескадрилья «Кан» під командуванням капітана Рене Шалля.
25 травня 1944 року авіаполк «Нормандія» під командуванням майора Пуяда, маючи на озброєнні 51 винищувач Як-9, 2 навчальних літаки Як-7, один транспортний Як-6 і один літак зв'язку У-2, вилетів на фронт. Аеродром базування — Дубровка під Смоленськом. 23 червня розпочалася операція «Багратіон». За один день 26 червня «Нормандія» здійснила 73 бойових вильоти, збивши 8 літаків противника і втративши одного пілота. 29 липня полк перебазувався в Литву на аеродром Алітус[1]. А в серпні на озброєння полку надійшли винищувачі Як-3[3].
28 листопада 1944 року наказом № 0384 «за активну участь у звільненні Литовської РСР від німецько-фашистських загарбників та у форсуванні річки Німан» наказом Народного комісара оборони СРСРЙосипа Сталіна 1-му окремому винищувальному авіаційному полку Франції, що бореться «Нормандія» присвоєно почесне найменування «Німанський»[8]. Полк став іменуватися «Нормандія-Німан».
Усього до кінця війни на радянсько-німецькому фронті 96 льотчиків полку здійснили понад 5 240 вильотів, провели 869 повітряних боїв, збили 268 літаків противника (за даними штабних архівів 303 вад, або 273 за даними французької інспекції ВПС) і пошкодили 80 літаків противника[6].
За час бойових дій полк втратив 42 пілоти (34 загинули, 8 зникли безвісти): 35 в повітряних боях, 7 — при виконанні службових обов'язків. Чотирьом пощастило повернутися з полону. Дев'ять льотчиків отримали важкі поранення[1][6]. З тих п'ятнадцяти, що прибули в першій групі, в живих залишилося тільки троє — Марсель Альбер, Ролан де ля Пуап і Жозеф Ріссо.
Після закінчення бойових дій на радянсько-німецькому фронті, 1 червня 1945 року генерал де Голль ухвалив рішення про повернення льотчиків «Нормандії-Німану» на батьківщину. 5 червня пілотам оголосили про рішення Верховного Головнокомандувача Червоної армії про відправлення полку «Нормандія-Німан» до Франції на своїх бойових літаках. Літаки передавалися радянською стороною як подарунок[6].
15 червня «Нормандія-Німан» у повному складі на 42 бойових і двох командних літаках Як-3 злетіла з аеродрому Ельбінг і взяли курс на Францію за маршрутом Ельбінг — Познань — Прага — Штутгарт — Сен-Дізьє — Париж. 20 червня 1945 року полк приземлився на аеродромі Ле Бурже[3]. Оскільки полк обслуговувався радянськими механіками, то вони теж були змушені вирушити за полком у Францію, де деякі продовжували службу до початку 1946 року[9]. Крім того, з ними прибуло 24 інструктори, 6 електриків, 6 радіотехніків і 6 механіків. Усі радянські механіки були нагороджені французькими орденами Воєнного Хреста[1].
Після повернення до Франції полк 3/5 «Нормандія-Німан» на літаках Як-3 базувався на авіабазі Ле Бурже. «Нормандія» була переформована в авіаполк ППО двоескадрильного складу по 16 Як-3 в кожній і 20 вересня 1945 року включена в структуру округу протиповітряної оборони Парижа та повернулася до бойової служби. З листопада 1945 року на озброєння полку почали надходити нові літаки — «Спітфайри», NC-900 (FW-190 французького складання) і навіть «Моран-Соліньє» MS-500[10].
У січні 1946 року полк був переформований у триескадрильний і перебазований з Ле Бурже, який став головним пасажирським аеропортом Парижа, на аеродром Туссю-ле-Нобль. На базі «Нормандії» була сформована нова авіагрупа № 6, яка несла службу у французькій зоні окупації Німеччини. До квітня 1946 року на ходу залишалося 35 Як-3[10].
З січня 1947 року «Нормандія-Німан» став озброюватися британськими винищувачами-бомбардувальниками «Москіто» FB VI. У квітні того ж року полк було перебазовано у Марокко, на авіабази Рабат і Сале. Ті радянські Як-3, що залишилися на ходу, були зняті з озброєння і передані до авіаційного училища у Турі, де останні з них використовувалися ще на початку 50-х років для тренувань курсантів, а кілька літаків ще певний час продовжували використовуватися «Нормандією» в Марокко як зв'язкові[10].
1953 року полк був поділений на дві частини, одна з яких отримала назву 2/6 ескадрилья «Нормандія-Німан» (тобто 2-га ескадрилья 6-го авіакрила). Після розформування 6-го авіакрила «Нормандію-Німан» включено до складу 30-го винищувального авіаполку (2/30 «Нормандія-Німан»)[11][12].
Ескадрилья повернулася у Францію на авіабазу Оранж13 березня1962 року, а в червні 1966 року була перебазована на авіабазу BA112 в Реймсі, де і дислокувалася майже тридцять наступних років[11]. На озброєнні частини стояли винищувачі SO-4050 Vautour, а пізніше — Mirage F1 модифікацій F1C і F1CT. Ескадрилья неодноразово брала участь у багатонаціональних навчаннях ОЗС НАТО, залучалася до проведення миротворчих операцій. Зокрема брала участь у наступних операціях:
1 липня1995 року ескадрилья знову була перейменована на 2/30 «Нормандія-Німан». Базувалася на авіабазі BA132 Кольмар-Меєнайм (з 1993). 3 липня2009-го — переведена в «сплячий режим» (фр.mis en sommeil). Частина літаків і пілотів ескадрильї були включені до складу авіабази «Командант Марен ла Меле» (Реймс, Шампань). Туди ж передано Бойовий прапор «Нормандії»[13].
2011 року ухвалено рішення відновити полк «Нормандія-Німан». Відновлений Régiment de chasse RC 2/30 Normandie-Niemen, що має унікальний для сучасних французьких ВПС статус «винищувального полку», фактично є стройовою ескадрильєю. RC 2/30 стала третьою стройової ескадрильєю ВПС Франції на літаках «Рафаль» після ескадрилей EC 1/7 «Прованс» (сформована в липні 2006 року на авіабазі Сен-Дізьє) і EC 1/91 «Гасконь» (сформована в березні 2009 року також на Сен-Дізьє)[14]. Перший «Рафаль» F3 кольорів «Нормандії» приземлився на авіабазу BA118 Мон-де-Марсан25 серпня 2011 року. 1 вересня того ж року «Нормандію-Німан» у складі трьох ескадрилей SPA91, SPA93 і SPA97 (ескадрильї «Нормандії» за структурою ВПС Франції відповідають авіаланкам) введено до складу чергових сил[15].
14 вересня2012 року авіаполк «Нормандія-Німан» офіційно відзначив своє 70-річчя[14].
18-й гвардійський винищувальний авіаполк (до 7 березня1942 року — 6-й винищувальний авіаполк) був сформований на Далекому Сході у 1938 році. У боях німецько-радянської війни з 20 липня 1941 року. З квітня до червня 1943 року французька авіаескадрилья «Нормандія» радянським командуванням була включена до складу 18-го гвап як 4-та авіаескадрилья[6][7]. Після формування на базі «Нормандії» авіаполку, 18-й гвардійський авіаполк і полк французьких льотчиків разом входили до складу 303-ї винищувальної авіадивізії[7].
За період Другої світової війни 18 гвап виконав 12638 бойових вильотів і знищив 427 літаків противника. Після війни шляхи двох винищувальних полків розійшлися — 18-й гвардійський винищувальний авіаполк брав участь в Корейській війні[7].
18 вересня1992 року в Реймс відбулося святкування 50-річчя авіаескадрильї 2/30 «Нормандія-Німан», на яке були запрошені ветерани «Нормандії» з країн колишнього СРСР. В урочистостях взяли участь міністр оборони й командувач ВПС РФ, а також пілотажна група «Російські витязі». Після повернення в МосквуПавло Грачов запропонував один з авіаполків назвати «Нормандія-Німан» на знак російсько-французької дружби. Як претендента було обрано 18-й гвардійський штурмовий авіаполк. У відповідь у 2006 році уряд Франції «за мужність і героїзм, проявлені в роки Другої світової війни, збереження традицій і дбайливе ставлення до пам'яті фронтової дружби» нагородив 18 гшап державною нагородою Франції — Хрестом ордену Почесного легіону[7].
У списки особового складу 1-ї ескадрильї 18-го гвардійського авіаполку навічно внесений громадянинФранції, льотчик ескадрильї «Нормандія-Німан» Марсель Лефевр[7].
18-й гвардійський, Вітебський, двічі Червонопрапорний орденів Суворова другого ступеня і Почесного легіону авіаційний полк «Нормандія-Німан» розформований 19 листопада2009 року[16][17].
У селі Хотенки, що біля Козельська, є стела бойової дружби радянських і французьких льотчиків[25].
У вересні 2006 року в Ле-Бурже відкрито меморіал пілотам полку «Нормандія-Німан»[26].
Музеї полку «Нормандія-Німан» є в Ле-Бурже[27], у середній школі № 29 міста Іваново[28], у гімназії міста Фрязіно[29] та в середній школі № 9 міста Борисов[30].
Цікаві факти
В часи Другої світової війни у французів служити в полку «Нормандія-Німан» було престижно. Це пояснюється тим, що, узгоджуючи співвідношення французьких і радянських військових звань, Альбер Мірлес пішов на невеличку хитрість: оскільки у радянській армії усі пілоти мали офіцерський статус, то, для відповідності статусу, французам, які не мали офіцерських звань і були відряджені до СРСР, тимчасово присвоювалися звання аспірантів, яке у французькій армії відповідає кандидату в офіцери. У Червоній армії звання «аспірант» не було, а у французькій армії не було звання «старший лейтенант». Тому аспірантів французької армії прирівняли до молодших лейтенантів Червоної армії, молодших лейтенантів — до лейтенантів, а лейтенантів — до старших лейтенантів. Від капітана і вище військові звання офіцерів «Нормандії» відповідали радянським званням. Таким чином, французькі льотчики, які стали пілотами після закінчення льотних курсів і мали звання від капрала до старшого сержанта, потрапивши до «Нормандії-Німану», автоматично ставали офіцерами. Твердження, що французьким льотчикам в Червоній армії присвоювалося звання на ступінь вище, не відповідає дійсності[1].
Командир ескадрильї «Руан» лейтенант Марсель Альбер і командир ескадрильї «Гавр» лейтенант Ролан де ля Пуап стали першими іноземцями, яким були вручені вищі радянські нагороди. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 листопада1944 року вони були удостоєні звання Героїв Радянського Союзу з врученням орденів Леніна і медалей Золота Зірка[1]. Цікава ще одна подробиця. 16 квітня1943 року льотчики «Нормандії» стали радянськими гвардійцями — цього дня ескадрилья була включена до складу 18-го гвардійського винищувального авіаполку й автоматично її військовослужбовці отримали гвардійський статус. У складі полку ескадрилья перебувала до 5 липня 1943-го. Таким чином, усі бійці «Нормандії-Німану», що служили в ній у цей період, — гвардійці.
«Нормандія-Німан» була не єдиною французькою авіаційною частиною, сформованою у СРСР. У 1944 році у Тулі розпочалося формування авіадивізії «Франція», яке у цілому було завершене в червні 1945 року, вже після капітуляції Німеччини[1]. Відповідно, участі в бойових діях дивізія не брала. Разом з дивізією планувалося сформувати командування та інспекцію французьких ВПС у СРСР. Одним із членів інспекції мав стати відомий письменник і авіатор Антуан де Сент-Екзюпері[31].
Авіатори полку не залишилися осторонь морального засудження агресії Російської Федерації проти України. У травні 2014 року, в рамках місії НАТО з посилення захисту східних партнерів, до Польщі здійснили переліт чотири винищувачі «Рафаль»ВПС Франції, три з яких — зі складу полку «Нормандія-Німан». При цьому «щити» — традиційні емблеми підрозділу на кілях літаків виявилися зафарбованими. Хоча особи у ВПС Франції ніяк не коментують даний факт, експерти такий демарш розцінюють як «свого роду антиросійську демонстрацію»[32].
Франсуа де Жоффр.Нормандия-Неман: Воспоминания пилота = de Geoffre F. Normandie-Niemen. Souvenirs d’un pilot. — Paris: Editions Andre Bonne, 1952 / Пер. с франц. Г. П. Загревского. — Изд. 2-е. — М. : Воениздат, 1982. — 99 с.
Лукашин В. И.Против общего врага. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Воениздат, 1976. — 192 с.