Антуан де Сент-Екзюпері
Антуа́н де Сент-Екзюпері́ (фр. Antoine Marie Roger de Saint-Exupéry, серед друзів відомий як Сент-Екзюпері; 29 червня 1900, Ліон — 31 липня 1944, Тірренське море) — французький письменник і авіатор, граф. Автор твору «Маленький принц». БіографіяНародився у старовинній прованській аристократичній родині. Батько помер, коли Антуану було 4 роки, і вихованням 5 дітей займалася мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері. Антуан закінчив школу єзуїтів у Монтре. Його рідні готували йому блискуче майбутнє, але доля хлопчика визначилася, коли в місті Амберьє 12-річного Антуана взяв із собою в демонстраційний політ льотчик Жюль Ведрін[10]. В ті роки, на світанку ери повітроплавання, професія льотчика була рідкісною та романтичною. Вона цілком відповідала характеру й прагненням юнака, закоханого в небо. З початком Другої світової війни повернувся до французької військової авіації, а після капітуляції Франції, наприкінці 1940 року, емігрував до США. У Нью-Йорку 1943 року вийшов друком «Маленький принц». Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. Це єдине видання, яке побачило світ за життя автора.  Із 1943 року служив військовим льотчиком у французькій армії у Північній Африці. Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.  Друзі Антуана згадували, що в останній рік життя письменник чимало ризикував своїм життям. Перед своїм останнім польотом залишив записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую…». Через свій вік та поранення, мав певні вади здоров'я та обмеженість рухів[11]. 31 липня 1944 року вирушив у бойовий виліт, з якого не повернувся. До кінця XX століття Екзюпері вважали зниклим безвісти, однак 1998 року з'явилося підтвердження його смерті. .JPG) У 1998 році у сіті рибалки Жана-Клода Б'янко потрапив браслет Антуана, який став ключем до підтвердження його смерті. У травні 2000 року дайвер Люк Ванрел знайшов рештки літака Антуана Lockheed P-38 Lightning на глибині 70 метрів. Зараз ці уламки зберігаються у музеї авіації та космонавтики в паризькому передмісті Ле Бурже. Восени 2003 року поруч з ним знайшли рештки іншого літака, збитого за рік до Екзюпері. Пілотом у ньому був Алексіс цу Бенгайм унд Штайнфурт, молодий німецький хлопець, який розбився під час свого першого і останнього польоту[12]. 1945 року «Маленького принца» надрукували у Франції. У розпорядженні французького видавця не було малюнків Сент-Екзюпері, тому їх копіювали з американського видання і, як з'ясувалося значно згодом, іноді зі значними помилками. Французька публікація 1945 року стала джерелом усіх наступних. Деякі помилки вкралися і в текст. 1948 — опубліковано незакінчену повість «Цитадель». СмертьІснує кілька версій смерті Антуа́на де Сент-Екзюпері́ в авіакатастрофі 31 липня 1944 р.:
Коли у 2004 році залишки літака нарешті змогли підняти на поверхню, на них не знайшли слідів обстрілу. Виявилось, що літак увійшов у воду на великій швидкості, що висунуло на перший план версію самогубства письменника.[14] Консуело де Сент-Екзюпері (дружина) Зі своєю красунею-дружиною Екзюпері зустрівся 1930 року, під час праці в Буенос-Айресі. Консуело Гомес Карільйо, устигла вже двічі побувати у шлюбі. Її другий чоловік, гватемальський дипломат і письменник Енріко Гомес Карільйо помер від інсульту.[15] 29-річна багата вдова чудово розумілася на живописі, непогано ліпила, дружила зі Сальвадором Далі та Максом Ернстом. Була відома своєю ексцентричністю: на світський прийом графиня де Сент-Екзюпері могла прийти у лижному костюмі та гірських черевиках. Обоє були відомі емоційною нестабільністю, безрозсудними вчинками, які затьмарювали їхній шлюб і є предметом вивчення психоневрологів.[14] Вона внесла в життя Антуана поезію, фантазію, легкість, матеріальні статки. Троянда з «Маленького принца» була списана саме з Консуело. Роман «Нічний політ», розпочатий у період їхніх палких стосунків, було написано фактично завдяки твердій стійкості Консуело: Сент-Екзюпері одержував доступ до спальні лише тоді, коли в щілину під дверима просовував чергові 5-6 списаних аркушів рукопису. У розлуках Сент-Екзюпері дуже сумував за Консуело. За два дні до того, як вирушити на війну, він заздалегідь написав розгорнуте любовне послання дружині: «Виткай для мене плащ із твого кохання, Консуело, і жодна куля не зачепить мене!». Тим не менш Сент-Екзюпері залишив права на свою літературну спадщину коханці Неллі де Воге, яка опублікувала першу біографію письменника під псевдонімом П’єр Шевріє. Ображена Консуело так і не змогла добитися справедливості. Найзнаменитіший твір "Маленький принц" створювався на квартирі Сильвії Гамільтон, якій письменник подарував рукопис книги[14]. Згідно з мемуарами Консуело, які були закінчені 1947, але видані лише у 2000 році під назвою "Мемуари Троянди", Екзюпері був був жорстоким, недбалим, жадібним, егоцентричним і марнотратним[16], хоча і сама дружина письменника відрізнялася хворобливою поведінкою, істеричністю і проходила лікування в психіатричній клініці. Прихильники Сент-Екзюпері стверджують, що мемуари є підробкою. Незважаючи на проблеми в шлюбі, основною його силою було кохання. В одному з останніх листів Екзюпері написав:
Політичні поглядиНа початку війни був прихильником режиму Віші і палко ненавидів генерала де Голля, якого навіть називав "новим Гітлером". Де Голль був настільки ображений, що заборонив твори Екзюпері, як до того це зробили і нацисти[16] Бібліографія
Галерея
Див. також
Примітки
Посилання
 Вікіцитати містять висловлювання від або про: Антуан де Сент-Екзюпері  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Antoine de Saint-Exupéry
|
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
