Стржельчик Владислав Гнатович

Стржельчик Владислав Гнатович
Стржельчик Владислав Гнатович
Народився	31 січня 1921; Петроград, РРФСР
Помер	11 вересня 1995 (74 роки); Санкт-Петербург, Росія; рак головного мозку[d];
Поховання	Літераторські мостки
Громадянство	СРСР; Росія; Російська СФРР
Діяльність	актор, театральний педагог
Вчителі	Бабочкін Борис Андрійович
Заклад	Великий драматичний театр імені Георгія Товстоногова, Російський державний інститут сценічних мистецтв[d] і Санкт-Петербурзький державний інститут культуриd
Роки діяльності	1938 — 1993
У шлюбі з	Шувалова Людмила Павлівнаd
IMDb	nm0835470
Автограф
	Нагороди та премії
	; ;
	Стржельчик Владислав Гнатович у Вікісховищі

Владислав Гнатович Стрже́льчик (рос. Владислав Игнатьевич Стржельчик; 31 січня 1921, Петроград, Російська РФСР — 11 вересня 1995, Санкт-Петербург, Росія) — радянський, російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1954). Народний артист РРФСР (1965). Лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1971). Народний артист СРСР (1974).

Життєпис

Батько майбутнього актора Ігнац Стжельчик (Ignacy Strzelczyk) був за походженням поляком і оселився у Петербурзі на початку XX ст. Владислав був пізньою дитиною в родині.

Брав участь у акторській бригаді, що давала концерти на фронті у роки 1941—1945. Але війну починав простим піхотинцем. Нагороджений орденами і медалями.

Закінчив студію при Ленінградському Драматичному Театрі (1947, майстерня Бориса Бабочкіна), де працював з 1940 р.

У Великому драматичному театрі дебют відбувся у виставі Шекспіра «Багато галасу з нічого» (роль Клавдіо). Він був серед тих акторів, котрі грали і комедійні, і драматичні ролі. Непогано відчував себе у костюмованих ролях, де було мало текстів, доповнював їх жестами. Але свідчили, що був педантом і ретельно готував власні ролі, був вдячним долі, що дозволила вижити у роки війни і стали актором.

Дебютував у кіно епізодичною роллю у фільмі «Машенька» (1940). Зіграв понад ста ролей в телеспектаклях і кінофільмах; зокрема, в ряді українських картин. Яскравий характерний і комедійний актор.

Багато років був викладачем, спочатку у Ленінградскому інституті театра, музики і кінематографа (десять років), потім у Ленінградському інституті культури.

Подружжя Стржельчиків не мало власних дітей.

Помер на 75-му році життя. Похований в Санкт-Петербурзі на Літераторських містках Волковського цвинтаря.

Увічнення пам'яті

1997 — В Санкт-Петербурзі на будинку, де жив Стржельчик (вулиця Басейна, 47), було встановлено меморіальну дошку.
1998 — Заснована незалежна театральна премія імені Владислава Стржельчика, котру вручають 31 січня, у день народження актора.
2006 — До 85-річчя актора знято документальну кінострічку (рос.)«Владислав Стржельчик. Его превосходительство актер» (ВДТРК, реж. Олександр Бот).