|
Літераторські мостки
  Літераторські мостки — ділянка Волкового цвинтаря в місті Санкт-Петербург, музей-некрополь, відоме завдяки похованням низки російських письменників, науковців, акторів , художників, архітекторів. Історія створення і побутуванняУ 18 столітті Кладовище дозволили створити за наказом урядового Сенату (тодішнього кабінету міністрів Російської імперії) 11 травня 1756 року[2]. Кладовище створили у тодішньому передмісті столиці — селі Волково. У Петербург у 18 ст. взимку неодноразово забредали голодні вовки. Назву села і кладовища пов'язують саме з вовками. Неподалік цвинтаря розташовані Невський монастир та Чорна річка. Земельна ділянка була низка і заболочена, наближеність до річки сприяла частим повеням, що заливали могили. Аби дістатись до поховань, почали класти дерев'яні помости або російською — мостки. Вони і надали пізню назву тільки ділянці з похованнями російських літераторів. Через три роки по заснуванню кладовища, (1759), тут спромоглися вибудувати першу невелику церкву. Церкви горіли і руйнувались, серед них була поруйнована і церква, вибудована за проектом архітектора Вікентія Беретті. Нині існуюча Воскресенська церква — пізня. За часів СРСР начиння церкви знищили, а приміщення зробили музеєм[2]. Саме на цьому цвинтарі ховали і жертв епідемій, особливо померлих з холерних бараків. В 19 століттіНа початку 19 ст. тут почали ховати і небагатих дворян, що померли в Петербурзі. Серед них Антон Дельвіг, поет і видавець, добрий знайомець поета Олександра Пушкіна[2]. Склалась традиція ховати тут випускників Царськосільського ліцею, що дорівнював освітою університету. Коли з Франції перевезли до Петербурга труну з тілом померлого російського письменника Івана Тургенєва, поховання відбулося на Волковому кладовищі. В середині 19 ст. вже закріпилася традиція ховати небагатих дворян і різночинців-літераторів на Волковому кладовищі. Так виникають Літераторські мостки, найбільш упорядкована ділянка Волкова кладовища. З роками ця ділянка стала ознакою визнання літератора читачами столиці і імперії та набула престижу. На Літераторських містках поховано багато дореволюційних письменників лівих поглядів (М.О. Добролюбов, В.Г. Бєлінський, Д.І. Писарєв та інші). У радянський період Серед похованих тут — низка російський академіків і науковці
Тут же поховані мати В.І. Леніна та його сестри. У 1935 році Літераторські містки були перетворені на відділ Державного музею міської скульптури. Сюди було перенесено останки літераторів з цвинтарів, які призначалися для знищення, - М.Г. Помяловського, А.А. Блока, І.А. Гончарова. У окремих випадках переносили лише надгробки, але з самі останки. На території некрополя налічується близько 500 надгробних пам'яток, зокрема мають значну художню цінність. У ході реконструкції Волківського цвинтаря та створення музею «Літераторські містки» було втрачено чи загублено могили багатьох видатних петербуржців, діячів вітчизняної історії, науки та культури. Згодом тут почали ховати радянських акторів і режисерів, театральних діячів і художників, високих чинів серед радянських музеїв, розташованих у Ленінграді. Неповний перелік похованих і уславлених діячів минулого
Фотогалерея надгробків
Джерела
Примітки
Посилання
Див. також
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
