Ісус Христос втомившись у дорозі, сів відпочити біля криниці. Це було в обід, Його учні пішли у місто, щоб купити там їжі.
Саме тоді до криниці підійшла самаритянка з міста, щоб набрати води.
Ісус Христос говорить їй: «Дай Мені напитися».
Слова Спасителя дуже здивували самаритянку. Вона сказала: «Як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися в мене, самаритянки? Адже юдеї не знаються з самаритянами».
Господь сказав їй: «Якби ти знала дар Божий[2] і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав тобі води живої».
Спаситель назвав живою водою Своє Божественне вчення. Бо, як вода рятує спраглу людину від смерті, так і Його Божественне вчення рятує людину від вічної смерті і веде до вічного блаженного життя. А самаритянка подумала, що Він говорить про звичайну джерельну воду, яка у них називалася «живою» водою.
Жінка із здивуванням запитала Його: «Господи! Тобі й зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? Невже ти більший за отця нашого Якова, який дав[3] нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?»
Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. Ів.4:13-14
Та самаритянка не збагнула цих слів Спасителя і сказала: «Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.»
Ісус Христос, бажаючи, щоб самаритянка зрозуміла, про що говорить Він, спочатку звелів їй покликати до Нього її чоловіка. Говорить до неї Ісус: «Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.»
Жінка ж сказала: «Не маю я чоловіка».
Тоді Ісус Христос сказав їй: «Правду сказала, що чоловіка не маєш, бо п'ять чоловіків мала, і той, кого маєш нині, не чоловік тобі; це ти правду сказала».
Самаритянка, вражена всевіданням Спасителя, Який викрив усе її гріховне життя, зрозуміла тепер, що розмовляє не з простою людиною. Вона зразу ж звернулася до Нього, щоб розв'язати давню суперечку між самаритянами та юдеями: чия віра правильніша і чия служба угодніша Богу:
Господи, бачу, що Ти пророк. Батьки наші поклонялися на цій горі [4]; а ви говорите, що місце, де належить поклонятися [5], знаходиться в Єрусалимі.
Ісус Христос відповів їй: «Жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятися Отцеві[6] і не на горі цій, і не в Єрусалимі. Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв[7]. Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. Бог є Дух[8], і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною». Тобто істинна і угодна Богу служба є така, коли люди поклоняються Отцеві Небесному не тільки тілом і не лише зовнішніми знаками й словами, а всією своєю сутністю — всією душею — істинно вірують у Бога, люблять і шанують Його і своїми добрими ділами та милосердям до ближніх виконують волю Божу.
Почувши нове вчення, самарянка сказала Ісусу Христу: «Знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе», тобто навчить нас усього.
Тоді Ісус Христос сказав їй: «Це Я, що розмовляю з тобою».
У цей час повернулись учні Спасителя і здивувалися, що Він розмовляв з жінкою-самаритянкою. Але жоден з них не запитав Спасителя, про що Він говорив з нею.
Самарянка ж лишила свій глечик і поспішила в місто. Там вона почала говорити людям: «Ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила: чи не Він Христос?»
І люди повиходили з міста та пішли до криниці, де був Христос. Тим часом учні просили Спасителя, кажучи: «Учителю, їж».
Та Спаситель сказав їм: «Я маю їжу, якої ви не знаєте». Учні стали говорити між собою: «Хіба хто приніс Йому їсти?»
Тоді Спаситель, пояснюючи їм, сказав:
Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви (і Господь вказав їм на самаритян — мешканців міста, які в цей час ішли до Нього), як вони пополовіли і готові до жнив (тобто як ці люди бажають бачити Спасителя Христа, з якою охотою готові слухати Його і прийняти Його). Хто жнець, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли у їхню працю.Ів.4:32–38
Багато самаритян, які прийшли з міста, увірували в Христа через слова жінки. Вони просили Спасителя побути у них. Він пішов до них і пробув там два дні та вчив їх.
За цей час ще більше самаритян увірувало в Нього. Вони потім казали тій жінці: «Вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос».
З передання відомо, що самаритянка, яка вела бесіду з Христом біля Яковової криниці, весь останок життя свого присвятила проповіді Євангелія Христового. За проповідь віри Христової вона постраждала у 66 році вона була кинута мучителями у криницю. Свята Церква відзначає її пам'ять 20 березня (2 квітня н. ст.). Ім'я її св. мучениця Фотина (Світлана) самаритянка.
Отець, Богдан. Основи віри. Бесіда Ісуса Христа із самарянкою. Парафія св. вмч. Димитрія Солунського, УПЦ-КП (2009-2012). Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 2012/06/18. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |url_архіву=, |частина_джерела=, |дата_архіву= та |перекладена_назва= (довідка)
