12 апостолів

Дванадцять апостолів



(книжкова мініатюра, XIII століття)

Дванадцять апостолів (грец. απόστολος — «посол, посланник») — дванадцять найближчих учнів Ісуса Христа (не слід плутати з апостолами від 70-ти).

Згідно з євангельським оповіданням[1], під час земного життя Ісус Христос вибрав дванадцять найближчих учнів, яких називають «дванадцятьма апостолами» або «апостолами від дванадцяти». Відомості про їх життя відомі з Євангелія та Дій святих апостолів, які входять в Новозавітний канон, а також із Священного Передання.

Список дванадцяти апостолів

Дванадцять апостолів (мозаїка Баптистерія православних, Равенна, V століття)

1. Андрій (грец. Ανδρέας, івр. אנדראס הקדוש), брат Апостола Петра, рибалка з Віфсаїди, учень Івана Хрестителя.
2. Петро (івр. פטרוס), він же Симон, син Йонин (івр. שמעון — арам. ܫܡܥܘܢ ܟܐܦܐ Шимон Бар-Йона — син Іони), також званий Кифа (івр. כיפא‏), (Кам'яна скеля), брат Апостола Андрія.
3. Іван (син Зеведея), (івр. יוחנן בן זבדי, Йоханан Бен-Заведі), також прозваний Богословом, брат Апостола Якова. Разом з братом названий Ісусом «Сини грому» (Воанергес). Згідно церковної традиції ототожнюється з євангелістом Іваном, євангеліст.
4. Яків Зеведеїв (син Зеведея), (івр. יעקב בן זבדי, Яаков Бен-Заведи), брат Апостола Іоанна.
5. Пилип із Віфсаїди (грец. Φίλιππος, івр. פיליפ מבית צידה, Філіп Мі Бейт-Цаеда).
6. Варфоломій (арам. ܒܪܬܘܠܡܝ ܫܠܝܚܐ син Талмая івр. ברתולומאוס) він же Нафанаїл (івр. נתנאל Нетанель— «Дар Божий»), родом з Кани Галилейської, про якого Ісус Христос сказав, що це справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
7. Матвій, митар, (івр. מתתיהו (מתי) לוי, Матитьяху (Мати) Леві), він же Левій Алфєїв (об'єднання на підставі паралелізму[2]), євангеліст.
8. Фома, (івр. תומא יהודה, Тома Йехуда), званий Дидимос/Теом (Близнюк).
9. Яків Алфеїв (син Алфея), (івр. יעקב בן-חלפי, Йааков Бен Халфай), брат Тадея.
10. Юда Тадей (син Алфея), (івр. יהודה בן יעקב, Йехуда Бен-Йааков), він же Юда Яковів або Леввей, брат Апостола Якова Алфеїва.
11. Симон Кананіт, він же Симон Зилот (івр. שמעון הקנאי, Шимон Ха-Канаі).
12. Юда Іскаріот, (івр. יהודה בן שמעון, Йехуда Бен-Шимон) (івр. איש קריות, іш-кериййот — Іш (чоловік) з поселення Карійот), зрадив Ісуса Христа. Після Вознесіння Ісуса Христа замість нього в число дванадцяти апостолів увійшов Маттій (не плутати з ап. Матвієм, митарем).

За Переказами, всі апостоли від дванадцяти, за винятком Іоанна та Іуди Іскаріота[3], померли мученицькою смертю. Апостол Іоанн єдиний, хто помер власною смертю від старості.

Павло, він же Савл із Тарса (івр. שאול התרסי, Шауль Ха-Тарси), покликаний після вознесіння Ісуса Христа. Він не входить до числа дванадцяти апостолів, але є одним з найбільш шанованих (першоверховних) апостолів християнства. Павло, так само як і переважна більшість із дванадцятьох апостолів помер мученицькою смертю.

Згідно Дій апостолів, замість Юди жеребкуванням між Маттієм і Йосипом Варсавою було вибрано першого.

Шанування

Кожному з апостолів, за винятком Юди Іскаріота, в календарях християнських церков встановлені окремі дні пам'яті. Православна церква також здійснює соборну пам'ять дванадцяти апостолів 30 червня (13 липня). Апостол Петро і апостол Павло, які зробили найбільший внесок у становлення християнства (з першості порядку і праць), у православній традиції іменуються першоверховними.

Головним храмом Константинополя спочатку була церква Апостолів, побудована близько 330 року Костянтином Великим і згодом стала гробницею візантійських імператорів.

Існує звичай зображення всіх дванадцяти апостолів однією іконою або барельєфом.

Мощі апостолів знаходяться в Італії (Андрія — у Амальфі, Варфоломія — у Беневенто, Якова Алфієвого й Філіпа — в Римі, Матвія — в Салерно, Томи — в Ортоні), у Ватикані (Петра, і Тадея, і Симона Кананіта), в Іспанії (Якова Зеведеєвого — в Сантьяго-де-Компостела), в Німеччині (Маттія — у Трирі).

Див. також

• Апостоли
• Апостолів від сімдесяти
• Євангелісти
• Апостольські отці
• Раннє християнство, Розповсюдження християнства
• Дії апостолів
• Юдеохристиянство

Примітки

1. Мф 10:1—4, Мк 3:14—19, Лк 6:13—16.
2. Мф 9:9 и Мк 2:14.
3. Згідно євангельській розповіді, покінчив життя самогубством: «І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.» (Мф 27:5).

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Двенадцать апостолов.

• Апостол // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• А. Мень, «Первые апостолы».