Вдовина лептаВдови́на ле́пта (вдови́чина ле́пта) — вираз із Біблії, що став крилатим. В сучасній інтерпретації вираз — «внести свою лепту» означає: зробити посильний внесок в якусь справу. Генезис поняттяЛепта — це дрібна, розмінна монета в грецькомовному світі. Перекладається, як «малий», «тонкий». В даному випадку мались на увазі найдрібніші римські монети, що так називались в регіонах Римської імперії, де була поширена грецька мова. Опис цієї відомої історії міститься в (Мр. 12:41-44) і в (Лк. 21:1-4). Ісус Христос разом зі своїми учнями сидів навпроти скарбниці храму та дивився, як люди кидали мідні монети до скарбниці. Заможні люди жертвували багато монет, а бідна вдова змогла пожертвувати тільки дві лепти. Побачивши це Ісус промовив до своїх учнів:
В даному випадку Ісус Христос оцінював не пожертвування саме по собі, а те чим людина може пожертвувати заради Господа[1]. Образ вдовиної лепти в культуріУ російської поетеси другої половини XIX століття Ольги Чюміної є поезія під назвою «Вдовина лепта»[2]. У Олександра Пушкіна є така цитата у вірші «Мордовину»:
Біблійна історія послужила сюжетом картин Жуау Зеферіну да Кошта «Обол (лепта) вдови» (1876), Джеймса Тіссо «Вдовина лепта», що написана між 1886 та 1894 роками, Лудовіко Мацоліно фреска «Мойсей і скрижалі закону» (1525-1530) з елементом сюжету про вдовину лепту праворуч. Див. такожПримітки
Посилання |