|
Папська булла Бу́лла, раніше також буля[1] (лат. Bulla, «печатка») — у дипломатиці особливий указ, патент або грамота, видана Папою Римським, головою Католицької церкви. Назва походить від печатки, що прикріплюється внизу до документа. Використовується від часів папи Адеодата I. Також — апостольська булла (лат. bulla apostolica), папська булла (лат. bulla pontificalis, bulla papalis). Історія використанняБулла почала використовуватись приблизно з VI ст., але сама назва не мала поширення до середини XIII ст., коли такий термін почав використовуватись для внутрішніх потреб папської канцелярії. Назва стає офіційною з XV ст., коли один з відділів Папської канцелярії отримує назву регістр булл (лат. registrum bullarum). Спочатку папська булла була найпоширенішим публічним папським документом, але після XV ст. вона використовується лише з формальних або урочистих приводів. В сучасній науці термін булла стосується будь-якого докладного папського документу, що виданий у формі декрету або привілеї та для деяких менш докладних, виданих у формі листа. Сьогодні булла — це єдиний вид папського документу де використовується, як підпис, термін episcopus, servus servorum Dei (з лат. єпископ, раб рабів Божих). Для прикладу, теперішній Папа, видаючи буллу, починає її словами: Benedictus, Episcopus, Servus Servorum Dei. Раніше до булли завжди прикріплювалася металічна печатка, але тепер це робиться лише в урочистих випадках. ФормаБулла починається з рядка в якому міститься ім'я папи, його титул episcopus servus servorum Dei і далі йдуть декілька виділених слів з тексту, що будуть вважатися назвою булли (так само, як і в енцикліці). Сам текст не має ніякого формального зразка для його написання. В кінці використовується datum, що складається з числа місяця, року понтифікату, назви місця де документ був виданий, підписів та печатки. В урочистих випадках Папа підписує буллу сам, використовуючи формулу — Ego N. Catholicae Ecclesiae Episcopus (Я, ім'я, Єпископ Католицької (Вселенської) церкви). Після його підпису йдуте монограмма з підписів свідків і печатка. В більшості випадків буллу підписує член Римської курії, зазвичай кардинал-державний секретар. Булла (печатка)В основному булла робилась з металу, найчастіше зі свинцю, але в найурочистіших випадках використовувалося золото (за прикладом Візантії). На ній зображуються засновники церкви Риму — святі Петро і Павло з написами Sanctus PAulus і Sanctus PEtrus. На зворотній стороні пишеться ім'я папи, що видав документ. Печатка приєднувалась до документа шнурами з простої коноплі (для листів, що стосувалися правосуддя або покарань) і червоного та жовтого шовку (якщо вони стосувалися милості). Сама назва печатки з'явилася через те, що стародавнім оглядачам вона нагадувала своєю формою бульбашку на воді (лат. bullire — кипіти). В кінці XVIII ст. металева булла була замінена штампом червоних чорнил із зображенням святих Петра і Павла та ім'ям правлячого понтифіка навкруги нього. Але для найбільш формальних булл залишається форма металевої печатки — наприклад, булла папи Івана ХХІІІ Humanae salutis (25 грудня 1961), якою скликався Другий Ватиканський собор. ВикористанняБулла може використовуватись для будь-яких випадків. Найчастіше в буллах розглядались установчі декрети, призначання, диспенсації, відлучення від церкви, апостольські конституції, канонізації та конвокації. До появи бреве булла була єдиним видом папського листа, але тепер для більшості випадків використовується саме ця, простіша ніж булла, форма (окрім вищеперерахованих випадків). Відомі булли
Особливі буллиЗа безпосередньої участі отця Дієго де Торрес Больо, засновника індіанської місії єзуїтів у Парагваї, у 1603 році була видана перша і єдина в історії католицької церкви папська булла не на латині, а мовою кечуа. Вона була адресована братству Імені Ісусового в місті Куско (Перу) та інкській знаті папою Климентом VIII. Див. такожПримітки
Джерела
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Папська булла
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
