|
Ювілейний рікЮвіле́йний рік, Святий рік — особливий рік у католицькій церкві, під час якого Папа Римський надає вірянам церкви за виконання певних умов повний відпуст (індульгенцію). На початку своєї історії у католицькій церкві Святий рік проголошувався один раз на 50 років, протягом якого допускалась можливість особливого відпусту гріхів. Пізніше цей період зменшувався і досяг 25 років за папи Павла II. ПідґрунтяЦя традиція бере свій початок у Третій книзі Мойсеєві: Левит (25:10) «І освятите рік п'ятдесятиріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його — ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться». Старогебрейське слово yo-bale співзвучне із словом що позначало звук шофара і до нас дійшло, можливо трансформувавшись, із Jobeljahr (ювіляр), що означало звук шофара який оголошував цей особливий рік. Історія Ювілейного року в католицькій церквіВ католицькій церкві Ювілейний рік відзначають з 22 лютого 1300 року. Його започаткував своєю буллою «Antiquorum habet fida relatio» папа Боніфацій VIII — для паломників, які прибули до Рима. Спочатку Ювілейний рік мав повторюватися раз у 100 років. Але цей рік був настільки успішним, що папа Климент V у 1343 приписав його раз на 50 років, а Урбан VI у 1389 зменшив цей період до 33 років. Потім ювілейні роки святкувалися 1400, 1423 та 1450, поки папа Павло II не встановив святкування 1 раз на 25 років (починаючи з 1475 року). Одночасно було визначено головні церкви Риму та церкви у провінціях, яким дозволено повний відпуст гріхів. У березні 2015 року папа Франциск оголосив, а 11 квітня промульгував своєю буллою «Misericordiae vultus» про проведення позачергового ювілейного року з 8 грудня 2015 року до 20 листопада 2016 року та присвятив його Божественному милосердю.[1] Ювілейні роки у XX століттіРоки 20 століття були оголошені ювілейними:
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
