Список давньоруських архітектурних споруд домонгольського періоду
Список давньоруських архітектурних споруд домонгольського періоду включає перелік пам'яток архітектури, які були створені на теренах усіх давньоруських земель та князівств до Батиєвого нашестя1237—1240 років.
Список складається як зі збережених (повністю або частково) пам'яток, так і деяких втрачених або перебудованих споруд, по яких є хоч якась інформація.
Список побудований за географічним принципом.
Споруди, які добре зберегли первісні архітектурні форми.
Споруди, що вціліли більш або менш фрагментарно.
Об'єкти, що не збереглись або є фактично втрачені.
Київська земля
На території Києва та Київської землі відомо більш ніж 50 мурованих споруд X—XIII ст., з них добре збереглось до нашого часу 4, ще 5 — частково.
Первісно — зальний п'ятинавний п'ятиабсидний 12-ти стовпний 13-ти банний храм з двома рядами зовнішніх галерей. Ззовні сильно перебудований на межі XVII—XVIII ст.: зведені знову частина західної стіни і західної подвійної галереї, добудовані придільні храми з новими високими банями, тепер храм виглядає пам'яткою доби українського бароко, тільки у декількох місцях зроблені зондажі первісної цегляної кладки. Збереглися деякі мозаїки (Богоматір Оранта, Христос Пантократор) та фрески XI ст., граффіті XI—XII ст. Більша частина оздоблення храму — XVIII ст., в тому числі частково зберігся бароковийіконостас.
У 1230-ті роки після землетрусу збудовані знову склепіння, баня і південна стіна. Собор зруйнований в 1941 році. Відновлений в тому вигляді, який остаточно постав у XVIII ст. — тобто як пам'ятка доби українського бароко. Від собору XI—XIII ст. збереглися майже лише тільки нижні частини вівтарних абсид. Первісно це був великий шестистовпний однобанний триабсидний храм з виділеним нартексом. До північного членіння нартексу примикала квадратна сходова вежа (знищена в 1240 р.), до північного — маленька чотирьохстовпна триабсидна двоповерхова церква-хрещальня Іоанна Предтечі[1].
Після численних перебудов XVII—XVIII ст. має вигляд і оздоблення в стилі українського бароко. Це надбрамний чотирьохстовпний триабсидний храм (абсиди не мають виступів ззовні)[2].
В 1200 р. зі сходу була збудована стіна-контрфорс. Проте на початку XVII ст. більша частина храму обвалилася. До нашого часу збереглась лише західна половина будівлі — нартекс з хорами і західна частина наоса з двома стовпами, що вбудовані в об'єм храму 1760-х років. Первісно це був шестистовпний або восьмистовпний храм з виділеним нартексом. В північному членінні нартексу розташована сходова вежа[3].
Первісно це був шестистовпний триабсидний храм зі сходовою вежею у північному членінні нартексу. До південного членіння нартексу примикала втрачена ще у давнину маленька чотирьохстовпна триабсидна церква-хрещальня. Повністю зруйнований в 1936 р. У наш час відновлена копія собору, але не по науковій реконструкції первісного вигляду, а таким, яким він постав у середині XVIII ст., після перебудови у барокових формах. Деякі мозаїки вціліли у музеях України і Росії, а ті фрески, що зберігалися до XX ст., майже всі втрачено[4].
Зберігся лише двоповерховий нартекс, вбудований в храм XVII ст. Це був великий шестистовпний триабсидний храм з виділеним нартексом. В південному членінні нартексу знаходилась сходова вежа, в північному — маленька триабсидна каплиця. До 3-х порталів храму примикали притвори[5].
Первісно — шестистовпний триабсидний храм. При розкопках (1976—1979 рр.) віднайдені також рештки будівлі-попередника. До зруйнування в 1935 р. вже не існували первісна баня і склепіння. Нині відтворена з сучасних матеріалів у гіпотетичних формах XII ст[6].
Великий шестистовпний триабсидний однобанний храм. Не збереглись первинні склепіння і верхня частина бабинця. Перероблена в стилі українського бароко. Збереглися в інтер'єрі деякі фрески XII ст., переписані Врубелем та іншими у 1880-ті роки[7].
Первісно — чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм. Знесена в 1935 р., до того мала вигляд пам'ятки українського бароко (сильно перебудована у 1640-ві і 1690-ті роки)[8].
Чотирьохстовпний триабсидний храм з двома круглими сходовими вежами, що розташовані симетрично біля західних кутів. Храм був поруйнований ще до XVI ст., в 1907—1909 рр. архітектором (О. В. Щусєвим) були відтворені втрачені склепіння, баня та сходові вежі, проте ця новобудова навряд чи відтворює первісний вигляд храму[9].
Перебудови XI—XII ст. Поруйнована в 1240 р. На її руїнах збудована нова церква в 1630-ті рр. (знищена у XVIII ст.), потім ще одна в 1828—1842 рр. Зараз церква не існує, збереглись лише залишки фундаменту. Це був триабсидний храм — восьмистовпний або шестистовпний з окремим нартексом. До 3-х боків його примикали широкі галереї.
Після 1240 р. не функціонувала, руїни поступово розібрані у XVII—XVIII ст. Досліджена археологічно. Це був триабсидний храм — або чотирьохстовпний з галереями (східні членіння яких мали абсиди), або п'ятинавний 12-ти стовпний. В північно-західному куті знаходилась сходова вежа[19].
За даними розкопок, це була шестистовпна триабсидна церква, з півночі та півдня вона мала галереї. Руїнована під час монгольської навали, проте ще існувала на початку XVII ст., потім церква була збудована знову у 1674 і 1744 рр. Храм XVIII ст. перебудовувався, нині він теж вже не існує[20].
Зруйнована в 1240. У XIX ст. ще стояли нижні частини стін, пізніше збережений стовп храму був оформлений як каплиця. Каплиця знесена у 1935. Це був триабсидний храм — п'ятинавний 12-ти стовпний або шестистовпний тринавний з галереями[21].
Досліджена археологічно в XIX—XX ст. Шестистовпний триабсидний храм. До бічних членіннь нартексу примикали якісь споруди — можливо, сходова вежа та хрещальня[23].
Спаська церква згадується в джерелах XVI—XVII ст.ст. Ототожнюється з залишками давньоруської церкви знайденими 1897 року на вулиці Великій Житомирській, 24[24].
Розкопки XIX—XX ст. Це був чотирьохстовпний триабсидний храм, причому лише центральна абсида мала виступ ззовні. Храм був збудований, скоріш за все, смоленськими майстрами[25][26].
Поруйнований в 1240 р. храм остаточно знищений десь в середині XVIII ст. Досліджений археологічно в 1960-ті — 1970-ті рр. За одним з варіантів реконструкції це був великий п'ятинавний храм з одним рядом галерей, за іншим — тринавний шестистовпний з двома рядами галерей[35].
Напівзруйнована в 1240 р. будівля знесена на початку XVII ст. Розкопки 1936—1937 рр. та 1952 р. (М. К. Каргер). Це був великий триабсидний восьмистовпний храм[37].
Зруйнована у давнину, не існує. Неодноразово досліджувалась археологічно у XX ст. Це був шестистовпний триабсидний храм. Він був п'яти- або трибанним (були віднайдені залишки одного з малих бабинців)[38].
Новгородська божниця — 1147; знаходилась на Подолі, можливо залишки однієї з розкопаних безіменних споруд належать саме їй.
Монастир Симеона Стовпника — 1147; знаходився у Копиревому кінці, можливо залишки споруди у Киянівському провулку належать церкві цього монастиря.
Хрестовоздвиженська церква — 1212; зруйнована в давнину, дерев'яна церква на її місці існувала ще у XVIII столітті[43].
Чернігово-Сіверська земля
На території Чернігівського князівства відомо близько 15 мурованих споруд домонгольского періоду, з них добре збереглось до нашого часу 4, ще 1 — частково.
Доволі висока. Восьмистовпний триабсидний п'ятибанний храм. Первісно мав прибудівлі — дві симетричні каплиці, північну сходову вежу та південний приділ-хрещальню. У XVIII ст. зазнав перебудови. Були перекладені конхи абсид і частина склепіннь. Бічні каплиці були зламані. Південна хрещальня була знищена, на її місці зведена вежа-дзвіниця. Древня північна сходова вежа симетрично надбудована, теж з ярусом дзвонів. Перед порталами собору зведдені притвори. Мармурові стовпи в інтер'єрі обкладені цеглою[44][45][46].
Шестистовпний триабсидний однобанний храм. Дещо пізніше побудови був оточений галереями (втрачені). У XVII ст. перебудовувався у костьол. Наприкінці XVII ст. перебудований в стилі українського бароко. В 1857 р. збудована нова вівтарна частина. Склепіння і вівтарні абсиди первісного храму не збереглись. Первісний вигляд відтворено в 1950-ті рр. у процесі глибокої реконструкції (М. В. Холостенко)[48]. В процесі дослідження собору була виявлена будівля-попередник (маленька церква або палацева споруда).
Чотирьохстовпний триабсидний храм зі ступінчатою композицією верхніх частин. Перебудована в стилі українського бароко наприкінці XVII ст. Зруйнована німцями у 1943 р. Відбудована П. Д. Барановським у первісних формах в 1959 р. Від древнього храму в новобудові вціліли стіни (краще збереглись північна і вівтарна) і частина склепіннь.
Це шестистовпний триабсидний храм з трьома притворами (останні не збереглися). Зовнішній вигляд перероблений у добу українського бароко, добудовані бані над нартексом та вівтарем, з півдня прибудований приділ. Збереглися деякі фрески XII ст[50].
Втрачені у давнину. Знайдені розкопками 1953 р. (В. А. Богусевич). Існування надбрамної церкви є гіпотетичним (під час археологічних розкопок віднайдені рештки мозайок та фресок).
Втрачена у давнину. Лише фрагменти древніх будівельних матеріалів були віднайдені в 1949 р. (В. А. Богусевич). Нинішня церква в стилі козацького бароко збудована на межі XVII—XVIII ст.
Втрачена наприкінці XV — на початку XVI ст. Розкопана археологічно в 1959—1960 рр. (В. А. Богусевич) та 1965 р. (Б. А. Рибаков). Це був триконховий чотирьохстовпний триабсидний храм[55].
Спасо-Преображенський собор Спасо-Преображенського монастиря
Перебудований в стилі козацького бароко до 1678 р. Втрачений наприкінці XVIII ст., на його місті архітектор Кваренгі звів новий храм в стилі класицизму. Розкопки проводились в 1954—1956 рр. (М. В. Холостенко). Згідно з даними розкопок це був чотирьохстовпний триабсидний храм з притворами[56].
Втрачена. Збудована заново на початку XVI ст. і повністю перебудована в стилі провінційного бароко наприкінці XVIII ст. Розкопки 1971 р. (П. О. Раппопорт). Первісно це був чотирьохстовпний триабсидний храм[57].
Знищена з усім містом під час монголо-татарського нашестя. Неодноразово розкопувалась в XIX—XX ст. Згідно з даними археології це був невеликий чотирьохстовпний триабсидний храм[58].
Соборний храм Переяслава. Двічі страждав від землетрусів. Знищений після 1239 р. Нинішня церква відноситься до XVIII ст. Залишки древнього храму досліджені в 1949 та 1952—1954 рр. (М. К. Каргер) та 1975 (В. А. Харламов). Це був великий п'ятинавний храм з галереями, основне ядро було чотирьохстовпним з однією великою абсидою. До храму в XII–XIII ст. було зроблено прибудови — декілька каплиць — княжих усипалень[62].
Нині на її місці стоїть церква 1880-х рр. Це був маленький безстовпний одноабсидний храм (розкопки 1888 р., П. А. Лашкарьов, та 1945 р., Б. А. Рибаков)[68]. При розкопках були віднайдені матеріали будівлі-попередника (XI ст.)
Знищена у давнину. Розкопана в 1953 р. (М. К. Каргер). Шестистовпний триабсидний храм[71]. При розкопках були віднайдені будівельні матеріали храму-попередника (XI ст.).
Збудована князем Володимиром Мономахом. Знищена половцями ще в 1154 р. Залишки віднайдено в XIX ст., комплексні розкопки проведені в 1950 р. (М. К. Каргер). Невеликий храм, точний план його по решткам підмурків встановити не вдалось[72].
Не досліджені археологічно споруди. Відомі лише з літописів:
Великий шестистовпний храм. У середині XVIII ст. перебудований в базиліку т.зв. «сарматського стилю», при чому були втрачені склепіння і баня. Реконструкція 1900 р. (Г. І. Котов) є маловдалою і скоріш за все не відповідає первісному вигляду храму.
Середина XII століття, новий храм — другої половини XII століття[77][78].
Віднайдена археологічно в 1886 р. (А. В. Прахов), потім в 1975 р. (П. О. Раппопорт). Первісно це був невелика безстовпна одноабсидна церква з галереями. У другій половині XII ст. на її місці зведений новий храм — шестистовпний, триабсидний. Втрачена у давнину, не існує.
Первісно — білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм. Уся верхня частина, склепіння і баня знищені при перебудові церкви в костьол Св. Станислава в 1611 р. Новітня реконструкція є дуже маловдалою спробою відновити гіпотетичний первісний вигляд храму.
Втрачена у давнину. Досліджена археологічно (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич). Білокам'яний чотирьохстовпний храм, скоріш за все триабсидний[85].
Втрачена до 1627 р. Згідно з даними розкопок (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич та 1980–1981, О. М. Іоаннесян) це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм[86].
Втрачена у давнину. Згідно з даними розкопок (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич та 1979, О. М. Іоаннесян) це була білокам'яна церква у вигляді квадрифолія, 8-гранна в плані[87][88].
Втрачена у давнину. Досліджена археологічно (1935, Я.Пастернак, та 1959, М. К. Каргер). Це була білокам'яна церква у вигляді квадрифолія, 4х-пелюсткова в плані[89].
Знищена в XVII ст. Віднайдена розкопками 1958–1959 (Б. А. Тимощук, Г. Н. Логвин)[90]. Це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм з пізнішими прибудовами.
Зальний п'ятинавний 12-ти стовпний триабсидний храм з двоповерховими галереями з 3-х боків. Галереї мають приділи з абсидами у східних членіннях. Храм має 6 бань — над основним об'ємом та сходовою вежею, що розташована у південно-східній частині західної галереї. Внутрішнє оздоблення, іконостаси — XVI—XIX ст., хрест над головною банею — XV ст., вціліли деякі фрески 1108 р. З собору походять численні древні ікони та інші предмети культу (зараз у Новгородському музеї-заповіднику). На одному з порталів вціліли бронзові «корсунські» врата1120-х рр.
Великий шестистовпний триабсидний храм з виділеним нартексом. В XVII ст. прибудовано шатрову дзвіницю та зроблений підклет. Наприкінці XVIII ст. знищені 4 бічні бані собору. В результаті новітньої реконструкції відновлений позакомарний дах, відтворені 4 бічні бані. Фрагменти фресок XII ст[94].
В XVII—XVIII ст. зроблені прибудови, змінено форму даху. Це шестистовпний триабсидний храм, первісно в його об'ємі був виділений нартекс (хори зламані в XVII ст.). До північного членіння нартексу примикає кругла в плані сходова вежа. Храм має три бані (дві малі розташовані асиметрично — над південним членінням нартексу та над сходовою вежею). Фрагменти фресок 1125 р[95].
Добре збережений до нашого часу храм (спотворено лише форму даху). Це великий шестистовпний триабсидний храм, до північного членіння нартексу примикає квадратна в плані сходова вежа. Храм має три бані (дві малі розташовані асиметрично — над південним членінням нартексу та над сходовою вежею). Від фрескового розпису XII ст. збереглись деякі окремі композиції, у тому числі в бані над сходовою вежею.
Церква сильно перебудована в середині XVII ст., причому від древнього храму вціліли нижня частина північної і значна частина східної стін з вівтарними абсидами. Нова церква в плані повторює свого попередника. Це був чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм. Частково збереглись фрески 1189 р[97].
Маленький чотирьохстовпний храм з однією пониженою абидою. Перебудовувались фасади; первісний вигляд відновлено під час наукової реставрації (1948—1961 рр., Р.Кацнельсон та Л.Краснорєчьєв). Розкопки 1948 р. (А. В. Арциховський)[98].
Чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм. Церква сильно зруйнована німцями в 1943 р. Відбудована після війни у первісних формах, але загинув майже весь унікальний фресковий ансамбль 1199 р[99].
Добре збережена до нашого часу церква (реставрація 1963, Г. М. Штендер). Спотворено лише форму даху. Це чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм[100].
Церква Кирила Олександрійського Мало-Кирилівського монастиря на Нелєзінє
У 1754 р. і у XIX ст. дуже перебудована, причому від древнього храму залишились нижні частини стін. Церква повністю знищена під час війни. Це був чотирьохстовпний триабсидний, первісно однобанний храм[101].
В 1345 р. частково зведені знову склепіння і верхи стін, бабинець перебудований в XVI ст. Реставрація 1954—1957 (Г. М. Штендер). Церква зведена за зразком сучасних їй храмів Смоленська, скоріш за все тамошніми майстрами. Це чотирьохстовпний триабсидний храм, причому лише центральна абсида має вівтарний виступ ззовні. З 3-х боків до храму примикають притвори. Дослідження залишків первісних склепіннь показало, що храм мав пірамідальну конструкцію своїх верхніх частин, і був дуже схожий на Свірську церкву Смоленська[102].
Собор Різдва Іоанна Предтечі Іванівського монастиря
Добре зберігся до нашого часу. Шестистовпний триабсидний храм з трьома банями[103]. Невелика дзвіниця, поставлена безпосередньо на храм — XVI ст., притвор — кінця XVII ст.
Добре збережений до нашого часу храм, хрещатий в плані. Не має східного членіння свого основного об'єму, тобто фактично є двостовпним. Ззовні дещо перероблений у XVII—XIX ст. (планується реставрація). Майже повністю зберігся фресковий ансамбль 1150-х років, виконаний грецькими майстрами[104]. Невелика дзвіниця, поставлена безпосередньо на храм — XVI ст.
Спасо-Преображенський собор Спасо-Преображенського монастиря
Після численних перебудов (1442, 1620-ті рр.) від древнього храму залишились лише нижні частини стін. Це чотирьохстовпний триабсидний храм. Давній притвор, що примикав до західного порталу храму не зберігся до нашого часу[105].
Добре збережений до нашого часу храм, чотирьохстовпний, триабсидний. Два низьких притвора, що примикали до північного та західного порталів храму, не дійшли до нашого часу. В інтер'єрі храму збереглися кілька фрагментів давньоруського живопису[106].
Перебудовувалась у 1302 і 1441 рр. Розібрана у 1680-ті рр., на її місці наприкінці XVII ст. збудована маленька безстовпна церква Андрія Стратилата. Збереглося кілька старовинних зображень втраченого храму (XVII ст.). Розкопки 1940 р. (А. А. Строков), 1969 р. (М. К. Каргер). Це був великий шестистовпний триабсидний храм. До південного членіння нартексу примикала квадратна в плані сходова вежа. Згідно із старовинними зображеннями, храм був однобанним[108].
Збережена до нашого часу церква побудована у 1292—1294 рр., і капітально перебудована у 1682 р. Розкопки 1974 р. (Г. М. Штендер, Н. П. Пахомов). Нині існуючий храм закриває свого попередника. Це був триабсидний, скоріш за все, чотирьохстовпний, храм[109].
Збудована знову. Зараз на її місці стоїть храм 1360—1361 рр., відомий фресками XIV ст. Розкопки 1951—1955 (Л. М. Шуляк). Точний план первісної будівлі виявити не вдалося[110].
Церква Різдва Іоанна Предтечі на Опоках (на Петрятиному Дворі)
Знову зведена в 1184 р. Ще раз пребудована у первісних формах в 1453 р., збережена до нашого часу (хоча була сильно зруйнована під час війни). Розкопки 1979 р. (П. О. Раппопорт). Первісний храм був шестистовпний, триабсидний, мав виділений нартекс. Скоріш за все він був однобанним[111].
Збудована знову у 1458 р. у первісних формах церква збережена до нашого часу (перебудови та прибудови XVI—XVIII ст.). Розкопки 1980 р.(А. А. Пєскова). Первісно це був невеликий шестистовпний, триабсидний, однобанний храм[112].
Збудована знову у 1455 р. у первісних формах. Ця церква збережена до нашого часу, хоча дуже пошкоджена під час війни. Розкопки 1981 р. (П. О. Раппопорт). Це був чотирьохстовпний триабсидний, скоріш за все, однобанний храм[113].
Збудована знову у 1463 р. у первісних формах. Ця новобудова була дуже пошкоджена під час війни. Первісний храм був чотирьохстовпний триабсидний, однобанний[114].
Перебудовувалась, знищена у середині XIX ст. Нині не існує. Залишки храму розкопані в 1962 р. (С. Н. Орлов, Л. Є. Краснорєчьєв). Це був невеликий чотирьохстовпний триабсидний храм, до його західного порталу примикав притвор[116].
Знищена у 1810 р., не існує. Розкопки 1978 р. (П. О. Раппопорт). Це був маленький чотирьохстовпний триабсидний храм. Перед західним порталом знаходився притвор[117].
На її місці у 1342—1343 рр. був збудований новий храм, перебудований у XVIII—XIX ст. Зараз залишились рештки від храму XIV—XIX ст., зруйнованого під час німецько-радянської війни. Розкопки 1966—1970 (М. К. Каргер). Первісний храм був великою шестистовпною спорудою з виділеним нартексом. До північного кута нартексу примикала квадратна в плані сходова вежа[118].
Існуючий собор зведено у 1508—1515 рр., він зовсім не повторює попередній храм. Розкопки 1981 р. (В. А. Булкін). Чотирьохстовпний, скоріш за все, триабсидний храм[119].
Перебудовувався у 1365—1367 рр., а наприкінці XVII ст. знищений. Існуючий розкішний собор зведено у 1694—1699 рр., він зовсім не схожий на храм XII—XIV ст. Розкопки 1981 р. (В. Д. Білецький). Існують численні старовинні зображення собору XII—XIV ст. Це був великий однобанний триабсидний шестистовпний храм, який мав пірамідальну конструкцію склепіннь і постамент під бабинцем. У кутових членіннях пониженого нартексу були розміщені однобанні приділи. Перебудова кінця XII ст. скоріш за все була проведена смоленськими майстрами[120].
Згідно з літописами, це був найдавніший мурований храм Пскова. Знаходився в «Довмонтовому місті». В 1524 був перекладений, а на початку XVIII ст. знищений. Розкопки 1965—1966 (В. Д. Білецький). Це був чотирьохстовпний триабсидний храм[121].
Знищена ще до 1500 р. Розкопана ще в 1884—1885 рр. (Н. Є. Бранденбург). Це був чотирьохстовпний триабсидний храм з притвором перед західним порталом[122].
Знищена давно, не існує. Розкопана ще в 1884—1885 рр. (Н. Є. Бранденбург). Чотирьохстовпний триабсидний храм з притвором перед північним порталом[123].
Найдавніша мурована споруда на давньоруських землях. Перша кам'яна фортеця зведена варягами, перебудована на початку XII ст. при князеві Мстиславі(розкопки 1972—1974 рр., А. Н. Кірпічников)[124]. Залишки древніх мурів лежать під фортецею XV—XVI ст.
Древній храм перебудований майже повністю, на його місці стоїть собор 1640-х рр. Неодноразово досліджувався в 1970-ті рр. Собор XVII ст. майже повторює свого попередника. Це був чотирьохстовппний триабсидний храм[126].
Древня фортеця розташовувалась на Труворовому городищі Ізборська. Досліджена археологічно в 1974—1979 рр. (В. В. Сєдов). Дослідження показали, що мурованими були лише одна стіна та одна вежа фортеці. В XIII ст. вона неодноразово поновлялася[127].
Споруди, що вказані у джерелах як муровані, проте не досліджені археологічно:
Великий Новгород. Церква Якима та Анни. 989(?) р. або 1045(?) р. У пізніх літописах вказується як перший мурований храм міста. Дані ці сумнівні.
Великий Новгород. Церква Різдва Богородиці. 1199 р. Пізніше тут був Десятинний монастир. Церква перебудована в XIV ст., наприкінці XVII ст. зведена заново. Цей храм, в свою чергу повністю перебудований в XIX ст., знищений під час війни. Залишились руїни.
Великий Новгород. Церква симеона Стовпника. 1206 р. Надбрамна церква Аркажського Успенського монастиря.
Добре збережений до нашого часу білокам'яний храм. Чотирьохстовпний, триабсидний, однобанний. До реставрації 1891 р. зберегалися значні фрагменти первісного фрескового розпису[129].
Храм перебудований в 1660-ті рр., причому були втрачені склепіння, баня, абсиди та східна пара стовпів. Первісно це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм. Збереглися деякі фрески XII ст[130].
Колись головний храм Володимиро-Суздальської Русі. Збудований з білого каменю. Первісно — шестистовпний триабсидний однобанний собор. При перебудові в 1180-ті рр. перетворений на величний п'ятинавний 16-стовпний зальний п'ятибанний храм. Інтер'єри собору — XVIII ст., проте вціліли деякі фрески XII—XIII ст. та 1408 р.(А.Рубльов та Д.Чорний). Розкопки 1951 р. (О. В. Столетов)[131]. Храм має прибудови XIX ст. — притвор та дзвіницю.
Від первісної білокам'яної будівлі залишився лише основний об'єм на висоту до рівня склепіннь. Саме склепіння перекладене, надбрамна церква Ризположення збудована знову з тогочасної цегли в 1795—1810 рр. (первісно це був маленький чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм). З обох боків воріт прибудовані кордегардії[132].
Добре збережений до нашого часу храм — колишній княжий собор. Це білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм. Він має різноманітний скульптурний декор на фасадах. На початку XIII ст. (1229 р.(?)) до храму з 3-х боків були прибудовані бічні галереї з двома сходовими вежами в західній ділянці. Ці частини храму були знищені під час помилкової «реставрації» в 1830-ті рр. Розкопки 1945 р. (М. М. Воронін)[133].
Собор Різдва Богородиці Богородице-Різдвяного монастиря
Первісно це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм. В XVII ст. перекладені з цегли склепіння, прибудована шатрова дзвіниця. Первісний собор існував до 1860 р., коли був розібраний і зведений знову з цегли М. А. Артлебеном[134]. Цей храм XVII—XIX ст. був зруйнований в 1930-ті роки, нині він відбудований з сучасних матеріалів і зовсім не схожий на первісну будівлю.
Сучасний храм зведений на межі XV—XVI ст. у формах, приблизних до свого попередника. Дослідження 1924 р. (П. Д. Барановський) та 1958—1960 рр.(О. В. та І. О. Столетови) показали, що від старого собору залишились лише рештки стін та підмурків. Це був цегляний чотирьохстовпний триабсидний храм з галереями[135]. Можливо, галереї мали симетрично з обох боків невеликі приділи[136].
Закладена у 1158, з XIII століття зайнята монастирем.
Згідно з літописами, резиденція мала дві церкви (в тому числі надбрамну Андрієвську), муровану огорожу с вежами, різноманітні палацеві споруди. До XVII ст. ансамбль вже був у тяжкому стані. Майже всі будівлі XII—XIII ст. знесені в 1730-ті роки. Церква Різдва Богородиці впала в 1722 р., і була знову зведена в стилі провінційного бароко, від неї залишилась лише цокольна частина. Це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм. Також збереглись сходова вежа (перебудована в шатрову дзвіницю) і арка-перехід на хори. Розкопки 1920-х рр. та 1954 р. (П. О. Раппопорт). Розопані рештки стін та залишки білокам'яного ківорія[137] (нинішній — кінця XVII ст.).
Білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм. Розкопки 1954—1955 рр.(М. М. Воронін) показали, що первісно до храму з 3-х боків примикали білокам'яні галереї[138]. Вони були втрачені, ймовірно, у XVIII ст.
Сучасний цегляний шестистовпний п'ятибанний собор зведено біля 1500 р. Під південною апсидою храму вціліла т.зв. Леонтієвська каплиця — крипта XII ст. Оздоблення ще пізніше — XVII—XVIII ст., хоча на вратах XVII ст. залишились ручки у вигляді левиних голів — від дверей XIII ст. Обидва храми-попередники були теж шестистовпними, проте були білокам'яними (розкопки та дослідження М. М. Вороніна)[139].
Близько 1101—1105 (цегляний), знов зведений з білого каменю в 1222—1225
Розкопки 1936—1940 рр.(О. Д. Варганов, О. Ф. Дубинін). Собор початку XII ст. був шестистовпним триабсидним храмом з виділеним нартексом. Він мав сходову вежу. Собор XIII ст. — теж шестистовпний триабсидний, проте має з 3-х боків притвори. Він зберігся лише на пів-висоти. Верхня частина побудована з цегли в XVI ст. Іконостас, фресковий розпис собору — XVII ст., хоча вціліли деякі фрески 1233 р. Головна цінність храмового інтер'єру — первісні «золоті» ворота західного порталу і південного притвору (1230-ті рр.)[140].
Обвалився в XV ст. В 1470 р. зодчий Єрмолін відновив собор, але в дуже спотвореному вигляді. Розкішний скульптурний декор храму XIII ст. переплутаний, багато скульптурного каменю пішло на кладку склепіннь. Краще збереглась вівтарна стіна з абсидами. Розкопками виявлені залишки храму XII ст. Храми XII—XIII ст. — білокам'яні, чотирьохстовпні, триабсидні. Храм XIII ст. має з 3-х боків притвори перед порталами. Храм XIII ст. до свого руйнування в XV ст. мав пірамідальну конструкцію склепіннь та постамент під бабинцем[141].
Білокам'яна огорожа розібрана в XVII—XVIII ст. Брама з церквою Іоакіма і Анни в XVII ст. була перебудована у шатрову дзвіницю, знищену блискавкою і розібрану в 1806 р. Залишки ворот та мурів розкопані в 1936—1937 рр. (М. М. Воронін)[142].
В середині XVII ст. перебудована в трьохшатровий храм, зруйнована під час пожежі 1778 р. Сучасна барокова церква зведена у 1780-ті рр. на залишках свого попередника. Розкопки 1950-х рр. (М. М. Воронін) показали, що первісний храм був білокам'яний, чотирьохстовпний, триабсидний[143].
Храм середини XII ст. розібраний після пожежі 1778 р. Сучасна церква, збудована в 1780-ті рр. в стилі провінційного бароко, частково відтворює архітектурні форми попередника. Точне місцезнаходження і план церкви початку XII ст. невідомі (під час розкопок 1950-х рр. віднайдені лише будівельні матеріали). Храм середини XII ст. був чотирьохстовпним, триабсидним, скоріш за все однобанним[144].
Зведен знову у 1350 р. Старий собор був знесений в XVII ст. і замінений новим великим шестистовпним храмом, причому останній був збудований на новому місці. Цей останній був зведений заново в 1830-ті рр., а за радянської влади знищений. Під час розкопок були віднайдені лише будівельні матеріали від храму XIII ст[145].
Зведен знову в 1359 р. Сучасний шатровий храм будувався в 1628—1631 рр., він стоїть на залишках храмів XIII—XIV ст. Розкопки 1960 р. (М. М. Воронін). Собор XIII ст. був чотирьохстовпним триабсидним храмом, до його 3х порталів примикали притвори[146].
Збудований знову в 1501—1504 рр., потім ще раз у 1644—1646. Собор XVII ст. (великий шестистовпний храм, скоріш за все зовсім не схожий на храм XIII ст.) знищений в 1937 р., зараз відбудовується. Під час розкопок точне місцезнаходження собору встановити не вдалося, були віднайдені лише різноманітні будівельні матеріали[147].
Спасо-Преображенський собор Спасо-Преображенського монастиря
Відбудований знову в 1516 р. на старому фундаменті собор зберігся до нашого часу (фресковий ансамбль і багато ікон XVI ст.). Від храму початку XIII ст. залишились рештки фундаментів (розкопки М. К. Каргера, 1958 р.). Цей собор, як і сучасний, був цегляним чотирьохстовпним триабсидним храмом)[148].
Входоєрусалимська церква Спасо-Преображенського монастиря
У 1287 р. збудована заново. Древній храм знищений у XVII ст. Сучасна, дуже поруйнована в 1930-ті рр. церква зведена наприкінці XVIII ст. і не відтворює оригінал. Розкопки 1955 р. (М. М. Воронін). Це був чотирьохстовпний триабсидний білокам'яний храм[149].
Палацева споруда великого князя Костянтина Всеволодовича. Розібрані на будівельні матеріали у XVII ст. Залишки фундаментів, будівельних матеріалів[150].
Залишки будівельних матеріалів від невідомої цегляної споруди віднайдені в 1933 р[152].
Споруди, що згадуються у джерелах як муровані, проте не досліджені археологічно:
Владимир. Срібні (Андрієвські) ворота Дитинця. 1175 р. Перебудовані у XVII ст., увінчані трьома шатрами. На плані 1715 р. ще показані, проте невдовзі розібрані.
Владимир. Хрестовоздвиженська церква «на Торговищі». 1218 р. Показана на плані 1715 р. як однобанний храм. Невдовзі (1719 р.) вона зруйнувалась.
Знищений у давнину. На початку XX ст. на цьому місці був збудований новий храм, що зараз теж не існує. Розкопки 1926 (В. О. Городцов) та 1948 (О. Л. Монгайт) рр. Це був великий шестистовпний триабсидний храм, у південно-західному куті його основного об'єму знаходилась маленька каплиця з абсидою. До 3-х порталів собору примикали притвори.[154].
Розкопки XIX ст., 1968 р.(О. Л. Монгайт). Це був великий чотирьохстовпний храм, триабсидний (лише центральна абсида мала виступ ззовні). До 3-х порталів собору вели притвори, причому південний та північний мали абсиди, тобто слугували придільними церквами. Храм, скоріш за все, був побудований смоленськими майстрами[155].
Досліджена археологічно в 1970 р. (П. О. Раппопорт, М. Б. Чернишов). Це був невеликий безстовпний тетраконховий храм (до східного його боку примикала одна велика абсида, до інших — відкриті притвори)[156].
Збудований знову в XVI ст., перебудовувався (М. А. Артлебен). Знищений в 1944 р. Від первісної церкви були віднайдені численні залишки будівельних матеріалів[158]. Скоріш за все це був цегляний чотирьохстовпний триабсидний храм.
Смоленська земля
На території Смоленського князівства відомо близько 30 мурованих споруд домонгольского періоду, з них добре збережених до нашого часу 2, ще 1 — частково.
Близько 1146, наприкінці XIII століття прибудовані бічні галереї.
В 1630-ті рр. перебудована в костьол. Потім перебудовувалась в XVIII ст. та після 1812 р.(коли впав її бабинець). Реставрована П. Д. Барановським в 1962—1963 рр. Храм добре зберігся до нашого часу (окрім приблизно 2/3 бабинця). Це триабсидний чотирьохстовпний храм. До XVIII ст. відносяться західні прибудови — трапезна Св. Варвари та шатрова дзвіниця. Галереї храму, що оточували його з 3-х боків, були знищені ще у давнину, і через брак інформації про їхню архітектуру, не були відновлені[159].
Первісно це був чотирьохстовпний триабсидний храм. Він був оточений з 3-х боків галереєю, що мала у своїх східних компаратиментах абсиди, тобто ці її частини слугували каплицями. Галереї з каплицями, склепіння, стовпи і баня втрачені ще до кінця XVII ст., в 1770-ті рр. церква була перебудована в стилі провінційного бароко. Від древнього храму залишилась лише коробка стін.
Великий шестистовпний триабсидний храм, причому лише центральна абсида має вівтарний виступ ззовні. З трьох боків має притвори, причому південний та північний симетрично мали абсиди, тобто слугували придільними храмиками. Первісно храм мав трилопасне завершення фасадів. Під час ремонтів XVII—XVIII ст. були перекладені склепіння. Храм реставрований С. С. Подъяпольським в 1963—1964 та 1975 рр.[161]. Окремо розташована надбрамна двоярусна барокова дзвіниця храму відноситься до 1730-х рр.
Закладений В.Мономахом. Перша мурована будівля Смоленська і головна його сакральна споруда. Пошкоджений в 1611 р., а в 1674—1679 рр. остаточно знесений. Нині на його місці стоїть собор — бароковий довгобуд 1677—1772 рр. При розкопках 1965 р. (М. М. Воронін) не вдалося з'ясувати план первісної будівлі, бо залишки її перекриті сучасним храмом[162].
В XV—XVI ст. перебудовувався, а в 1633 р. знищений. Досліджений археологічно в 1972 р. (П. О. Раппопорт). Великий чотирьохстовпний триабсидний храм, причому ззовні лише центральна абсида мала вівтарний виступ. Храм мав притвори перед порталами, причому південний та північний притвори симетрично мали абсиди, тобто були придільними храмиками[165].
1145, наприкінці XII століття прибудовані галереї.
Перебудовувався, розібраний наприкінці XVIII ст. Розкопки 1972—1974 рр. (П. О. Раппопорт) показали, що це був великий шестистовпний триабсидний храм. З трьох боків собор був оточений галереями (бл. 1191 р.), які у східних своїх компаратиментах симетрично мали абсиди, тобто ці їх частини слугували приділами[166].
Знищена після 1634 р. (в тому році вона ще показана на гравюрі В.Гондіуса). Розкопана в 1909 р., ще раз — в 1972—1974 рр. (П. О. Раппопорт). Це був невеликий чотирьохстовпний триабсидний храм[167].
Невідома будівля біля залишків Смядинського монастиря
Храм був капітально перебудований на початку XVI ст., а в XVII ст. його було розібрано. Згідно з археологічними дослідженнями 1949 (І. Д. Білогорцев) та 1964 (М. М. Воронін) рр. це був невеликий чотирьохстовпний триабсидний храм, причому лише центральна абсида мала вівтарний виступ ззовні. До північно-східного та південно-східного кутів храму були симетрично прибудовані дві одноабсидні каплиці. Храм мав також притвори з півночі та заходу[169].
Знищена у давнину, досліджена археологічно в 1973 р. (П. О. Раппопорт). Маленький чотирьохстовпний триабсидний храм. Абсиди ззовні мали прямокутні форми.[171].
Невідома церква (Кирила Олександрійського?) на р. Чуриловка
Залишки знайдені наприкінці XIX ст., в 1972—1973 рр. храм був розкопаний (П. О. Раппопорт, Є. В. Шолохова). Невеликий чотирьохстовпний триабсидний храм. Лише центральна абсида мала вівтарний виступ ззовні.[172].
Католицька церква — «німецька божниця» або «німецька Богородиця» (Ecclesie beate virginis)
Втрачена у давнину, розкопана в 1950-ті рр. (Д. А. Авдусін). Це була ротонда диаметром бл. 18 м, в середині вона мала 4 стовпи, що підтримували склепіння[173].
Розкопана в 1951 р. (І. Д. Білогорцев). Чотирьохстовпний триабсидний храм, лише центральна абсида була виокремлена ззовні. Перед західним порталом був притвор[177].
Розібрана в XVII ст., тепер на її місці стоїть храм 1765 р., в стилі провінційного бароко. Досліджена археологічно в 1964—1965 рр. (М. М. Воронін). Це був великий шестистовпний триабсидний храм, лише центральна абсида мала вівтарний виступ ззовні. З 3-х боків храм був оточений галереями[178].
Залишки розкопані в 1966 р. (П. О. Раппопорт). Невеликий чотирьохстовпний триабсидний храм, лише центральна абсида мала вівтарний виступ ззовні. На початку XIII ст. храм був оточений з 3-х боків галереями[182].
Розкопки проведені в 1967 р. (П. О. Раппопорт). Це був чотирьохстовпний триабсидний храм, лише центральна абсида мала ззовні прямокутний вівтарний виступ. Храм був оточений з 3-х боків галереями[183].
Досліджувався з XIX ст. Це був великий чотирьохстовпний триабсидний храм, лише центральна його абсида мала ззовні прямокутний вівтарний виступ. З трьох боків він був оточений широкими галереями. До західних кутів галерей симетрично були прибудовані приділи. Це були маленькі чотирьохстовпні храмики, північний мав прямокутну абсиду, а південний — півкруглу. Перед західним порталом галереї розміщувався притвор[184].
Під час розкопок 1975 р. (П. О. Раппопорт) віднайдені лише різноманітні будівельні матеріали від храму. План його з'ясувати не вдалося[187]. Нова церква на цьому місці була зведена в XVIII ст. і повністю знищена в 1930-ті рр.
В XV—XVI ст. був дуже перебудований, а у XVIII ст. більша його частина знищена при побудові нового барокового храму. Дослідження XIX—XX ст. показали, що первісно це був великий п'ятинавний 16-ти стовпний триабсидний храм. На початку XII ст. були зроблені прибудови — південний притвор та декілька каплиць зі сходу та південного заходу. Від первісного храму збереглися вівтарна стіна з абсидами та частини західної стіни. Згідно з даними літописів, він був семибанним[189].
Добре збережений до нашого часу храм. Дослідження XIX—XX ст., особливо 1976 р. (П. О. Раппопорт та Г. М. Штендер). Він шестистовпний, триабсидний, однобанний. Лише центральна абсида має вівтарний виступ ззовні. Храм має пірамідальну конструкцію склепіннь. Зовнішній вигляд дещо спотворено у XVII ст. при перебудові у костьол. Добре зберігся фресковий ансамбль другої половини XII ст. (ще не всі фрески розчищені)[190].
Не зберегла первісних склепіннь і бані, а в 1961 р. зруйнована. Дослідження 1960-х рр. (М. К. Каргер, Г. В. Штихов). Це був шестистовпний триабсидний храм, лише центральна абсида мала виступ ззовні. Нині церква відбудована, проте навряд чи вітворює оригінал. Від давнього храму збереглись рештки стін (на висоту до 5 метрів).
Досліджена археологічно в 1966—1967 рр.(М. К. Каргер). Вона була дуже схожа на Свірську церкву Смоленська, і скоріш за все була побудована тамошніми майстрами. Це був великий шестистовпний храм з трьома абсидами, причому лише центральна мала виступ ззовні. До 3-х порталів вели притвори. Південний та північний притвори симетрично мали абсиди, тобто вони були приділами[191].
Зруйнована після 1664 р. Досліджена археологічно в 1976—1977 рр. (П. О. Раппопорт). Це була чотирьохстовпна, скоріш за все, триабсидна церква з галереями[193].
Розкопками 1960-х — 1970-х рр.(М. К. Каргер, П. О. Раппопорт) були віднайдені залишки церкви, що зруйнувалась у давнину. Це був великий чотирьохстовпний триабсидний храм. До 3-х боків до нього примикали галереї, що мали у західних кутах сходові вежи, а у східних — одноабсидні каплиці[195].
Перебудована в XVII—XIX ст., а бл. 1929 р. знищена. На момент руйнації від давнього храму залишались у новобудові лише три стіни (окрім вівтарної). Це був маленький шестистовпний храм, схожий на Спасо-Преображенську церкву Спасо-Єфросиніївського монастиря[197].
Перебудована у XVIII ст., а бл. 1929 р. знищена. До руйнації від первісної будівлі залишались лише дві стіни — північна та південна. Це був маленький безстовпний одноабсидний храм-усипальня[198].
Церква давно втратила баню і склепіння, а південна і частково західна стіни і два західних стовпи зруйнувались під час зсуву ґрунту у 1853 р. Розкопки 1981 р. (П. О. Раппопорт). Первісно це був невеликий шестистовпний триабсидний храм[201].
Розкопана в 1937 р. План та тип будівлі залишився дискусійним. Згідно з М. М. Вороніним, це була вежа древньої Городенської фортеці (пізніше на цьому місці був зведений замок Вітовта).[204].
Розкопана в 1980 р. (І. М. Чернявський). Це був шестистовпний триабсидний храм, при чому лише центральна абсида мала прямокутний вівтарний виступ ззовні. Зруйнована на початку XVIII ст. Сучасна церква збудована в 1720—1751 рр. і зовсім не відтворює попередника[205].
На її місці на початку XVI ст. був зведений новий храм в стилі пізньої готики. Розкопки 1961—1965 рр. (М. К. Каргер). Первісний храм був чотирьохстовпним, скоріш за все триабсидним. З 3-х боків до нього примикали галереї[206].
Досліджена археологічно в 1950-ті — 1960-ті рр. Це був шестистовпний триабсидний храм (лише центральна абсида мала виступ ззовні). До південно-західного кута церкви примикала квадратна в плані сходова вежа[207].
Споруди, що в джерелах вказані як муровані, проте археологічно не досліджені:
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 15.
↑Асеев Ю. С. Новые данные о соборе Дмитриевского монастыря в Киеве. — Советская археология, 1961.,№ 3 — С. 291—296.
↑Реутов, А. Спаська церква у верхньому місті // Храми Києва : історична енциклопедія [Електронний ресурс]. — Електрон. текстові, граф., зв. дан. і прогр. (586 Мб). — 3МЕДІА, 2001. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 28—29.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 29.
↑Каргер М. К. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб. — Советская археология, 1950., Т.13. — С. 44—60.
↑Каргер М. К. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб. — Советская археология, 1950., Т.13. — С. 34—44.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 31.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 113—114.
↑Моргілевський І. Чернігів і північне Лівобережжя. Київ, 1928 — С. 169—183
↑Асеев Ю. С. Архітектура Київської Русі. Київ — С. 42—52.
↑Логвин Г. Н. Спасский собор в Чернигове. — Ист. СССР, 1969, № 193 — С. 193.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. Каталог памятников. — С. 41—42
↑Холостенко Н. В. Исследования Борисоглебского собора в Чернигове — Советская Археология. 1967 г. № 2 — С.188—210
↑Барановский П. Д. Собор Пятницкого монастыря в Чернигове. — Памятники искусства, разрушенные немецкими захватчиками в СССР. М.-Л., 1948 — С. 13—34.
↑Моргілевський І. Чернігів і північне Лівобережжя. Київ, 1928 — С. 197—204
↑Холостенко Н. В. Ильинская церковь в Чернигове по исследованиям 1964—1965 гг. — Древнерусское искусство. Художественная культура домонгольской Русі. М. 1972 — С. 88—103
↑Богусевич В. А. Раскопки в Чернигове. — Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 1955, вып № 4, — С. 9 −11
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. Каталог памятников. — С. 40.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. Каталог памятников. — С. 43.
↑Рыбаков Б. А. Раскопки в Путивле — Археологические открітия 1965 г. — С. 154—156.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. Каталог памятников. — С. 48.
↑Раппопорт П. А. Трубчевск — Советская археология. 1973 г. № 4 — С.208—217.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 49.
↑ абвРаппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 114.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 38
↑Богусевич В. А. Остерский городок — Краткие сообщения института археологии АН СССР, 1962 г., віп 12 — С. 37—39.
↑Малевская М. В., Раппопорт П. А. Церковь Михаила в Переяславле — Зограф, Београд, 1979 г.,Т.10 — С. 30—39.
↑Асеев Ю. С. Золоті ворота Києва та Єпископські ворота Переяслава. — Вісник Київського університету, 1967 р.№ 8, вип 1. — С. 54—58.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 34
↑Асеев Ю. С., Сикорский М. И., Юра Р. А. Памятник гражданского зодчества XI в. Переяславе-Хмельницком. — Советская археология, 1967 г., № 1 — С. 199—214.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 35
↑Каргер М. К. Раскопки в Переяславле-Хмельницком в 1952—1953 гг. — Советская археология, 1954 г., Т.20 — С. 7—8.
↑Каргер М. К. Памятники переяславского зодчества XI — XII вв. в свете археологических иследований. — Советская археология, 1951 г., Т. 15 — С. 49—50.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 36
↑Каргер М. К. Раскопки в Переяславле-Хмельницком в 1952—1953 гг. — Советская археология, 1954 г., Т.20 — С. 11—19.
↑Каргер М. К. Раскопки в Переяславле-Хмельницком в 1952—1953 гг. — Советская археология, 1954 г., Т.20 — С. 22—30.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 38.
↑ абРаппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 114.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С.105
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С.106
↑Каргер М. К. Вновь открытые памятники зодчества XII — XIII вв. во Владимире-Волынском. — Учён. записки ЛГУ. Сер. ист. наук. 1958 г., вып. 29 — С.19—22.
↑ абРаппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С.107
↑Раппопорт П. А. «Старая кафедра» в окрестностях Владимира-Волынского. — Советская археология, 1977, № 4 — С. 253—266
↑Говденко М. М., Кучинко М. М. Архитектурно-Археологические исследования в Луцком замке — Археологические открітия. М. 1978 г. — С. 319—320
↑троков А. А., Богусевич В. А. Новгород Великий. — С. 121—123.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С.71.
↑Орлов С. Н., Красноречьев Л. Е. Археологические исследования на месте Аркажского монастыря под Новгородом. — Культура и искусство Древней Руси. Л., 1967 г. — С. 69—72.
↑Раппопорт П. А., Пескова А. А. Архитектурные раскопки в Новгороде. — Археологические открытия 1978 г. — С. 32—33.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 74.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 75.
↑Воронин Н. Н., Раппопорт П. А. Зодчество древнего Смоленска. XII — XIII вв. Л. 1979 г. — С. 365—371.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 80.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 76—77.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 77.
↑Кирпичников А. Н. Новооткрытая каменная крепость IX — X вв. — Памятники культуры, Новые открытия, Ежегодник 1979, 1980 г. — С. 441—455.
↑Раппопорт П. А. Раскопки церквей в Новгороде и Старой Ладоге. — Археологические открытия, 1979 г. — С. 28—29.
↑Кирпичников А. Н. Архитектурно-археологические открытия в Старой Ладоге. — Археологические открытия, 1975 г. — С. 18—19.
↑Седов В. В. Раскопки в Изборске. — Археологические открытия, 1979 г. — С. 31.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 114—115.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 77—90.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 67—76.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 149—186, 354—375.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 128—148.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 396—434.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 378—395.; Т.2. — С. 475—480.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 438—445.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 55.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 201—261.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 262—301.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 187—196., Т.2. — С. 55—58.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 27—32.;Т.2. — С. 19—42.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 68—107.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 446—457.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 91—100.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.1. — С. 39—44, 197—200.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 43—46.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 46—54.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 61—65.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 65—66.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 58—60.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 117—118.
↑Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Восточной Руси. Т.2. — С. 60—61.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 64.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С.103.
↑Каргер М. К. Раскопки церкви Бориса и Глеба в Новогрудке. — Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 1977 г., вып. 150 — С. 79—85.
↑Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. — С.104.
↑Каргер М. К. Новый памятник зодчества XII века в Турове — Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 1965 г., вып.100 — С. 130.
Література
(рос.)Воронин Н. Н. Древнее Гродно. М., Изд. АН СССР, 1954 г.
(рос.)Воронин Н. Н., Раппопорт П. А. Зодчество древнего Смоленска. XII — XIII вв. Л. 1979 г.
(рос.)Воронин Н. Н. Зодчество Северо-Западной Руси. М, 1961. — В 2-х ТТ.
(рос.)Гладенко Т. В., Красноречьев Л. Е., Штендер Г. М., Шуляк Л. М. Архитектура Новгорода в свете последних исследований. — в кн. Новгород. К 1100-летию города. М., 1964 г.
(рос.)Каргер М. К. Археологическое исследование древнего Киева. Киев. 1950 г.
(рос.)Каргер М. К. Древний Киев. М.-Л. 1958 г. В 2х тт.
(рос.)Каргер М. К. Новгород. М.-Л., 1970 г.
(рос.)Лазарев В. Н. Византийское и древнерусское искусство. М. 1978 г.
(рос.)Раппопорт П. А. Русская архитектура X — XIII вв. Каталог памятников. Л. Наука. 1982 г.
(рос.)Строков А. А., Богусевич В. А. Новгород Великий. Под ред. Б. Д. Грекова. — Л., Изд. АН СССР, 1939 г.
Ресурси мережі інтернет
Наукова бібліотека з історії давньоруської архітектури «РусАрх»:
Легенда: Жирним позначено споруди, що збереглись; курсивом позначено споруди, зруйновані в давнину; позначено споруди, знесені радянською владою; позначено споруди, знесені радянською владою, але відбудовані після 1991 р.
Прим.: 1 Належність до культових споруд гіпотетична