Притча про закваску

При́тча про заква́ску[1] або Притча про зако́ни[2] і Притча про ро́зчини[3] — це притча про Царство Боже та з чим можна його порівняти. Описується у Євангелії від Луки 13:20-21 та від Матвія 13:33.

Оригінальний текст

Євангеліє	Цитата
Від Луки (Лк. 13:20-21)	І далі вів Ісус: «З чим іще порівняти Царство Боже? Воно подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна, щоб пізніше тісто зійшло».
Від Матвія (Мт. 13:33)	Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дріжджів, що їх жінка розводить, кладе до трьох мірок борошна і залишає так, поки все тісто не зійде». (Паралельні місця: Бут 18:6, 1 Кор 5:6, Гал. 5:9 [4])

Шаблон без

Пояснення

Господь Ісус Христос, пояснюючи вчення про Царство Боже, сказав: «До чого уподібню Царство Боже?» Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж поки не вкисне все

Проста і стисла ця притча, та глибокий подвійний зміст міститься в ній: загальноісторичний процес спасіння людей і особистий процес спасіння кожної людини[2].

• Історичний процес: Після всесвітнього потопу від синів Ноєвих — Сима, Хама і Яфета виникли три раси людського роду: семіти, хаміти і яфетити. Вони і є три мірки борошна, в які Христос вкладає Свою небесну закваску — Святого Духа, вкладає усім расам людським, без будь-якого обмеження і винятку

Як жінка за допомогою закваски перетворює звичайне борошно на хліб, так і Христос за допомогою Духа Святого перетворює звичайних людей на синів Божих, на безсмертних жителів Царства Небесного[2].

Процес закваски почався в день сходження Святого Духа на апостолів і триває дотепер, і триватиме до кінця віку — аж доки не вкисне все[2].

• Особистий процес: Спаситель, через хрещення в ім'я Пресвятої Тройці, дає небесну закваску — дари Св. Духа, силу благодаті — душі кожної людини, тобто головним здібностям чи силам людської душі: розуму, почуттю (серцю) і волі. Це і є «три міри». Усі три сили душі людської гармонійно ростуть і підносяться до неба, сповнюючись світлом розуму, теплом любові і славою добрих справ, творячи людей синами і дочками Божими, спадкоємцями Царства Небесного[2].

Господь дав у приклад жінку тому, що жінка, як дружина і мати, з любов'ю готує домашній хліб для дітей і всіх домашніх, тоді як чоловік-пекар готує хліб для продажу, розраховуючи на прибуток, на вигоду[2].

Мірка (з арамейської — «сата») — це міра сипкого у гебреїв. Повна сата становить 13.5 літрів, мала сата — це половина повної сати. Гебреї на одне печиво хліба використовували три саті, або три мірки[3].

Відомо, що так як закваска і дріжджі ніби проникають одне в одне, так і зло тенетами опутує світ у всіх напрямках. Схоже, що закваска символізує зло, яке присутнє на землі між двома приходами Ісуса Христа. Але це, тут, на землі, а не в Царстві Божому[3].

Там, у Царстві Божому, закваска на дріжджах у повній гармонії барв, звуків та всього іншого, що не доступне, не відчутне й невідоме нам земним людям, бо це неперевершена краса, всемогутня та життєдайна велич, благо і неосяжна безкінечність. Під бродильною розчиною можна розуміти також активну й неспинну дію. Адже дріжджове бродіння не можна зупинити, аж поки не вкисне і не буде спечений хліб. Як розчина все більше й більше буде зброджувати, так і кількість тих, хто намагатиметься ввійти в Царство Боже, буде постійно зростати в міру розповсюдження християнства на землі. Хоч як гонитимуть християн, хоч як будуть знущатися над ними, хоч як не мучитимуть їх, прогресивного і невпинного розвитку і розквіту християнства ніхто не зупинить, «аж поки все не вкисне».

Примітки

1. від Луки 13:20-21 переклад Івана Огієнко
2. Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — С. 237. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.
3. Притчі Ісуса Христа. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 червня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |url_архіву=, |частина_джерела=, |дата_архіву= та |перекладена_назва= (довідка)
4. Трохи розчини квасить усе тісто!

Джерела

• Притчі Ісуса Христа. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 29 червня 2012. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |автор_посилання=, |url_архіву=, |частина_джерела=, |дата_архіву= та |перекладена_назва= (довідка)
• Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — С. 237. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.