Якуб з Дембна

Якуб з Дембна
пол. Jakub z Dębna, Szczekocin, Jakub Dembiński
Якуб з Дембна Герб Одровонж
Підчаший краківський
1448 — 1460
Монарх	Казимир IV Ягеллончик
Попередник	Швєнтопелк з Іжондзе та Завади^[pl]
Наступник	Якуб Обулець із Ґур і Броноциць
Чашник краківський
1457 — 1459
Попередник	Добєслав з Олевіна^[pl]
Наступник	Якуб Обулець із Ґур і Броноциць
Чашник великий коронний
1457 — 1462
Попередник	Ян Жешовський^[pl]
Наступник	Пйотр
Каштелян малоґоський
1459 — 1460
Попередник	Станіслав Ліґенза з Ґожиць^[pl]
Наступник	Міколай Ружа Боришовський^[pl]
Великий підскарбій коронний
1460 — 1468
Попередник	Ян Гінча з Роґова
Наступник	Ян Жешовський^[pl]
Великий канцлер коронний
1469 — 1473
Попередник	Ян Ґрущиньський
Наступник	Уріель Ґурка
Сандомирський воєвода
1472 — 1478
Попередник	Джєрслав із Ритв'ян^[pl]
Наступник	Добєслав Кміта^[pl]
Краківський каштелян
1478 — 1490
Попередник	Джєрслав із Ритв'ян^[pl]
Наступник	Ян Амор Юніор Тарновський
Народився	1427
Помер	15 січня 1490  Опатув, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща[1]
Похований	Цистерціанське абатство в Могилі
Відомий як	політик, посадова особа
Країна	Королівство Польське
Alma mater	Ягеллонський університет
Рід Дембіньські гербу Одровонж
Батько	Бартош з Дембна
Мати	Стахна Ґабоньська з Ґабані
У шлюбі з	Малґожата з Жерників, Аґнєшка з Бніна
Діти	Анна, Ельжбета
Брати	Пйотр, Ян

Якуб Дембіньський (Якуб із Дембна, Щекоцинів; Дембінський) гербу Одровонж (нар. бл. 1427 — пом. 15 січня 1490, Опатів) — польський державний діяч, дипломат; великий канцлер коронний, каштелян краківський.

Життєпис

Походив Якуб із лицарського роду Одровонжів, які використовували однойменний герб Одровонж. Народився близько 1427 року[2], походив із Дембна. Був молодшим сином середньозаможного малопольського шляхтича Бартоша з Дембна[3] та Стахни Ґабоньської з Ґабані. Мав двох братів — Пйотра та Яна, які померли до 1455 року[4].

1441 року був студентом Академії Краківської, від 1447 року став королівським придворним[5].

Протягом 1448–1460 років Якуб із Дембна був краківським підчашим[6], одночасно у 1457–1459 чашником краківським і протягом 1457–1462 роках чашником коронним. Напевно, від каденції Якуба почалася еволюція щодо поєднання посад чашника краківського з надвірним і усталився звичай поєднання посад чашника та підчашого[7][8]. У 1459[9]–1460 роках він згадується у джерелах як каштелян малоґоський[10].

Під час Тринадцятирічної війни Дембіньський брав участь у битвах під Хойницями (1454), Гневом (1457) і Валчом (1460). 18 листопада 1460 року в Кракові він був винагороджений за сім років війни 150 гривнями[11]. Імовірно, того ж року, як винагороду за участь у битві під Валчом, йому було надане те місто з прилеглими маєтками[12]. До 29 грудня цього ж року призначений королем підскарбієм коронним[11] (1460–1468)[13]. За час його перебування на цій посаді поступово стабілізувалася грошова система, мінімізувалося псування монети. Праця у сфері казначейства тісно пов'язувала Якуба також зі сферами багатого міщанства, зокрема, з краківськими фінансистами Вальтером Кесінґером, великорадцею краківським, і Міколаєм Крейдлером, цельником (збирачем податків, митником) краківським і жупником олькуським, а також, із родом жупників Морштинів[14].

Протягом 1460-1470-х років Якуб Дембіньський зосередив у своїх руках численні староства: бецьке (1462–1487)[15], сандецьке (1462–1479)[16], пшедецьке (1463–1471)[17], краківське (1463–1490)[18], освенцимське (1465–1480)[19], севезьке (перед 1472). Останнє було довірене Якубу завдяки військам, які він мав у своєму розпорядженні як генеральний староста краківський для оборони територій Севезького князівства від розбійницьких банд і від наїздів армії угорського короля Матвія Корвіна та його сілезьких прихильників[12]. Також, двічі у 1465 і 1467 роках придбавав посаду бургграфа замку краківського, проте король не підтвердив ці угоди, можливо, побоюючись, що вплив Якуба на міські справи столиці надто зросте[20].

Якуб із Дембна був гарантом Торунського миру 1466 року[21]. Восени 1467 року[22] та влітку 1468 року[23] він їздив у посольства до Чехії з метою примирення короля Їржі з Подєбрад з папою Павлом II та ворогуючими фракціями в Богемії та щодо прав Казимира Ягеллончика на чеську спадщину.

Канцлером королівства Дембіньський став на початку 1469 року й обіймав цю посаду до 1473 року[24]. Навесні цього ж року відбув у посольство до Риму для затвердження Торунського миру та щодо обрання Вінцентія Келбаси вармінським єпископом[25]. 1470 року він знову перебував у Празі щодо передачі чеського трону королю Казимиру[26]. 1471 року він виїхав у посольство через Прагу до Риму та Венеції[27].

У 1472–1478 роках був воєводою сандомирським[28]. Протягом 1473–1474 років як державця прикордонних староств стояв на варті південно-західних кордонів королівства збоку Верхньої Сілезії[29]. 1475 року разом із краківським єпископом Яном Жешовським^[pl] увійшов до складу комісії, яка проводила ревізію державної скарбниці[30]. 1477 року він очолив похід для придушення змови Міколая Коморовського^[pl] з угорським королем Матвієм Корвіном. Як пише Ян Длугош: «Якуб Дембіньський, приготувавши власне військо і найманців, і обложивши вищезгадані замки, він узяв їх за сім тижнів, вражаючи з найважчих гармат.» Після здобуття замок у Барвалді був знищений, а Живець спалений дощенту. Замок у Шафлярах отримав Марек, син Ратольда, «бо мав на ньому гроші, записані королем».[31].

Вершиною політичної кар'єри Якуба з Дембна було отримання найвищого земського уряду королівства — Краківського каштеляна, яким він був протягом 1478–1490 років[32]. У середині 1478 року він отримав у державу маєток Краснистав за 3200 флоринів. Після повстання Коморовського ці маєтки та околиці були обміняні королем на його маєтки в Живці та його околицях, а також у Барвалді з прилеглими маєтками. Ці маєтності доповнилися орендою Олькуша разом із свинцевими копальнями від 1484 року[33]. 30 серпня 1479 року Казимир Ягеллончик надав Дембіньському гірничий привілей на пошук будь-яких корисних копалин по всьому королівству[34].

Якуб Дембіньський був одним із найближчих соратників короля Казимира IV Ягеллончика та був провідною фігурою на політичній сцені третьої чверті XV століття, стовпом королівської партії. Брав участь у багатьох дипломатичних місіях до Угорщини, Чехії та Риму. Був архітектором політики короля щодо південних сусідів Польського королівства, реалізовував династичну політику Ягеллонів, спрямовану на зведення їхніх представників на престоли сусідніх країн[5].

Замок у Дембні

Під час своїх дипломатичних поїздок до Італії у 1469-1471 роках, він налагодив дружні стосунки з правителем Флоренції Лоренцо Пишним, між ними була налагоджена переписка, завдяки якій Якуб переносив ідеї італійського Відродження до Польського королівства. На батьківщині Дембіньський підтримував приятельські відносини з представниками польського гуманізму Яном Длугошем, Пйотром з Бніна^[pl], опосередковано з Філіпом Калімахом[35]. Він спрямував свій капітал на видобуток руди та співпрацював в економічній сфері з краківськими фінансистами, належав до людей із сучасними економічними поглядами. Значну частину коштів витратив на будівництво (будинок біля Вавеля, участь у будівництві замку та парафіяльного костелу в Бечі, парафіяльного костелу в Новому Сончі), яке здійснював у співпраці з Яном Длугошем, його другом і довіреною особою[5]. З фуднації Якуба Дембіньського був побудований у Дембні костел святої Малґожати (1470–1504)[36] та Дембненський замок (1470–1480)[37]. Він опікувався родовою фундацією цистерціанського монастиря в Могилі, 1481 року заснував там вівтар і обдарував його прибутком з солтиства в Победнику[38].

Шимон Старовольський так писав про нього:

	...він був серйозний, твердий, суворий і часто милосердний. Він мав дуже рідкісну якість: доступність не зменшувала його серйозності, а суворість – його милості. Помер у похилому віці: його останки перевезли до Кракова, щоб поховати в гробниці батька, там його й поховали. Друзі виражали свій біль плачем і криками. Його могила прикрашена написом: «Тут спочиває староста краківський Якуб з Дембна, спочатку підскарбій, потім великий канцлер Корони Польської. Цей чоловік вмів виконувати всі обов'язки, які ставило перед ним життя. Він зневажав багатство, був непохитний у добрі, непохитний, безстрашний. Усе своє життя провів, воюючи та беручи участь в управлінні Річчю Посполитою. По-перше, він здобув славу перемогою під Валчем і посольствами, які він виконував для батьківщини. На старості років він скорився присудам долі. Він залишив надзвичайно рідкісний зразок сенаторської розсудливості
— Шимон Старовольський, Sarmatiae Bellatores, 1631

.

Помер Якуб із Дембна 15 січня 1490 року за досить драматичних обставин, від нападу апоплексичного удару під час податкового сеймику в Опатові[38]. Похований у цистерціанському монастирі в Могилі біля заснованого ним вівтаря[5][39].

Родина

Першою дружиною Якуба 1451 року стала донька каштеляна каліського Петра з Жерників, Малґожата[40] (пом. перед 1477 р.[41]). Подружжя мало доньку Анну, дружину старости мосінського Мацея Мосіньського^[pl].

Другою дружиною Якуба з Дембна була від 1479 року[42] Аґнєшка з Бніна (пом. 1505), вдова після старости Бжесць-Куявського Яна Кобилянського[43]. У цьому шлюбі Якуб мав доньку Ельжбету, дружину Малоґоського каштеляна та старости холмського і грубешівського Вікторина Сененського.

Примітки

1. Sejm-Wielki.pl — 2002.
   d:Track:Q93482363
2. Bożena Czwojdrak, Zrzeczenie się sum zastawnych w piętnastowiecznej Polsce — gest filantropii czy wyrachowania? [w:] Roczniki Dziejów Społecznych i Gospodarczych, Tom LXXXIII (specjalny), 2022, s. 14.
3. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 32.
4. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 33.
5. Jakub z Dębna (ok. 1426 - 15 I 1490), [w:] Wielka Historia Polski, Kraków, Wydawnictwo Pinnex, 2000.​​​​​​​​​. Historia w Interii. {{cite web}}: символ пробілу нульової ширини в |title= на позиції 105 (довідка)
6. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 86.
7. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 56.
8. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 32.
9. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 31.
10. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 152.
11. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 34.
12. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 36.
13. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 123.
14. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 35.
15. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 281.
16. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 306.
17. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 328.
18. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 289.
19. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 298.
20. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 37-38.
21. Antoni Gąsiorowski, Polscy gwaranci traktatów z Krzyżakami XIV—XV wieku, w: Komunikaty Mazursko-Warmińskie nr 2-3, 1971, s. 260.
22. Krzysztof Bączkowski, Stanowisko Kurii Rzymskiej wobec Jagiellońskiej ekspektatywy na tron czeski po Jerzym z Podiebradow, [w:] Nasza przeszlosc, #76, 1991, s. 126.
23. Krzysztof Bączkowski, Stanowisko Kurii Rzymskiej wobec Jagiellońskiej ekspektatywy na tron czeski po Jerzym z Podiebradow, [w:] Nasza przeszlosc, #76, 1991, s. 131.
24. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 53.
25. Krzysztof Bączkowski, Stanowisko Kurii Rzymskiej wobec Jagiellońskiej ekspektatywy na tron czeski po Jerzym z Podiebradow, [w:] Nasza przeszlosc, #76, 1991, s. 134.
26. Krzysztof Bączkowski, Stanowisko Kurii Rzymskiej wobec Jagiellońskiej ekspektatywy na tron czeski po Jerzym z Podiebradow, [w:] Nasza przeszlosc, #76, 1991, s. 136.
27. Krzysztof Bączkowski, Stanowisko Kurii Rzymskiej wobec Jagiellońskiej ekspektatywy na tron czeski po Jerzym z Podiebradow, [w:] Nasza przeszlosc, #76, 1991, s. 137—138.
28. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 228.
29. Piotr Lasek, Prywatne zamki polskich dowódców z czasów wojny trzynastoletniej, [w:] Komunikaty Mazursko-Warmińskie, #2 (296), 2017, s. 251.
30. Paulina Grobelna-Mazurek, Staropolska praktyka archiwalna na podstawie badań inwentarzy skarbca i archiwum koronnego krakowskiego (XVI—XVIII w.). Komisje inwentaryzacyjne, [w:] Przegląd Archiwalno-Historyczny, Tom III, Poznań, 2016, s. 15.
31. Piotr Lasek, Prywatne zamki polskich dowódców z czasów wojny trzynastoletniej, [w:] Komunikaty Mazursko-Warmińskie, #2 (296), 2017, s. 251—252.
32. Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 68.
33. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 38.
34. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 49.
35. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 65.
36. Marek Sztorc. Dębno, kościół św. Małgorzaty. Zabytkowe kościoły diecezji tarnowskiej.
37. Hanna Widacka. Kochankowie z Dębna. Muzeum Pałacu Króla Jana III w Wilanowie.
38. Zbigniew Domżał, Andrzej Wałkówski, Imię róży inaczej… W tajemniczym świecie pisarzy i rękopi-sów klasztoru cystersów w Mogile do początków XVI wieku, Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, 2016, s. 85.
39. Zbigniew Domżał, Andrzej Wałkówski, Zarys dziejów skryptorium Klasztoru Cystersów w Mogile od XIII do początków XVI wieku, [w:] ECHA PRZESZŁOŚCI, XVIII, 2017, s. 63.
40. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 33-34.
41. Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 56.
42. Bnińscy h. Łodzia. Teki Dworzaczka. Biblioteka Kórnicka PAN.
43. Bożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza — podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 202.

Посилання

• Dębno, kościół pw. św. Małgorzaty

Джерела

• Feliks Kiryk, Działalność gospodarcza i kulturalna Jakuba z Dębna, [w;] Rocznik Naukowo-Dydaktyczny. 1965, Z. 20, Historia, s. 31-66.
• Feliks Kiryk, Jakub z Dębna na tle wewnętrznej i zagranicznej polityki Kazimierza Jagiellończyka, Wrocław—Warszawa—Kraków, 1967.
• Sylwiusz Mikucki, Dembiński Jakub (zm. 1490), [w:] Polski słownik biograficzny T. 5 (1939—1946), Dąbrowski Jan Henryk — Dunin Piotr Stanisław, Konopczyński, Władysław (1880—1952): Red., Kraków, Polska Akademia Umiejętności, 1939—1946, s. 71-73.