|
Ян ҐрущиньськийЯн Ґрущиньський гербу Порай (нар. 1405 — пом. 8 жовтня 1473) — польський римсько-католицький і державний діяч, Куявсько-Поморський єпископ (1451–1463), Краківський єпископ (1463–1464), архієпископ Ґнєзненський і Примас Польщі (1464–1473); секретар королівський (1450–1454), канцлер великий коронний (1455–1469). ЖиттєписНародився Ян близько 1405 року в Івановицях у Сєрадзькій землі[1]. Був найстаршим сином[2] хорунжого меншого сєрадзького Яна із Ґрущиць та Івановиць і Малґожати з Нарамиць і Парциць гербу Лодзя. Мав 5 братів: Марціна[pl] — доктора декретів і каноніка ґнєзненського, Міколая[pl] — хорунжого каліського, Анджея — каноніка познанського, Бартломея[pl] — каштеляна каліського, Якуба[3]. З 1431 року Ян навчався в Академії Краківській[2]. Політична кар'єраОдночасно з навчанням в університеті Ян Ґрущиньський почав працювати у королівській канцелярії королівським писарем (1430—1450)[4]. 1440 року перебував у почті короля Владислава III Варненчика, який вирушив до Угорщини, щоб зайняти престол. 1442 року король протегував йому при отриманні пробства у Сєрадзі. 1444 року повернувся до Польщі, привіз королівські інструкції на Пйотркувський з'їзд і закликав духовенство підкоритися папі Євгенію IV[5]. Після загибелі короля Владислава Варненчика, продовжив працювати в канцелярії його наступника Казимира IV Ягеллончика, будучи одним із співавторів політики централізації[6]. Протягом 1450–1454 років був секретарем королівським[7]. 1455 року Ґрущиньський був призначений канцлером великим коронним, керував польською політикою під час Тринадцятирічної війни[2]. Підтримуючи тісні зв'язки з антитевтонським Прусським союзом, він стає прихильником об'єднання Пруссії з Польським королівством, підтримував зусилля короля Казимира Ягеллончика щодо цього[4]. Протягом 1456—1457 років був намісником-великорадцею Великопольщі та Пруссії, посприяв викупу Мальборка у Тевтонського ордену (1457). Він здійснив великий вплив на переговори та укладення договору з чеським королем Їржі з Подєбрад у Ґлоґуві 1462 року[4]. 1463 року Ян Ґрущиньський очолив польську делегацію на переговорах із Тевтонським орденом у Бжесць-Куявському, а 1466 року він був присутній при укладанні угоди з тевтонськими лицарями у Торуні, став гарантом Торунського миру[8]. 1468 року у Ґрущиньського під час перебування в Бидгощі стався параліч лівого боку[9]. 1469 року, будучи частково паралізованим, склав обов'язки канцлера, проте зберіг близькі контакти з королем, якого він і надалі супроводжував у численних подорожах і зустрічах[6]. Духовна кар'єра.png)  Ян Ґрущинський обіймав ряд духовних посад: каноніка й архідиякона міста Егера (Угорщина) (1440—1441), пробста сєрадзького (1442), каноніка капітули Святого Єжи на Вавелю (1442), кустоса краківського (1443—1450), каноніка ґнєзненського (1444), познанського (1445—1449), влоцлавського (1447) і краківського (1448), декана краківського (1449)[10]. 1448 року Яна Ґрущиньського король номінував на посаду єпископа Куявсько-Поморського[5], капітула обрала його 1450 року[11], проте лише 12 січня 1451 року здобув папське погодження[1][5], єпископське освячення прийняв 27 червня 1451 року[1] у Костелі Воздвиження Чесного Хреста у Колі[12]. 3 листопада 1452 року він засновує цех шевців, настарішу цехову організацію у Влоцлавеку[13] і затверджує його статут, уточнюючи порядок релігійного життя в цеху та умови вступу до нього[5]. У серпні 1453 року був у складі посольства для укладення шлюбної угоди між королем Казимиром та Єлизаветою Ракушанкою[2]. Будучи наближеною особою короля, він у листопаді 1454 року привіз майбутню королеву до Кракова та брав активну участь у королівському шлюбі[2]. 28 січня 1456 року, внаслідок приєднання Гданська до Польського королівства, заснував там 6 нових парафій: Св. Марії, св. Катерини, св. Івана, св. Петра і Павла, св. Варфоломія та св. Варвари[2]. 1460 року був королем номінований Краківським єпископом усупереч капітулі, котра вибрала Яна Лютека із Бжезя, та всупереч папі, який призначив на цю посаду Якуба з Сенна. Проте, єпископство обійняв урешті-решт папський кандидат[5]. 14 грудня 1463 року Ґрущиньський був призначений Краківським єпископом[1], майже за рік, 19 жовтня 1464 року, — архієпископом Ґнєзненським і Примасом Польщі[1]. Під час свого понтифікату він брав більше участь у державній політиці, ніж в управлінні дієцезією, однак скликав п'ять провінційних синодів, головним результатом яких було оподаткування духовенства для боротьби з тевтонськими лицарями. Для цього в 1465–1466 роках він виділив частину цінностей зі скарбниці Ґнєзненського собору[4]. 1470 року отримав від папи Павла ІІ дозвіл на заснування монастиря бернардинів у Ловичі[5]. Ян Ґрущиньський раптово помер у Кракові 8 жовтня 1473 року[1], був похований у Ґнєзненському катедральному соборі. Його пізніший наступник Ян Ласький близько 1520 року зробив йому чудовий надгробок із червоного мармуру — роботи Яна Флорентчика з Естергома[4]. Наразі його останки покояться в костелі Святої Катерини Александрійської, заснованому Ґрущиньськими в їхньому маєтку Івановицях[2]. Примітки
Джерела
|
