Станіслав Курозвенцький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курозвенцький.
Станіслав Курозвенцький
пол. Stanisław Kurozwęcki
POL COA Poraj
POL COA Poraj
родовий герб Порай
секретар королівський
1468 — 1473
МонархКазимир IV Ягеллончик
секретар великий коронний
1473 — 1476
ПопередникЗбіґнєв Олешніцький
НаступникКшеслав Курозвенцький
підканцлер коронний
1476 — 1479
ПопередникЗбіґнєв Олешніцький
НаступникАнджей Опоровський
великий канцлер коронний
1479 — 1482
ПопередникУріель Ґурка
НаступникКшеслав Курозвенцький
Народився1440
Померне раніше 31 травня 1482 і не пізніше 2 липня 1482
Відомий яккатолицький священник, державний діяч
КраїнаКоролівство Польське
Alma materЯгеллонський університет (1462)[1]
БатькоКшеслав Курозвенцький[d]

Станіслав Курозвенцький з Курозвенок гербу Порай (1440–1482) — польський римо-католицький і державний діяч, дипломат; секретар королівський (1468–1473), секретар великий коронний (1473–1476), підканцлер (1476–1479) і канцлер коронний (1479–1482); пробст ґнєзненський, канонік краківський, келецький, ґнєзненський.

Життєпис

Народився Станіслав 1440 року в сім'ї люблінського каштеляна Кшеслава з Ґжибова Курозвенцького[pl] та Єви Чорної з Горчиць гербу Сулима. Мав 5 братів — Пйотра, Добєслава[pl], Кшеслава, Яна, Миколая[pl]; та 2 сестер — Анну й Урсулу.

Навчався у Академії Краківській, 1462 року отримав ступінь доктора філософії[2].

Церковна кар'єра

1461 року Станіслав Курозвенцький став каноніком краківським, був також каноніком келецьким і ґнєзненським (з 1478 р.)[3]. 1469 року став канцлером познанської капітули[4]. 1478 року був кандидатом на посаду познанського єпископа, проте не був обраним[5]. Наприкінці 1479 року отримав посаду пробста ґнєзненського[6]. Протягом 1480–1481 років був адміністратором ґнєзненської дієцезії лат. sede vacante після смерті архієпископа Якуба з Сенна[7].

Політична кар'єра

1468 року Станіслав Курозвенцький став секретарем королівським[4], 1471 року першим секретарем; цього ж року супроводжував королевича Казимира під час походу до Угорщини[8]. Неодноразово виконував дипломатичні місії. 1473 року разом із надвірним маршалком Павлом Ясенським був послом до імператора Фрідріха III[9] для підтвердження на чеському троні Владислава II Ягеллончика. Тоді ж вони їздили до Баварії домовлятися з Людвігом IX про умови шлюбу Ядвіги Ягеллонки та Георга Багатого[10].

Займав уряди секретаря великого коронного (1473–1476)[4], підканцлера (1476–1479)[11] та канцлера коронного (1479–1482)[12].

9 жовтня 1479 року на з'їзді у Новому Корчині канцлер був присутнім під час того, як великий магістр Тевтонського ордену Мартін Трухзес фон Ветцгаузен склав присягу вірності королю Казимиру Ягеллончику[13].

Помер між 31 травня і 2 липня 1482 року[14]

Примітки

  1. ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
  2. ↑ Józef Sołtykowicz, O stanie Akademii Krakowskiey od założenia jey w roku 1347, aż do terażnieyszego czasu, Krótki wyklad Historyczny, Krakow, 1810, ss. 47, 595.
  3. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 398.
  4. ↑ а б в Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 145.
  5. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, ss. 398—399.
  6. ↑ Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 79.
  7. ↑ Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 80.
  8. ↑ Kurozwęcki Stanisław. Encyklopedia PWN.
  9. ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. : powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 1-10 / i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza./T. 5. : [K-Kyk], Lipsk, 1840, s. 463.
  10. ↑ Wesele w Landshut. Nieszczęśliwa polska królewna i Niemiec, który ją porzucił. DoRzeczy.pl.
  11. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 107.
  12. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 53.
  13. ↑ Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 78.
  14. ↑ Grażyna Rutkowska, Księgi Metryki Koronnej podkanclerzego Andrzeja z Oporowa [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLIV, s. 93.

Література

  • Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. II, Gniezno 1883, s. 397—400.